Незалежна громадсько-політична газета

Хто лікуватиме худобу, якщо на селі не буде ветеринара?

Від необдуманої, недолугої реформи галузі ветеринарної медицини страждає передусім селянин  

 Про необхідність осмислювати наперед свої дії здавна вчить народна мудрість: сім раз одмір, а раз — одріж. Дивлячись на реформаторські ноу-хау, зроблені державними мужами, що нині при владі, мимоволі дивуєшся — та хіба ж цього прагнуть прості українці? Парадокс: після перетрубації ціла галузь, чия діяльність пов’язана з охороною здоров’я тварин, а відповідно і людей, на межі виживання. Ось уже другий місяць поспіль працівники ветеринарної медицини району працюють без зарплати. А тому вони своє професійне свято, яке відзначатимуть завтра, зустрічають не зовсім із святковим настроєм, хоч і не втрачають оптимізму.

 DSC_1308

Минулого вівторка у робочому кабінеті колишнього начальника управління ветеринарної медицини у Камінь-Каширському районі Віталія Макарчука, який нині очолює новоутворену структуру — Камінь-Каширське управління Держпродспоживслужби, ми зустрілися із начальником Камінь-Каширської ветеринарної лікарні Сергієм Євчуком та разом порозмовляли про ситуацію, що склалася.

 

— Віталію Юхимовичу, ви досить тривалий час опікувалися ветеринарною службою району. Перші запитання ми адресуємо саме вам. Чи потрібно було реформувати ветеринарну медицину і чи взагалі була її система надійною?

 

— Скажу так, ветеринарна служба за два роки пережила два реформування. На сьогодні управління ветеринарної медицини в Камінь-Каширському районі, як такого, вже немає. Справа у тому, що минулоріч функцію управління ветеринарної служби об’єднали із санітарно-епідеміологічною службою і створили на їх основі управління Держпродспоживслужби. Тобто на сьогодні ветеринарна служба, ветлікарня та ветлабораторія стали трьома окремими структурами, які підпорядковуються різним відомствам.

Ми втратили статус юридичної особи, але отримали напряму державне фінансування. Натомість лікарі районної ветлікарні та Камінь-Каширської міжрайонної лабораторії ветеринарної медицини на сьогоднішній день опинилися у досить складній ситуації. Всі ці перестановки призвели до того, що взагалі стався нонсенс: через те, що фінансування цих установ переведено з державного до обласного бюджету, ветеринарна медицина недоотримала значні кошти. І тепер у другому півріччі ми маємо проблеми з виплатою заробітної плати працівникам ветеринарної галузі. Така невтішна ситуація в цілому на Волині.

 

— Як ви вважаєте, де слід шукати корінь проблеми?

 

— Влада вирішила, що раз ці структури ходять на ринках і видають довідки, то можуть заробити на себе самі. І комусь спало на думку, що 50 відсотків на своє утримання ветлікарні повинні заробити своїми силами. На фоні цього стала загрозливою проблема, насувається африканська чума свиней. І хто буде боротися із такими небезпечними хворобами, коли в лікарні відбудеться скорочення штату, та хто працюватиме без зарплати?

 

— Віталію Юхимовичу, скільки наразі працює фахівців у системі ветмедицини району?

 

— Ми маємо 9 установ у селах та ветлікарню у місті. Загалом 64 населені пункти району обслуговує 23 працівника.

 

— Це дуже мало, якщо зважити на те, що район у нас сільськогосподарський, левова частка жителів мешкає у сільській місцевості і багато з них утримують свійських тварин та птахів.

 

— Ми це добре розуміємо. І зважте, що ці люди мають проводити щороку щеплення поголів’я тих же свиней, яких у нас щонайменше 20 тисяч голів.

Сьогодні кадри вирішують все. Якщо хтось із ветлікарів змушений буде залишити робоче місце, то йому заміну дуже складно знайти. Адже у нас бракує фахівців, чия діяльність пов’язана з охороною здоров’я тварин. Я не помилюся, якщо скажу, що у ветеринарних вузах зараз навчається дуже мало студентів з району, можливо, одна-дві людини.

 

— Які ж причини того, що молоді спеціалісти не поспішають обирати цю професію? Адже у всьому цивілізованому світі рятувати життя тваринам є благородною справою.

 

— Основна причина — дуже низька заробітна плата. До того ж умови праці досить важкі. Зараз спостерігається великий відтік кадрів, фахівці шукають заробітків закордоном, де можуть заробити в десятки разів більше за місяць.

 

— Чи може приватний лікар замінити державного ветеринара, точніше чи може приватна система прийти на зміну державній?

 

— Це сумнівно. Така можливість розглядалась. Та у селах ситуація суттєво відрізняється від міської. Це у великому місті може вижити приватна ветеринарна клініка. Адже приватна практика розвивається тоді, коли є віддача. В селі ж зараз заробляти гроші доволі складно, люди часто не спроможні платити за ветеринарне обслуговування, а приватний лікар турбується лише про власні доходи. Та й загалом, ветеринарна медицина має не тільки лікувати тварин, а й дбати про безпеку людей. А нею повинна перейматися держава, а не люди, які дбають лише про приватні інтереси.

Наведу приклад. У Тернопільській області запустили пілотний проект — хотіли замінити державних ветеринарів приватними і працювати з ними на основі договорів. І як ви думаєте, що з того вийшло?! Приватники, які мають свою сітку тарифів та розцінки на послуги, провели щеплення худоби. Попрацювавши, вони виставили державі рахунки за пророблену роботу на такі суми, що чиновники змушені були знімати фінансування із державних структур ветеринарної медицини цілої України, щоб розрахуватися з ними.

 

 

Віталію Юхимовичу, як ви гадаєте, до чого може призвести занепад ветеринарної медицини в плані національної безпеки держави?

— Зрозуміло, що ветеринарна медицина — це не тільки лікування тварин і надання терапевтичних можливостей. По великому рахунку — це питання національної безпеки. Ситуація настільки серйозна, що про це потрібно говорити не лише в районі чи на обласному рівні, а на державному, бо служба реформується, але робиться це не в той бік. Треба, щоб при кожній громаді, при кожній сільській раді працював ветеринар, забезпечений всім необхідним. Наприклад, тими ж cпецзасобами. А як ви думаєте, без них теж нікуди, в корівник у туфлях не зайдеш. Я навіть не говорю вже про вакцини і медпрепарати. І коли у людини трапиться біда, то вона буде знати, де знайти спеціаліста, який може вчасно допомогти.

І тепер хочу наголосити, що, незважаючи на всі негаразди, колектив ветлікарів району успішно справляється із своїм завданням. Але про це вам краще нехай розповість Сергій Євчук, який володіє відповідними статистичними даними.

— Сергію Івановичу, вам слово…

— Головним показником нашої роботи є благополуччя території району з огляду на інфекційні захворювання тварин. А воно досягається своєчасним проведенням планових діагностичних досліджень, профілактичним щепленням та обробками, здійсненням ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, ефективним лікуванням тварин.

— Сергію Івановичу, знаємо, що в сусідніх районах були спалахи вірусу африканської чуми свиней. А яка ситуація у нас?

— Дякувати Богу, нам вдалося уникнути цієї напасті. А, наприклад, у тому ж Любешові довелося винищити все поголів’я свиней.

— Ситуація дійсно настільки загрозлива?

— Про це говорить статистика. Щорічно в нашій країні все більше і більше фіксується випадків ураження cвиней африканською чумою. Це дуже страшна хвороба для цих домашніх тварин, оскільки характеризується високою смертністю. Та й проти неї нема ще вакцини.

Хоча за останні роки, до речі, ми не допустили жодного інфекційного спалаху в районі — ані свинячої чуми, ані інших серйозних вірусних захворювань. У цьому немала заслуга наших фахівців.

— Сергію Івановичу, розкажіть про людей, з якими ви працюєте. Тим більше, що наша зустріч проходить напередодні вашого професійного свята.

— В попередні роки ми працевлаштували у своєму штаті 7 молодих спеціалістів, які добре справляються із своєю роботою. Якщо говорити про Камінь-Каширську державну ветеринарну лікарню, то у нас працює чотири лікарі, які обслуговують крім міста ще 13 сіл. Можливо, це моя суб’єктивна думка, але я переконаний: у нас хороший колектив! Насправді у нашій професії часто доводиться працювати на межі й з повною самовіддачею. Але в будь-якому випадку — і я кажу це чесно і відверто — я вдячний своїм людям за те, що вони є в цьому колективі, за те, що вони роблять щодня. Не хочу говорити про когось окремо. Робота кожного зокрема — це успіх всього колективу. Залишається вірити, що з часом всі фінансові питання будуть вирішені позитивно і держава навчиться належно шанувати нашу працю. Тож, за традицією, я щиро вітаю свій колектив і всіх колег-ветеринарів із професійним святом! Бажаю усім здійснення планів і бажань, миру у родинах і душевного комфорту.

Олесь Федорович, фото автора.

Please enter banners and links.

НОВИНИ

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *