Історія цієї родини могла б стати сюжетом для художнього фільму. Адже долі її членів настільки захоплюючі, що нагадують казку.
…У Вітольда (старшого) Красицького з відомого графського роду гербу Рогаля було три сини. Усі вони отримали від батька спадщину: Станіславу дістався маєток Криниця – помістя й землі, що розкинулись недалеко від Видерти, Ігнацію – двір у Ворокомлі, Яну – в Залаззі.
Власне, ця перша розповідь про маєток Криницю і його власника Станіслава Красицького.
Приводом для цього дослідження стало спілкування з Янушем Красицьким, внуком Станіслава Красицького. До нього, мешканця Варшави, потрапила інформація із книги «Камінь-Каширське Полісся. З історії краю» про дзвін, який був подарований його дідом Станіславом римо-католицькому костелу в Камені-Каширському. То була приємна несподіванка, бо, навіть добре знаючи свій родовід, Януш не відав, що у 1927 році Станіслав Красицький фундував для камінського костелу дзвін у честь «вірної слуги Павліни Жолковської».
«Без труднощів розшифрували особу, якій той дзвін був присвячений, – пише Януш Красицький. – Павліна – то була авторитетна для дідуся господиня маєтку в Криниці».
… Грудень 1926 року. Тривають приготування до Вігілії (Святої вечері) й зустрічі Різдва Христового. Щоб розрадити батька й розділити його самотність, у Криницю із Варшави приїхав молодший син Вітольд із дружиною Яніною.
Неочікувано в переддень Вігілії сталося нещастя: померла Павліна. Покійницю спорядили і Станіслав відправився в Камінь хоронити небіжчицю.
Така прикрість внесла суматоху і невизначеність у повсякденне життя маєтку. Що робити? Яніна не мала уяви, як проходить Вігілія на Поліссі. Але згодом приїхала сестра Станіслава Ізабела Орда з-під Пінська і Марія, дружина Ігнація, з Ворокомля й всі вкупі добре підготувалися до свята. Затьмарені скорботою, але в приязному родинному колі Красицькі зустріли Різдво Христове напередодні 1927 року…
Поза сумнівом, смерть Павліни Жолковської була великою втратою для Станіслава, тому що незабаром у пам’ять про неї він фундував для костелу великий, майстерно оздоблений дзвін.
Втім про вигляд маєтку і щоденне життя його мешканців збереглось досить мало відомостей, лишень скупі спогади декого з членів родини Красицьких і кілька фотознімків, зроблених у Криниці 1936 року. Звісно ж, були сімейні архівні документи, реліквії, що передавались з роду в рід і якими понад усе дорожили всі члени графської родини. Однак майже все згинуло в Першу світову війну, а те, що вціліло і згодом було перевезене у Варшаву, – згоріло під час Варшавського повстання у 1944 році. Для графської родини то була велика і непоправна втрата.
… Перед Видертою, праворуч дороги з Каменя-Каширського, в поле веде вузенький шлях. По обидві його сторони ростуть липи, кущі барбарису, білого бузку. Ще до початку Другої світової війни там знаходився маєток із двором Станіслава Красицького, що вкупі з землею називався Криницею. То були великі за розміром земельні наділи: у 1930 році обшар сягав 2446 га та охоплював орні землі, луки, болота, ліси…
Брати Красицькі мешкали недалеко один від одного, тому постійно спілкувались, бачились на спільному богослужінні у ворокомлівській каплиці, радились щодо господарства, разом відпочивали. Приятелювали Красицькі й з Міхаліною Старчевською, яка проживала у маєтку Старчин поблизу Черче і яку вони люб‘язно називали «тьотя Мушка».
…У родині Станіслава Красицького росло двоє синів: Йозеф і Вітольд. Коли старшому було 3 роки, а Вітольдові заледве виповнився рік, померла їхня мама Катаржина з роду Ронікер. Вдівець з дітьми переїхав на проживання в Криницю; тут, серед поліської природи, проходило дитинство хлопчиків, тут вони здобували знання: вчились грамоті й отримували перші ази життя загалом. Коли підросли – продовжували навчання у Варшаві; Вітольд, батько Януша, став льотчиком, а Йозеф закінчив вищий сільськогосподарський заклад.
… Станіслав Красицький був невисокого росту, смаглявий, в окулярах. Мав великий хист до господарства. У його власності налічувалось до 10-ти корів і більше 20-ти коней ольденбурзької породи, але на початку Першої світової війни все було зреквізоване німцями. Розведення елітної породи коней було для графа захопленням і справою гідності.
…Війна лякала невідомістю і смертю. Батько хвилювався за долю синів. Рятуючись, Станіслав із синами, 14-річним Вітольдом і 16-річним Йозефом, вирішив тимчасово переїхати під Пінськ, проте довго там не затримався. Повертаючись, батько залишив хлопців на деякий час у Старчевських у Старчині, в яких фільварок зостався недоторканим, бо їм пощастило відкупитись від грабунку росіян трьома барилками горілки.
… Повернувшись у Криницю, Красицький застав напівзруйнований і повністю пограбований маєток. Деякі будинки, щоправда, вціліли, але, без вікон і дверей, вже були не придатні для проживання. Тоді зникла велика бібліотека графа із 3000 томів, родинні меблі, картини; лише дещицю з того Станіславу згодом вдалося віднайти у селян і повернути назад.
У той самий час був спалений маєток Ігнація у Ворокомлі та Яна в Залаззі. Від чудової ворокомлівської садиби зостались лише стіни, а оранжерея, гуральня, офіцина згоріли з усім, що було всередині. Господарі залишили місце і виїхали. Станіслав навіть не знав, де вони і чи повернуться. І все ж, не втрачаючи сили духу і оптимізму, засівав поля й готувався до весняних робіт. То був березень 1916 року…
… Уже значно пізніше Вітольд – льотчик за професією і Йозеф – господарник із вищою освітою планували розвивати в Криниці сільське господарство та садівництво. Будучи пілотом, Вітольд мав наміри збудувати там аеродром і відправляти літаком до Польщі поліські овочі й фрукти. Проте батько не поділяв новаторських поглядів своїх синів і хлопці вирішили повернутись назад у столицю.
У 1927 році Станіслав Красицький захворів і переїхав до дітей у Варшаву, а в 1929 році помер; господарством у Криниці опікувався найманий управитель.
Улітку 1936 року Вітольд із Янушем приїздили в Криницю на відпочинок. Саме з цієї поїздки збереглось кілька фото, на одному з яких – чотирирічний Януш, потішний світловолосий хлопчик, поливає квіти, а батько фотографує…
Зрештою, господарство в Криниці занепадало, дещо продавалось для оплати позик і маєток потрохи приходив у запустіння. У роки Другої світової війни, а найбільше вже за радянської влади, приміщення були розібрані, все спустошене, каменя на камені на залишилося….
У 1998 році Януш Красицький із дружиною Данутою і сестрою Ельжбетою побували на місцях колишніх маєтностей Красицьких. У Ворокомлі вони бачились із огородником Панфутієм Сусиком і покоївкою Стефанією (її називали Стефка) Прокопчук, які працювали в маєтку Ігнація Красицького. «Ворокомле, де залишилася тільки спустошена каплиця, в котрій хоронили членів моєї найближчої родини, і місце давньої Криниці залишили дуже тяжкі відчуття… Викопали тільки кавалок цегли, напевно, з котрогось будинку…», – згадує Януш Красицький.
Цікаво, що у фондах районного музею зберігається цінний екземпляр – карта частини маєтку Криниця з 1928 року. Така новина, як пише Януш Красицький у листі від 06.05.2017 року, «стала приємним і несподіваним шоком» для нащадків роду Красицьких. Варто додати, що музей має й ряд інших матеріалів про життя графського роду Красицьких на Поліссі, які при першій нагоді стануть основою для створення нової, доволі цікавої, музейної експозиції.
Наталія ПАСЬ,
директор районного краєзнавчого музею.
