Бурштиновий промисел, якщо вірити КП “Волиньприродоресурс”, накриє Камінь-Каширщину вже восени.
Коли запитати пересічного українця, які асоціації виникають у нього при згадці про бурштин, то не варто очікувати відповіді на кшталт “гарний камінець сонячного кольору”. Тисячі чоловіків із мотопомпами і підсаками, справжні ріки посеред лісу, викорчувані дерева та глибокі вирви довкола них – ось що найперше уявляєш у даному випадку. Хтось називає ці пейзажі “марсіанськими”. Правда, порівняно з тим жахом, що майже кожного дня доводиться споглядати з телеекранів чи в інтернет-мережі, картинки краєвидів Марсу виглядають напрочуд красиво. Але найтяжче повірити, що це не якісь далекі землі, а рідна Волинь.
Сьогодні “клондайки” нелегальних копачів заполонили наш край розгалуженою і добре налагодженою мережею. Звісно, проблема ще не настільки значна , як, скажімо, в сусідній Рівненщині, де ось майже три роки поліції доводиться фактично днювати і ночувати у лісах, але навести ладу вони чомусь так і не можуть. Тут добувати бурштин не цураються навіть під лініями електропередач, що завдає лиха як енергетичним компаніям, так і місцевим жителям. А тамтешні екологи щиро побоюються, аби діяльність “старателів” не стала причиною екологічної катастрофи для всієї області. Хоча небезпека повторення рівненського сценарію на Волині цілком реальна. Зокрема, під удар гарантовано потраплять її бурштиноносні північні райони: Маневицький, Любешівський і Камінь-Каширський. Перші сигнали до цього є.
Не беремося стверджувати про інших, але видається, що на Камінь-Каширщину хвиля нелегалів вже докотилася. Нещодавно “Полісся” повідомляло про затримання 33-річного жителя Каменя-Каширського, в котрого правоохоронці вилучили 3 кілограми бурштину-сирцю на суму майже 50 тисяч гривень. До цього, а саме 2015 року, поліцейські зловили “на гарячому” ще одного спритника, який незаконно видобував бурштин на території Тоболівського лісництва в урочищі “Лєжиця”. Тоді в чоловіка конфіскували мізерну кількість бурштину та обладнання для його видобутку: саморобну мотопомпу, а також ручні знаряддя праці. За це горе-копачеві довелось сплатити штраф — 6800 гривень. Згодом у лісі біля села Старі Червища правоохоронці натрапили на групу із чотирьох старателів, які за допомогою мотопомпи вимивали з землі каміння. Однак в ході операції вдалось затримати лише 22-річного молодика, решті поталанило втекти з місця вчинення злочину. За словами очевидців, хтось “покопував” і на околицях міста Каменя-Каширського, про що свідчать виявлені ними в районі урочища “Силікатне” розвідувальні шурфи. І це найбільш відомі випадки. А скільки таких зведень буде в майбутньому – годі й казати.
Тому, аби бурштинокопання для краян не перетворилося на ще більшу халепу, його потрібно швидко привести в законне русло. Наразі значна частина волинських посадовців і експертів називає два шляхи вирішення даної проблеми: легалізувати видобуток “сонячного” каменю, або заборонити його остаточно.
Щодо останнього варіанту, то тут не все так просто. Усім добре відомо, що заборонений плід – завжди солодкий. І, заборонивши видобуток бурштину, чиновники тільки ускладнять і без того непросту ситуацію. Адже це не лише не зменшить кількості ласих покопати “нічийні” корисні копалини. Навпаки, з кожним роком таких прибуватиме все більше і більше. Чи вдасться стримати цю навалу поліцейським та військовим на блокпостах? Мабуть, що ні. Підтвердження – вже згадана нами Рівненщина, де нелегали копають каміння фактично під носом у силовиків. Тож залишається тільки легалізувати видобуток, і таким чином надати шанс населенню чесно заробляти своєю працею “живі” гроші, які потім наповнюватимуть і місцеві бюджети.
Погоджується з цією думкою і голова Волинської ОДА Володимир Гунчик:
“Це можуть бути суттєві надходження до бюджету. Якщо взяти Маневицький, Любешівський, Камінь-Каширський райони і впорядкувати там добування бурштину, то за рахунок цих районів можна і обласний бюджет поповнювати. Це величезні доходи. Але вони повинні носити під собою законність, кошти мають надходити в місцеві бюджети, ми повинні дотримуватися екологічних та інших нормативних правил, пов’язаних із надрами”, – стверджує посадовець в інтерв’ю журналістам одного з обласних видань.
Все б нічого, але ось тут і виникає головна перешкода – хто ж має керувати цим процесом.
Керівництво створеного два роки тому комунального підприємства “Волиньприродоресурс” вважає, що це функція їхньої організації, адже вони мають відповідні дозволи на розробку родовищ на території Волині, а саме в межах Камінь-Каширського, Любешівського та Маневицького районів.
Такі дозволи дійсно були надані їм 2 лютого 2017 року Мінприроди і Держгеонадрами. Загалом чотири ліцензії, терміном 20 років, на розробку родовищ бурштину, торфу та міді:
1) Ділянка Маневицька-1 (площі: “Маневичі” – 4270 га, “Галузія” – 6680 га, “Троянівка” – 7110 га);
2) Маневицька-2 (площі: “Череваха” – 3670 га, “Северинівка” – 4090 га, “Гута-Лісівська” – 2990 га, “Чорторийськ” – 1127 га, “Велика Осниця” – 125,7 га);
3) Ділянка Камінь-Каширська-1 (площі: “Бірки” – 3857 га, “Деревок” – 4016 га);
4) Ділянка Камінь-Каширська-2 (площі: “Гута-Боровенська” – 11840 га, “Фаринки” – 495 га, “Фаринки-західні” – 130 га, “Седлище” – 129 га).
Найближчим часом, орієнтовно у вересні, підприємство хоче приступити до гірничо-видобувних робіт на даних ділянках. Власне, про таку можливість говорили представники КП і під час зустрічі з головами семи сільських рад, що відбулась нещодавно.
Як пояснив заступник директора КП “Волиньприродресурс” Анатолій Капустюк, наразі підприємство працює над проектами гірничих відводів і потребує домовленості з усіма учасниками процесу:
“Сам проект гірничого відводу – довга процедура. Частина земель – розпайована. Для затвердження проекту гірничого відводу потрібні погодження з власниками паїв”. За словами пана Капустюка, підприємство укладатиме договір оренди землі і братиме погодження проекту гірничого відводу з кожним власником паю і готове запропонувати найвищу ставку оренди – по 3 тисячі гривень за гектар (за курсом долара на липень – 115 доларів. – Авт.). Таких земель є 172 гектари.
Зважаючи, що сьогодні оренда земель сільськогосподарського призначення в середньому вартує 30 доларів на рік, а це трохи більше 780 гривень – пропозиція доволі непогана. Хоча, якщо мова іде про тутешніх бурштинокопачів, для них це смішні гроші. Адже за день промислу ті легко “намивають” сотню доларів. Однак, варто визнати, що для пересічних жителів районів (у тому числі камінь-каширців) все навпаки. Спитаєте, чи побіжать місцеві пенсіонери (а переважно вони і є власниками ділянок), з помпами і підсаками мити бурштин, дізнавшись якою багатою є їхня земелька на поклади цього каменю? Беруть сумніви. Та питання в іншому: хто гарантує, до прикладу, що на Камінь-Каширщині не повториться ситуація, яка сьогодні існує на Рівненщині. Побоюється цього і Пнівненський сільський голова Сергій Ковальчук, який також був присутній на згаданій зустрічі. А ще — як проводитиметься видобуток і наступна рекультивація земель. Бо накопати ям – це одне, а ось повернути ділянку до початкового стану – зовсім інше.
У підприємстві запевняють, що роботи виконуватимуться за безпечними для природи технологіями, опісля землі рекультивують. Тому не потрібно перейматися. Та все ж певні сумніви щодо цього має керманич області, який наполягає, що видобуванням бурштину мають займатися державні структури:“Коли зріжуть 50-100 тисяч гектарів лісу, а потім скажуть: “Все, наші ресурси закінчилися”. І що будемо робити далі? Комунальне підприємство притягнемо до відповідальності? Треба реально оцінювати можливості структури і зону її відповідальності”… “Волиньприродоресурс – це компанія, яка складається із 3 чоловік. В них немає ні основних засобів, ні відповідного ресурсу, нічого. Такою компанією має бути державна структура, яка може мати державні гарантії, яка може залучати спеціалізовані держструктури на видобуток бурштину, або інших корисних копалин”, – вважає Володимир Гунчик.
З цим не погоджується керівник комунального підприємства Веніамін Туз:
“Комунальне підприємство отримує спеціальний дозвіл на себе, а потім буде укладати договори з місцевим населенням, приватними підприємцями, які хочуть тут працювати… Або вони рекультивують, або вони частину доходів віддають нам, а потім комунальне підприємство проводить рекультивацію цієї території”, – пояснив він.
Для означених районів і області загалом легалізація бурштиновидобування та провадження її під керівництвом новоствореного КП, вважають у “Волиньприродоресурсі” – надзвичайно вигідна, адже за планом 25% прибутку комунального підприємства буде іти в сільську раду, 25% – районну, 50% – до обласної. Це кошти, які в подальшому можна спрямувати на ремонт доріг, будівництво нових шкіл, садочків, тощо.
Підтримують ідею легалізації бурштинового промислу і в Камінь-Каширському районі. Так на початку травня голова Камінь-Каширської райдержадміністрації Валерій Дунайчук провів робочу нараду за участю голови районної ради Віктора Суса, окремих сільських голів, представників правоохоронних органів та прокуратури, під час якої було спільно обговорено питання ймовірного початку легального видобутку бурштину на теренах району. Присутні погодилися з тим, що через проблему нелегального видобутку бурштину на Волині необхідно скоординувати всі сили та виважено в межах чинного законодавства детально вивчити згадане питання. Разом з тим Валерій Дунайчук відмітив, що сільським радам важливо розібратися із землями, зокрема якого вони цільового призначення та у чиєму підпорядкуванні будуть ці землі, на яких заплановане проведення геологічної розвідки (повідомляють на сайті Камінь-Каширської РДА).
А доки тривають дебати, на сьогодні достеменно відомо, що КП “Волиньприродоресурс” планує завершити всі підготовчі для видобування етапи до кінця серпня і вже у вересні приступити до роботи на зазначених територіях. Чи дійсно його діяльність сприятиме позитивним змінам для громад, покаже час. Головне, щоб з бурштиновидобуванням у нас не вийшло за принципом “награлися, та кинули”.
Підготував
Олександр ПРИЙМАК.
