Світлану Лагоду (на фото) можна сміливо вважати унікальним прикладом нової генерації молодих виконавців, які постійно шукають натхнення та не бояться творчих експериментів. Вона впевнено робить реальністю, здавалося б, неможливе — змушує автентичний український інструмент, бандуру, звучати різнобарв’ям музичних стилів: від запального рок-н-ролу до емоційного інді чи ліричного етно. Коли ця дівчина починає грати, дверцята твого серця немов зачаровані відчиняються під натиском красивих мелодій, котрі проймають наскрізь все тіло та проникають в найпотаємніші закутки душі. Складно передати словами на папері, що відчуваєш у ту мить. Варто побачити і почути самому, аби сповна оцінити талант, дарований Богом уродженці нашого краю.
Розповідь про те, як Світлані Лагоді із села Черче вдалося підкорити бандуру, читайте на 5 стор. Якщо ж є бажання подивитися відеороботи героїні даної публікації – тоді вам на сайт районки, або шукайте їх на офіційній сторінці видання в Facebook. І не забудьте тиснути “вподобайку”.
“Дюймовочка” з великою силою волі
Своє захоплення музикою Світлана успадкувала від батьків, адже тато – Володимир Степанович — юнаком грав на трубі, а мама – Наталія Володимирівна — володіє напрочуд чарівним голосом.
– Насправді сім’я в мене “музична”, але ніхто професійно музикою раніше не займався. У нас будь-яка щоденна праця завжди супроводжується піснею. Особливо любить щось наспівувати тато, і, мабуть, його звичка передалась також мені. У другому класі я перемогла на шкільному конкурсі “Міс Дюймовочка”, опісля котрого вчителі почали радити мамі, щоб вона віддала мене до музичної школи, так як гарно співаю. Я тоді, навпаки, дуже хотіла вчитися грати на скрипці, або фортепіано, але вийшло так, що місць вже не було, то заступник, а пізніше директор музичної школи і моя перша наставниця Ірина Ковалик запропонувала мамі записати мене в клас бандури, тому що її можна було використовувати для супроводу голосу. Напевне, сама доля розпорядилася, щоб на довгі роки поєднати мене з цим унікальним музичним інструментом, – розповідає співрозмовниця.
То ж у віці восьми років Світлана вперше взяла до рук бандуру. Сьогодні вона пригадує: коли щаслива неня повернулася додому і сповістила на чому доньці доведеться грати, спочатку навіть не уявляла, що воно таке. Пригадує й те, як згодом доводилося раннім ранком вирушати за 24 кілометри в мандрівку до Каменя-Каширського, як матуся проводила на автобус, котрий курсував у райцентр тільки раз на день – о пів на сьому. І так майже увесь тиждень, кожного місяця, взимку і навесні, в дощ і спеку.
– Сама зараз дивуюся, як у мені вистачило сили та бажання протягом 7 років по два, три, а пізніше і по п’ять разів на тиждень їздити в Камінь-Каширський, поєднувати успішне навчання у двох школах, брати активну участь в різноманітних олімпіадах, концертах та конкурсах. А їх було досить багато. Нарахувала вдома біля 80 грамот та дипломів. Велика заслуга в тому моїх найрідніших мами і тата, які навіть не розуміючи всю досить складну специфіку музичної освіти, завжди мене підтримували морально і матеріально та продовжують робити це сьогодні. За що я їм дуже вдячна, — продовжує Світлана.
Постійне відчуття батьківської підтримки допомогло дівчині витримати всі випробування та відмінно закінчити музичну школу, згодом — Волинське державне училище культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського. Хоча, як і в кожного ще недосвідченого юного музиканта, на певному етапі професійного становлення виникало бажання полишити навчання, здатися, зайнятися чимось іншим. Але мудра порада мами-педагога Наталії Володимирівни “доню, довчись рік, а там можеш кидати” дозволила втриматись, перебороти складний період, підліткову невпевненість у власних силах і далі займатися улюбленою справою.
“Ми намагаємося показати людям, що бандура – це модно, стильно та сучасно”
Потрапивши до столиці, Світлана кардинально змінила своє уявлення про бандуру та почала експериментувати над її звучанням. Тепер цей старосвітський, як здавалося раніше, інструмент вібрував у руках дівчини ритмом сучасних мелодій. Під опікою викладачів Київського національного університету культури і мистецтв вона продовжила дізнаватися про нові грані музичного мистецтва. У виші зустріла і своїх друзів–учасниць майбутнього спільного проекту – колективу “Злагода”.
– Сьогодні кожен бандурист намагається через власну творчість розвіяти усталену думку людей про те, що бандура – це автентичний український народний інструмент, на якому можна виконувати лише журливі думи та балади. Проте сучасна бандура дуже видозмінилася з тих давніх часів. Удосконалився і сам інструмент, і репертуар, і виконавські можливості та способи, і прийоми звуковидобування. Скажу навіть більше, мій знайомий бандурист, майстер і конструктор Іван Ткаленко зробив електробандуру і зараз постійно працює над її удосконаленням, – пояснює Світлана. – Ідея створити колектив з’явилась у мене під час навчання на другому курсі університету, коли нарешті почала задумуватись “а що ж далі?”, шукати шляхи розвитку своєї творчості. Поділилась цим замислом зі своєю одногрупницею Світланою Євган, але потрібно було знайти ще сопрано. Так до колективу приєдналась третя учасниця – Наіна Дорошенко.
Займаючись пошуком індивідуального музичного стилю, звучання колективу, Світлана черпала натхнення не лише серед доробок вітчизняних артистів сцени, а й закордонних. Так на світ з’явилася чудова кавер-версія популярного хіта Елвіса Преслі “Only you”, який подобався їй ще з дитинства. Потому був британець Стінг, а зовсім нещодавно талановити дівчина продемонструвала загалу власне бачення композиції сучасної української виконавиці Христини Соловій “Тримай”.
– У наш час виконувати кавер-версії відомих хітів є досить популярним напрямком у творчості багатьох, навіть уже відомих музикантів. Через призму кавер-версій ми намагаємося показати загалу, що бандура є модним, стильним та сучасним інструментом, і заслуговує бути в одному ряді зі скрипкою, фортепіано чи саксофоном. Дуже сумно, та деякі люди і досі не знають, що таке бандура…, — говорить Світлана.
На жаль, колектив “Злагода” проіснував до серпня минулого року. Після його завершення у Світлани виникла ідея нового проекту “AYVA”, над яким вона працювала разом із учасницею згаданого тріо Наіною Дорошенко. Першою спільною роботою дівчат стала кавер-версія на хіт Стінга “Shape of my heard”, котра втілилася в ліричне відео, де знову ж таки використані народні інструменти: бандура та флейта пана. Про перебіг зйомок кліпу співрозмовниця розповідає з неприхованим захопленням. Каже, що це приємний досвід, хоча, звісно, не обійшлося і без деяких труднощів.
– Чому обрали саме цю пісню? Тому, що на початку осені 2017 року відбувся грандіозний концерт Стінга у Києві, і таким чином ми хотіли привітати легендарного виконавця в Україні. Так з’явилась наша перша спільна відеоробота та перший досвід у зйомках відеокліпу… Насправді, коштував він нам неабияких зусиль. Зйомки відбувались на березі Чорного моря в місті Одеса при температурі повітря 5-10 градусів. Коли ти стоїш поблизу моря в тонкій сукенці, здається наче всі – 20. Знімали відео приблизно 6 годин, тому змерзли ми не на жарт, думали, що отримали запалення легень. Проте, слава Богу, все обійшлося без наслідків. Але завдяки вдалій локації багато хто подумав, що у кліпі використаний 3д ефект. Море в таку погоду було неймовірно красиве. Після публікації кліпу на YouTube наш кавер розмістили на сторінці Стінга у Фейсбук, що було для нас неабияким успіхом і величезною приємністю. Пізніше мені написав подяку адміністратор сторінки Стінга у Фейсбуці і залишив схвальний відгук. Вважаю, що бандура чудово доповнила пісню та зробила її оригінальною та цікавою.
За кілька місяців Світлані та Наіні вдалося досягти нової творчої вершини. У складі гурту “AYVA” вони пробилися на шоу “Голос країни”, вдало пройшли передкастинг та отримали запрошення на сліпі прослуховування, що означало участь у зйомках цього проекту і, можливо, всеукраїнську славу. Гарні костюми, вдало підібрана пісня LP “Other people”, яку до того ще ніколи не виконували на бандурі (та ще й двох). Та… в останній момент підвела техніка і дівчата прозвучали не зовсім злагоджено, тому судді до них не обернулися. Прикрість, котра, звісно зіпсувала настрій учасницям, але подарувала їм найбільшу цінність – розуміння того, що вони хочуть досягти в майбутньому. Для Світлани – це бажання створити власний сольний проект, поєднати бандуру з електронною музикою. До прикладу, щось подібне зараз робить на скрипці фіналістка американського талант-шоу Ліндсі Стерлінг.
– Все те, що я там побачила, стало для мене великим відкриттям і побути в такому процесі – це величезний успіх… Виступ на такій сцені був неймовірним відчуттям. Я потрапила в стан нірвани вперше в житті і зовсім нічого не пам’ятаю з того, що було на сцені, та ледве згадала, що було після. Люди в залі дуже нас підтримували. Страшенно хвилювалися, оскільки постійно тебе знімає камера з усіх сторін і треба думати не лише про виконання, а й про те, як виглядаєш у кадрі… На жаль, у Наіни Дорошенко сталися проблеми з мікрофоном і номер прозвучав не досить злагоджено та гармонійно. Після виступу, хоч ми і не пройшли, до нас повернулися Потап і Джамала. Джамала зауважила, що скоріше за все ми мало існуємо як гурт, тому що не зіспівані, що було правдою. А Потап нас дуже похвалив, ще й коли побачив, як круто і сучасно ми були одягнені під бандуру. Однак його головний коментар примусив мене задуматись: “…ви класні, але ми не знаємо, що можна робити з двома бандурами”. І дійсно, люди зовсім не знають про величезні можливості цього інструменту. Але бандура – це космос, який треба для всіх відкрити. Тому після цього у мене з’явилась ідея власного сольного проекту.
Українські молоді
таланти вимушені
ставати на шлях
заробітчанства
Наразі Світлана Лагода навчається на останньому курсі магістратури у КНУКіМ і паралельно займається сольним проектом, а ще посилено вивчає англійську мову, відвідує наймасштабніші музичні події у Києві та готується до роботи за кордоном.
– Отримую багато пропозицій від роботодавців з інших країн. Запрошують на контракти як вокалістку, а також як бандуристку. І з цього не можна не радіти. Звісно, дуже жаль, що для того, аби після стількох років навчання заробити собі на хліб, потрібно їхати за кордон. Але мене дуже тішить той факт, що праця музиканта все-таки високооплачувана, хоч поки що і не в Україні. Восени розпочинаю навчання на курсах для діджеїв та маю думку піти на танці (напрям джаз-фанк). Маю ідею власного проекту: поєднати бандуру з електронною музикою. Але для його реалізації в Україні потрібно спочатку немало вкласти. Тож найближчих 3 роки планую працювати за кордоном та потрапити на роботу на круїзний лайнер, — ділиться Світлана планами на майбутнє.
Олександр ПРИЙМАК,
фото з особистого архіву Світлани Лагоди.
