В Україні з’явилося нове свято — День батька, котре українці вперше відзначили минулої неділі.
Відомо, що День батька визнають у вісімдесяти країнах світу. А його походження сягає зі Сполучених Штатів, де століття тому така собі місіс Додд виступила з ініціативою створення цієї знакової події. Таким чином засновниця мала намір вшанувати власного тата, який самотужки зумів виховати шестеро дітей. У цей день діти мають можливість висловити щиру подяку і шанування своїм дбайливим татусям.
Тато – людина з сильним характером, міцними руками. Він усе може зробити та полагодити. Куди не глянь – усюди видно татків почерк. Діти дуже люблять своїх татусів, бо знають, що саме батько створює моральний клімат доброти і сердечності, дисципліни та вимогливості, працьовитості, миру та злагоди в сім’ї.
Тим часом у світі й досі побутує думка про те, що догляд за дитиною — жіноча функція. Однак, у цій публікації вважаю необхідним згадати про татуся, якому доводиться самотужки виховувати дітей. Варто віддати данину пошани такому особливому татові. В Україні існує навіть кілька громадських об’єднань, що на законодавчому рівні покликані боротися за закріплення прав батьків-одинаків.
Свою винятковість та гідний приклад демонструє батько-одинак з Каменя-Каширського Ігор Каденчук – керівник місцевого ВУЖКГ. Щемлива історія його родини відома багатьом у місті. Чоловік самотужки виховує троє дітей після непоправної втрати молодої дружини Оксани.
Без сумніву, Ігорю нелегко доводиться поєднувати виснажливу роботу очільника підприємства та домашні клопоти. А діти, як відомо, потребують підтримки обох батьків.
—Як починається ваш день, Ігоре Миколайовичу? Як Вам вдається поєднувати роботу і виховний процес, аби не обділити дітей увагою?
— Вже о сьомій ранку наше сімейство розпочинає вранішні процедури. У період, коли триває навчання, двоє хлопчиків, Андрій та Валентин, збираються до школи, а молодша Інна — у садочок. Далі гуртуємося до спільної молитви перед сніданком. Такий порядок започаткувала дружина, ще коли була з нами. Відтак, ми продовжуємо традицію. Побутові клопоти, крім того, лягають на плечі обох бабусь. Адже треба випрати та випрасувати дитячий одяг, прибрати оселю.
Я завжди вчу дітей, аби вони ділилися з ближнім, усвідомлювали, що родина — це понад усе.
—Відомо, що батьків приклад має у сім’ї велике значення. Особливо хлопчики намагаються наслідувати голову родини, бути саме таким, як він. А дівчатка мріють вийти заміж за чоловіка з чудовими татовими рисами характеру. Чому навчаєте своїх дітей і де берете для цього натхнення?
—Мої діти потребують постійної уваги. Адже раніше вони проживали в умовах, де цього вкрай бракувало їм. Наймолодша Інна ходить слідом за мною. Хлопці ж тим часом шукають собі заняття до снаги. Старший, Андрій, схильний більш до навчання. Натомість Валентин, думаю, виросте творчою особистістю. Надихаюся я у колі друзів. Маю багато близьких мені по духу людей, які готові підтримати у будь-яку хвилину. Це було вкрай важливим на етапі усвідомлення, коли я залишився один після смерті моєї порадниці Оксани. Тоді мені довелося переймати на себе та вивчати увесь “хатній протокол”, складений дружиною.
—Чим займаєтесь у вільний час і як часто даруєте подарунки?
— На території нашого обійстя є повноцінний ігровий майданчик, а також чималий басейн. Влітку — це чи не найулюбленіша дитяча розвага. Крім того, за сприяння народного депутата Ірини Констанкевич минулого року чотири незабутні дні ми провели разом з дітьми у Буковелі. Що ж до подарунків, то усі мої діти замовили на день народження велосипеди.
На День батька діти підготували для мене несподівані сюрпризи — дивовижні малюнки та вироби, що їх виготовили власними руками. Все ж найкращий подарунок — це відмінний настрій та турбота.
Даруйте своїм батьткам хороші емоції. Найкращий подарунок для тата — палкі обійми та щирі посмішки.
Спілкувалася Леся Мінібаєва.
