Незалежна громадсько-політична газета

Декілька запитань до священика Раківліського храму отця Ростислава

Без имени-1..Відомо, що томос про автокефалію, підписаний Вселенським Патріархом Варфоломієм, став вагомим аргументом у подальшому визнанні та усамостійненні Православної Церкви України. Тому зараз все більше парафіян підтримують перехід до істинно української церкви.
Нагадаємо, що грецьке слово “автокефалія” складається з двох частин “сам” і “голова” й означає незалежна, самоврядна. Загальновизнано, що для постання автокефальної церкви потрібні кілька факторів: існування незалежної держави, церковної православної структури та бажання світської влади і народу.
Зрештою саме тому міркування — залишатися у російській чи переходити у канонічну українську церкву — все частіше спадають на думку і нам, жителям села Раків Ліс. На жаль, багато з наших вірян ще вагаються, бояться і служителі церкви. А, може, просто не хочуть через свою заангажованість?
Якось під час недільної літургії, а саме 3 лютого ц. р., наш отець Ростислав ніби то на прохання деяких прихожан Раківліської церкви Благовіщеня Пресвятої Богородиці вирішив “уточнити” для присутніх богомольців окремі аспекти з даного приводу. При цьому він передбачливо зауважив, що коли у селян виникнуть й інші запитання, то він готовий дати відповіді на всі з них. Після цього батюшка почав розповідати, як «незаконно» боролися за незалежну церкву України Митрополити Володимир і Філарет та деякі інші священики, про їх зв’язки з КДБ. Питається: звідки в отця Ростислава така обізнаність? Згадував батюшка і про грамоту Алексія ІІ, Патріарха Московського і Всія Русі, від 1990 р., за якою Українська Православна Церква має нібито всі самоврядні права. Потім було зачитано зміст присяги священика, в якій, зокрема, йшлося про те, що він не може брати участі ні в яких рухах і акціях. Та не всім вірянам сподобалась ця проповідь отця. Тому, зрозумівши це, інший настоятель нашого храму, отець Миколай Смолярчук вирішив зупинити проповідь, продовживши літургію. І так він припинив конфлікт, який назрівав у храмі. Але у мене, зрештою як і у багатьох інших прихожан, визріло ряд запитань до отця Ростислава, які я йому озвучу через газету. Чи відомо цьому отцю, чому після вручення Грамоти Алексієм ІІ у 1990 році Митрополиту Київському Філарету Українська Православна Церква Московського Патріархату і далі залишається у васальній залежності від Російської Православної церкви? Чому духовні отці УПЦ МП часто молитовно поминають російського Кирила, як свого предстоятеля? За підсумками Синоду Російської Православної Церкви, що відбувся у Мінську, Митрополит Волоколамський Іларіон, вікарій Патріарха Московського, заявив про повний розрив євхаристичного спілкування РПЦ з Константинопольським патріархатом. Глава УПЦ МП Онуфрій підтримав це рішення. У практичному плані це означає, що надалі не може бути спільних служінь російських духовних осіб із Константинопольською церквою, не буде спільної літургії священиків двох церков, а вірні РПЦ не зможуть причащатися у храмах Вселенського патріархату. То хто ж виступає в даній ситуації в ролі істинних розкольників? І ще — чому глава РПЦ Кирил так наполегливо переконував Вселенського Патріарха Варфоломія не підписувати томос для Православної Церкви України? І чому нині так багато священиків Московського патріархату виступають проти своєї держави України, відмовляються молитися за українських захисників, воїнів АТО? І чи не є це гріхом, зрадою? Наостанок хочеться почути від кого отець Ростислав бажає отримати найвищу нагороду за духовну діяльність: від Президента України Петра Порошенка чи від керманича країни-агресора Володимира Путіна?
Валерій Совальський, вчитель ЗОШ села
Раків Ліс.

ПУБЛІКАЦІЇ

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *