Майже від перших днів війни на Донбасі особовий склад 14-ї окремої механізованої бригади (місце дислокації — місто Володимир-Волинський) стоїть на варті кордонів, територіальної цілісності України. Сьогодні її бійці – це загартовані боями, мужні патріоти та патріотки, що сміливо виконують непрості завдання в зоні проведення ООС (АТО), стримують наступ проросійських сил, ризикують власним життям, аби всі ми мали мирне небо над головою. Про патріоток ми згадали не випадково, бо поруч із чоловіками тут служать також і чимало жінок, які за щирим покликом серця пішли боронити незалежність рідної держави. Та час від часу і їм хочеться відпочинку, родинного тепла, забутися від того жаху, котрий чи не щодня спостерігають в місцях несення бойової служби. А що лікує краще зранену війною солдатську душу, як не щира, українська пісня.
З нагоди відзначення 100-річчя Соборності України до армійців згаданої механізованої бригади з дружнім візитом завітав народний аматорський ансамбль народної пісні “Родовід” Камінь-Каширського районного будинку культури. Під гучні аплодисменти залу вокалісти колективу влаштували для глядачів у військовій формі грандіозне тематичне свято, виконали десяток патріотичних, ліричних, жартівливих пісень, які проймали до глибин єства, змушували бриніти сльозами навіть чоловічі очі.
По завершенню концерту зворушені військовослужбовці навперейми прохали зробити спільні світлини на згадку, дякували “родоводівцям” за такий прекрасний подарунок. У свою чергу начальник штабу — перший заступник командира бригади підполковник Дмитро Тітенко вручив керівнику ансамблю Людмилі Довгун подяку та квіти.
Дійсно, ніхто та ніщо не розкаже так правдиво про нелегкі фронтові будні військових, як їхні очі. Достатньо лише поглянути у них, аби зрозуміти, чому ми не маємо людського, морального права вдавати, ніби нічого не відбувається, забувати, що ось вже 1760 днів на сході нашої країни триває розв’язана російськими загарбниками війна. Багато це чи мало – вирішуйте самі. Для українських захисників, які протягом усього періоду ворожої збройної агресії тримають оборону на передовій, тутешнього мирного населення вони, ці дні, здаються вічністю, сповненими жаху, болю, крові, смертей рідних і побратимів. А тим, хто вважає інакше, варто навести такий приклад — понад 1418 днів і ночей тривала війна 1941-1945 років між СРСР і Німеччиною.
І хоч зв’язку між цими двома бойовищами, здавалося, б жодного, але він існує. Адже допоки на сході України не запанує мир, не стихнуть залпи артилерії, постріли стрілецької зброї, вибухи мін і бомб, лік жертв й далі триватиме, кожної миті гинутимуть найкращі сини та доньки нашої країни. Як тоді, вісім десятиліть тому.
Олександр ПРИЙМАК,
фото прес-служби 14 окремої механізованої бригади.
