іта, літа… “Ой верніться, літа мої, хоч до мене в гості”. “Не вернемось”. Це слова з української народної пісні. Скажете, чудес на світі не буває. І все-таки, неправда, бувають.
Така зустріч з юністю, з однокласниками відбулася вперше 3 лютого випускників 1968 року випуску Камінь-Каширської середньої школи.
Почуттям радості, тривоги, цікавості не було меж. “Хто ти?”, “Звідки?”, “Невже це ти?” — лунало з усіх боків.
Всі ми стали поважними літніми людьми. Кожен із своєю історією життя, сивочолими дідусями, бабусями та й, навіть, прадідусями і прабабусями.
Лунали слова шани вчителям-наставникам, які білими журавлями відлетіли у інший світ: Пилипчук А.В., Бобир У.І., Бородчук В.А., Євдокименко І. П., Розумний Ф.Ю., Куницький В.М., Куницька В.Г., Ящук О.О., Панчук Г.А. та ін.
Вшанували хвилиною мовчання також поіменно друзів-однокласників, яких більше не буде серед нас. Привітали Півницьку Марію Степанівну, уроки якої назавжди залишилися в нашій пам’яті, побажали їй здоров’я та довгого віку. І нині вона є зразком людяності, доброти, поради.
Зустріч тривала до півночі. Ніхто не хотів прощатися. Та кожен з нас добре знає, що “Молодість не вернеться, не вернуться літа”. Однак в серці кожного з нас залишився теплий спогад про дитинство, шкільні роки, юність, яку подарувала зустріч після півстолітньої розлуки.
Любі друзі мої, однокласники всі.
Дорога ти, учнівська родино,
Хай у Ваших серцях
Наша зустріч живе,
Ці щасливі години й хвилини.
Любов Іванівна Пензар
(Островець).
