Учнівська молодь профтехучилища влаштувала колоритні Андріївські вечорниці
Ще з півстоліття тому юнаки та дівчата у камінь-каширських селах затівали в переддень свята Андрія Первозванного (або, як казали, “Калити”) вечорниці, де з глупої ночі та аж до світанку гуртом співали, танцювали, “травили” небилиці, по-доброму збиткувалися одне над одним, тобто від душі веселилися. Нині про це мало хто пам’ятає. Але є краяни, котрі не зраджують давнім звичаям і як колись їхні дідусі та бабусі з приходом 13 грудня вечорують.
Цьогоріч поринути у глибину століть вирішили також вихованці місцевого вищого професійно-технічного училища. Для того в стінах учнівського гуртожитку спільно зі своїми вихователями Валентиною Павлович та Ніною Савлук вони облаштували традиційну світлицю української сільської хати: з вишиваними рушниками на стінах, ліжком, застеленим домотканим рядном і встеленим вишитими подушками, дерев’яним столом, лавами, піччю, в котрій парують смачними наїдками казанці. Самі ж учасники вечорниць вбралися в національні костюми та старанно, до найменших деталей, відтворювали стародавнє дійство. Було тут все: і ворожіння, і пісні з танцями, і кумедні конкурси. Які ж вечорниці без розваг?
Тому забави видалися на славу. Від душі сміялися присутні, коли парубки кусали калиту (випечений у формі сонця корж), аби увірвати зі шматком здоби собі пару. Те ж саме, коли діставали губами з наповненої водою миски персні. А влаштоване згодом дівчатами ворожіння додало дійству трішки містичної атмосфери. Виглядало це настільки природно, автентично, нібито час повернувся на ціле століття в минуле.
Не минуло свято також без господині, котра досхочу почастувала юнаків апетитними варениками. Але були вони не прості, а з хитромудрими начинками. Коли трапиться з монетою, то хлопцю дістанеться багата наречена, з капустою – марнотратниця, з борошном – лінива, з перцем – гаряча, з цибулею – сварлива.
За словами однієї з організаторок вечорниць Валентини Павлович, подібний захід проводять в училищі не вперше.
– Майже кожного року на Андрія вечоруємо. Вирішили й тепер не відходити від звичаю. Найперше подібні заходи корисні для самих дітей, їх патріотичного виховання, аби учні училища пам’ятали, що вони є українцями, а наш народ має глибоке коріння. Ми повинні творити і не забувати історію власної держави.
Як розповідає Валентина Микитівна, елементи декору світлиці збирали по домівках, хтось для цього спеціально витягнув із бабусиної скрині її роботи.
– Діти вжилися в роль повністю. Дівчата, як і годиться, сперечалися з хлопцями, не пускали їх в хату. Натомість хлопці задобрювали дівчат гостинцями, аби потрапити на вечорниці. Загалом намагалися відтворити тогочасний побут, забави, дух свята.
Олександр ПРИЙМАК.
