Незалежна громадсько-політична газета

Сільський голова має служити передусім громаді, а не просто проїдати бюджетні кошти і чекати виходу на пенсію

с...

Житель села Черче Григорій Бартосик взяв у руки лопату і самотужки відремонтував 200 метрів дороги. Тим часом голова Черченської сільської ради Юрій Соколов замість того, щоб по-людськи подякувати чоловікові за хорошу справу, погрожує написати на нього скаргу в екологічну службу.

Кому на селі живеться краще: котові чи голові сільради? Ця глибока народна мудрість цілком відображає дійсний стан справ у поліській глибинці. Складається враження, що сільські голови свідомо не бажають децентралізації, бо зараз вони нікому не підзвітні, не підконтрольні. Не всі, а окремі з них на селі — такі собі місцеві князьки, які в більшості як хочуть, так і керують. Проблемами своїх виборців переймаються вряди-годи. А свою бездіяльність, ясна річ, списують на відсутність коштів. У результаті такого “хазяйнування”
у деяких селах такі горе-керманичі інфраструктуру так занедбали, що просто жах бере.
Не будемо говорити загалом про благоустрій. Для того, щоб заасфальтувати дорогу чи встелити її біло-щебеневим покриттям, відремонтувати клуб чи медичну амбулаторію — справді треба мати гроші, які не завжди у кожній сільраді є. Але щоб засипати яму піском на дорозі — не потрібні мільйони! Треба мати лише совість і почуття відповідальності перед громадою.

Приміром, Черченська сільська рада за останні роки на ремонт доріг у своїх населених пунктах не виділила ні копійки. Тож їх латати змушені сільські ентузіасти та підприємливі селяни, які мають техніку, трактори. А у кого їх нема, то просто — лопатою. На допомогу місцевої влади вони навіть не очікують.

Кілька років тому жителі села гуртом зробили об’їзний шлях у напряму Осівців. А цьогоріч у Черче дійшло до того, що за ремонт дороги самотужки був змушений взятися навіть хворий чоловік, який має статус “інваліда дитинства” — Григорій Бартосик.

За рік йому — 60. Мешкає Григорій Зигмундович майже на відлюдді, відразу за селом у невеликій хатині одинаком. Довкола — ліс. Все поросле самосівом чагарників та вільхи, бо розчистити територію біля обійстя одинокого інваліда дитинства нікому. А йому — стан здоров’я не дозволяє. Улітку тут дуже милозвучно витьохкують солов’ї, а восени та взимку, коли бушують вітри, — біда. Дерева, що поросли кронами угору на сусідній земельній ділянці,  де ніхто не живе, у будь-який момент можуть рухнути на оселю Григорія Бартосика. Але нікому до цього нема діла.

Та головна біда — дорога. Дістатися звідси у село можна лише ґрунтовим шляхом, який як добре задощить — суцільне місиво багнюки з метровими ямами. Отож у чоловіка урвався терпець. Цьогоріч весною Григорій Бартосик взяв у руки лопату і самотужки, незважаючи на стан свого здоров’я, почав її потихеньку ремонтувати. Покопав з обох її боків осушувальні рівчаки, а вибраний пісок вантажив лопатою на тачку і розвозив, розрівнюючи дорожнє полотно. І так майже ціле літо. Загалом самотужки зробив майже 200 метрів цього шляху. Як зізнався Григорій Бартосик, старався, бо “втомився ходити в брудних чоботях до людей”.

На одній з останніх сесій сільської ради депутати запропонували сільському голові якось відзначити старанну людину. Тим більше цією дорогою до своїх полів та городів їздить майже все село.

— Чоловік постарався, зробив добре діло не лише для себе, а для всієї громади. Сільському голові Юрію Соколову було запропоновано відзначити Юрія Бартосика грошовою винагородою. Але сільський голова вперся. Більше того, заявив, що звернеться спочатку в екологічну інспекцію, щоб провели перевірку, чи законно Григорій Бартосик покопав самовільно рівчаки, — розповідає депутат сільради Анатолій Дзенік, якого дуже обурює позиція Юрія Соколова.

Невдоволенню мешканців села немає меж. Усі, з ким із черченців нам довелося спілкуватися, говорять, що сільський голова не правий. Один з жителів, що конем проїжджав якраз дорогою, яку розрівняв Григорій Бартосик, сказав дослівно журналісту таке:

— Ви подивіться, як постаралася людина. Певно, нашому голові тепер соромно селянам в очі дивитися. От він і шукає на кому злість зігнати.

Сільський депутат Анатолій Дзенік розповів, що на одній з останніх сесій сільської ради було розподілено 60 тисяч гривень вільних залишків коштів місцевого бюджету. Але гроші чомусь спрямували не на соціально-економічний розвиток, а у фонд заробітної плати працівників сільради.

— У нас всю владу узурпувала в своїх руках одна людина — Юрій Соколов. Він сам формує бюджет, закладає статті видатків, які в більшості йдуть на зарплату і премії. У попередні роки колишню дружину сільського голови Віру Соколову, яка працювала секретарем сільради,  притягали до кримінальної відповідальності і навіть судили. Але пан Соколов знову працевлаштував її. Тепер у Черче працює відразу два секретарі: Валентина Корольчук є секретарем сільради, а колишня дружина Юрія Соколова — секретарем виконкому. Обидві мають зарплату, хоч їхні функції дублюються. У якому селі в Україні ще таке неподобство є?  — запитує, обурюючись, Анатолій Васильович.

Депутат Дзенік переконаний, що голова постійно вводить в оману сільських депутатів, недостатньо радиться з ними, основні рішення щодо фінансових питань планує одноосібно й непрозоро. На підтвердження своїх слів показав фінансові документи Черченської сільської ради. Вони засвідчують, що Юрій Соколов у попередні роки нараховував без відома депутатів сільради своїй колишній дружині Вірі Соколовій премії до зарплати у розмірі і 300, і 500 відсотків. Депутат зізнався, що з вимогою про перевірку роботи Черченської сільської ради він неодноразово звертався до прокуратури, районної і обласної влади. Але це нічого не дало. “Я отримав лише відписки, що відповідні матеріали перенаправлені з однієї інстанції в іншу. Тому переконаний, саме це і породжує безкарність Черченського сільського голови”, — зазначив Анатолій Дзенік.

Зі свого боку голова Юрій Соколов всі звинувачення заперечив і стверджує, що його дії законні, в тому числі і щодо преміювання своїх працівників. А з приводу Григорія Бартосика зазначив коротко: «Його треба штрафувати». Питається: за що? Бо, за словами Юрія Соколова, цей чоловік начебто перекопав дорогу. Хоч, як в один голос стверджують черченці, це дуже смішний аргумент. Ми теж пересвідчилися наочно, що дорога “не перерита”, а навпаки — розрівняна. Селяни ж нею їздять! При цьому Юрій Соколов обмовився, що не хоче, аби сторонні люди (себто журналісти) втручалися у справи його сільради. Мовляв, у своєму селі вони самі розберуться.

— У нас багато робиться хорошого. А ситуацію з цією дорогою окремі хочуть використати, щоб знеславити мене, — вважає сільський голова.

Юрій Соколов у телефонній  розмові з журналістом довго розмірковував, що було б добре, якби всі були ініціативні, справно платили податки, не писали скарг на безгосподарність. Зрозуміло, проблем у сільського голови вистачає, але хто їх має вирішувати, як не він? Адже обирають, тобто наймають на роботу сільського голову для того, аби мати у селі господаря, а не лише для того, щоб платити йому зарплату і тримати на посаді до виходу на пенсію. Чи не так?

Олесь Федорович, село Черче.

Фото автора.

Please enter banners and links.

ПУБЛІКАЦІЇ
Tagged

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *