Незалежна громадсько-політична газета

Людська доброта творить чудеса

leleky

Історія врятованих у Грудках лелеченят завершилася щасливо. Завдяки людській доброті вони таки зуміли заживити рани, піднятися в небо і полетіти у вирій.

Історія врятованих у Грудках лелеченят завершилася щасливо. Завдяки людській доброті вони таки зуміли заживити рани, піднятися в небо і полетіти у вирій.

Нагадаємо, на початку липня ми розповідали читачам про лелечу родину, чиє гніздо впало із електроопори. Тоді постраждали троє неокріплих підлітків-бузьків: одне пташеня, на жаль, загинуло, а от іншим двом вдалося дивом вижити, хоча вони і зазнали стресу та травм. Правда, коли б не щиросердий вчинок небайдужих грудківчан і лікаря-ветеринара Сергія Євчука, які без вичікувань прийшли на допомогу, а згодом рішення місцевого подружжя Петра і Надії Костючиків прихистити пернатих у себе, то, можливо, останніх чекала б жахлива доля їхнього родича, так як літати ті ще не вміли й без людської опіки були приреченими на загибель.

 

Відтоді минуло більше місяця. Лелечі зграї відлетіли у теплі краї. Тому, природно, журналісти вирішили поцікавитися, а що ж із нашими героями: зуміли вони податися у вирій чи ж будуть зимувати тут? Зателефонувавши до Надії Костючик, отримали від співрозмовниці радісну звістку: “Все чудово, буслики відійшли від шоку, одужали, самотужки навчилися літати і вже покинули простори України”.

– Таки відлетіли, обидва – весело мовить Надія Григорівна. – Знаєте, зовсім не клопітно було доглядати за птахами. Навпаки, цікаво. Годувала кури, разом і їх. На ніч зачиняла в будку, вдень пускала до кошари у садку, там лелеченята паслися. А скільки то втіхи дітям: приходили, дивилися, підгодовували рибкою.

Не залишилися осторонь та перейнялися турботою про пташенят і решта селян, насамперед мешканці довколишніх вулиць. Хтось купував для них улюблені рибні смаколики, інші вудили рибку на тутешніх водоймах. Повсякчас провідували пернату малечу їхні рятівники – сусіди Костючиків. Ця спільна справа ще більше згуртувала, зміцнила добросусідські відносини між людьми.

– Корму не бракувало. Самі їх підгодовували, а ще допомагали з вулиці, хто кілограм салаки купить, хто зловить. Найбільше підтримував зять нашої сусідки Ліди Демчик Андрій Малащук. Родом хлопець з Видерти, то часто, коли повертався звідтіля із риболовлі, привозив для бузьків улюблені харчі. Також і жіночки, що поблизу проживають, приходили, цікавилися долею птахів, годували, – продовжує розповідь пані Надія.

Так гуртом селяни і виходили бідових червонодзьобих. На втіху рятівників, через місяць рани у птахів загоїлися, пережитий страх минув, а внутрішнє природне чуття потягло в небеса – туди, де воля. Спочатку льотна практика давалася молодим лелекам непросто, але згодом крила зміцніли і вони почали кружляти на повну силу, відлітаючи все далі. Однак, як додає Надія Григорівна, птахи завжди поверталися в їхнє обійстя.

– Вилетять, походять, відвідають сусідів, та й назад вернуться. А потім ми їх вивели на пасовище, аби звикали до волі. То вони відразу приходили за мною додому, ще не встигну повернутися, як вже прилітають. Тиждень так тривало. Поки сильніший птах не полетів зовсім. Інший, з пораненим крилом, ще певний час тримався поряд, але згодом відлетів услід за родичем. Сподіваюся, навесні вони благополучно повернуться до рідного краю. Влаштують тут власні гніздечка. Їхнє родинне за клопотанням сільського голови енергетики спочатку відновили, встановили спеціальну конструкцію, дорослі птахи навіть почали зносити гілля. Але минулого четверга там здійснювали роботи на лінії, стовп і гніздо демонтували. Чи встановлять його знову, я не знаю, — повідала рятівниця лелек.

Описану ситуацію журналісти попросили прокоментувати спеціалістів-енергетиків. Як пояснили нам у Камінь-Каширській філії ПАТ “Волиньобленерго”, на зазначеній ділянці виконувалися планові роботи, а саме була встановлена додаткова розвантажувальна трансформаторна підстанція для покращення якості напруги, що подається в оселі споживачів. Відповідно електроопору з попередньо закріпленим на ній гніздом демонтували. Там пообіцяли, що його згодом встановлять на іншій опорі на цій же вулиці.

Від редакції хочемо подякувати доброчинцям! Ви маєте направду милосердні серця. Винагорода за це не забариться. Якщо не від людей, то від братів наших менших.

Олександр ПРИЙМАК,

село Грудки.

НОВИНИ
Tagged

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *