Незалежна громадсько-політична газета

День Перемоги: вшанували полеглих, привітали живих

VLUU L210  / Samsung L210

9 травня громадськість Каменя-Каширського спільно із усією Україною відзначила 72-і роковини з часу завершення однієї з найкривавіших бійнь в історії людства – Другої світової війни. Сьогоднішнім поколінням важко збагнути це протистояння, в котрому лише за приблизними підрахунками істориків загинуло більше 10 мільйонів наших співгромадян, приблизно стільки ж зникло безвісти, було зруйновано 700 міст і 28 тисяч сіл.

З кожним роком ми все більше віддаляємося від тих кривавих подій. Відходять у вічність справжні учасники бойових дій. На сьогодні в районі їх залишилося всього зо три десятки. Дев’ятеро з яких проживає у Камені-Каширському, по шість та чотири у селах Хотешів і Нуйно, по одному у селах Підцир’я, Черче, Підбороччя, Добре, Сошичне, Нові Червища, Верхи, Пнівне.

У цей пам’ятний день сотні жителів міста, зокрема представники районної і міської влади, колективи організацій і установ, учнівська молодь, волонтери, військові на чолі з ветеранами (на жаль, останні через свій поважний вік змушені були супроводжувати колону сидячи в автобусі) пройшли урочистою ходою його центральними вулицями, а також відвідали меморіальні комплекси «Обеліск Слави» та «Братська могила», де присутні змогли  покласти квіти і вшанувати пам’ять полеглих хвилиною мовчання. Згодом у міському парку відбулось ряд тематичних заходів. Завершилось дійство святковим концертом.

цього разу ми відійдемо від традиційної розповіді про «Парад Перемоги», не намагатимемося дослівно передати виголошені нашими керівниками району промови. Так, сказано було багато хороших, а головне щирих слів. За це усім велике спасибі.

Поговоримо сьогодні ж про головних героїв такого визначного дня – ветеранів. Як мало їх залишилось із нами цих правдивих свідків страшної минувшини. Ось вони сивочолі, майже столітні дідусі поважно сидять у залі засідань районної ради, куди їх запросили, щоб привітати зі святом. На грудях виблискує безліч здобутих ратним подвигом нагород. Зморені фронтовими випробуваннями та важкою працею, ті стиха обговорюють між собою життєві клопоти, пригадують воєнні будні. Один із них скаржиться на зболені ноги, через котрі ледве сюди дійшов. Інший підбадьорює товариша, що треба терпіти. А витерпіти довелось їм за свій вік ой як багато… І якось так незвично бачити між цим гуртом молодого юнака, на формі котрого сором’язливо примостилася єдина медаль. Він також ветеран, але вже сучасної війни, розв’язаної кремлівським рашизмом, котру якісь розумники по-блюзнірському іменували АТО.

Невеликий театралізований концерт, під час котрого вокалісти виконують пісні воєнних літ. І усміхнена дітвора, що лине до ветеранів, з теплом вдивляється в їх мудрі, старечі очі та дарує квіти. Звідусіль чутно багаторазове спасибі. Знаєте, ветерани вдячні за все. Навіть, здавалося, таке банальне фотографування викликає у стареньких радість. Нам, молодим, важко зрозуміти чому, та пояснення дуже просте – їх пам’ятають.

… А далі площа Культури, яка вибухає багатоголоссям люду, що тут зібрався. У руках присутніх майорять квіти, школярі весело розмахують патріотичними жовто-блакитними повітряними кульками. Сигнал духового оркестру і ось колона вирушає… Крокує поволі, чинно, часом із загалу лунає гасло «Україна понад усе». Неймовірна річ для фанатиків декомунізації, адже як можуть співіснувати «радянське свято» і майданівські традиції. Виявляється, можуть, адже для більшості присутніх тут, особливо дітей, які далекі від тих часів, цей день є поза політикою. Вони прийшли сюди, щоб вшанувати ветеранів – минулих і сучасних борців за волю України. Зупиняємося біля «Обеліска Слави», де вже запалений «вічний вогонь», як поминальний символ усім загиблим у Другій світовій війні. Повсюдно панує урочиста атмосфера. Навіть погода, ніби відчуваючи це, також сумує. У цей день на вулиці доволі вітряно і морозно. Згодом починає падати невеликий мокрий сніг. Першими до меморіального комплексу підходять дві групи юнаків. Вони покладають ялинові гірлянди, свою шану воїнам віддають і представники влади, громадськість. Хвилина мовчання, лунають автоматні залпи. Потому колона вирушає на міське кладовище, до «Братської могили». Супроводжують її на цьому шляху дзвони Свято-Миколаївського храму, що розносять поминальну мелодію довколишніми кварталами.
Кладовище… Ось наші ветерани схилилися до могил полеглих побратимів по зброї, покладають принесені квіти, стиха моляться за упокій їх душ. На цьому ж місці біля братських захоронень відбувається короткий пам’ятний мітинг. Промовці коротко розповідають про війну, намагаються пов’язати ті події з сьогоденням, протистоянням на сході України. Особливо доречним у їх словах є заклик до громади єднатися заради перемоги, щасливого майбуття всієї країни. Звучить Гімн України.
Олександр Приймак,
м. Камінь-Каширський.
Фото автора.

VLUU L210  / Samsung L210

VLUU L210  / Samsung L210

VLUU L210  / Samsung L210

VLUU L210  / Samsung L210

VLUU L210  / Samsung L210

Please enter banners and links.

ПУБЛІКАЦІЇ

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *