Незалежна громадсько-політична газета

Незвідана сила молитви

maxresdefaultОдні вважають молитву звичайним ритуалом, інші – рятівною “паличкою” від усіх негараздів. Є й такі, хто вірить, що з допомогою молитви можна відкрити зачинені двері, зцілити тяжкі хвороби, та навіть кардинально змінити власне життя. Важко сказати, на чиєму боці тут правда. Достеменно відомо те, що для дійсно віруючої людини вона необхідна, як ковток повітря, як їжа, що насичує нас енергією. Адже саме завдяки молитві ми з вами отримуємо можливість спілкування з Всевишнім. Недарма православні монахи Сходу з давніх часів займаються ісихазмом (молитовна практика самозаглиблення, за допомогою якої адепт досягає тіснішого контакту з Творцем).
Тож, що таке молитва, та чому вона так важлива у житті християнина? Про це сьогодні розповідаємо читачам разом із нашим постійним співрозмовником – настоятелем Свято-Петро-Павлівського храму села Підцир’я, протоієреєм Сергієм Михалюком.

– Отче, найперше запитання, на котре хотілося б почути відповідь від вас, як священика: навіщо молитися, якщо Бог і так знає про всі наші потреби і помисли?

– Молитва – це не тільки звернення до Бога з проханням або розкаянням. Молитва – це, перш за все, спілкування з Ним. Як потрібно молитися, вчив Сам Господь наш Ісус Христос. Він залишив нам молитву “Отче наш”, що містить у собі прохання про все необхідне людині. При цьому Господь сказав, що молитися слід не лицемірно, не на показ і без зайвих слів. Справжньою школою молитви є Псалтир. Псалмами цар і пророк Давид прославляв Бога. Псалми Христос-Спаситель співав разом із апостолами, ці молитви були втіхою святим угодникам та подвижникам. І саме псалми складають значну частину православного богослужіння і домашнього молитовного правила православного християнина.
Молимося ми також у храмі, під час богослужіння, бо саме Церква упродовж століть береже і з покоління в покоління передає аскетичний та молитовний досвід угодників Божих. Але завжди слід пам’ятати, що молитва – це живе спілкування з живим Богом, наша зустріч з отцем Небесним і бесіда з Ним.

– Святі Отці навчають, що під час молитви потрібно усамітнитись. Однак в сучасному ритмі життя ми не завжди можемо знайти час побути наодинці із Богом: гучна музика, інтернет, друзі, що час від часу надсилають тобі нові повідомлення у месенджері, робота, інші клопоти відволікають від такої важливої справи. Звісно, що це не виправдання. Але все ж, як налаштувати себе на молитву?

– В наш час, дійсно, доволі часто можна чути виправдання, що людина буває надто зайнятою і тому не має часу помолитися. Можливо й так, але хай кожен з нас дослідить і порахує, скільки часу ми витрачаємо на порожні балачки, розваги, відпочинок, перегляд телепрограм і перебування в мережі Інтернет, тощо. Невже серед земних турбот нам неможливо знайти всього декілька хвилин для своєї безсмертної душі й Подателя всіх благ – Бога? Наша особиста молитва, яку ми звершуємо вранці, вдень, ввечері чи навіть і вночі, займає декілька десятків хвилин, але освячує собою цілу добу, усі наші справи і думки. Той час, який ми «витрачаємо» на молитву, сторицею повернеться нам через Боже благословення і Його допомогу в справах. Христос запитує кожного християнина: “Що за користь матиме людина, якщо придбає весь світ, себе ж саму згубить чи занапастить?” (Лк.9:25).
Безумовно, краще молитися на самотині перед лицем Творця. Але іноді, особливо, коли виникають різні непередбачувані обставини, можна перебувати в молитві в будь-якому місці. Це складно і незручно, але краще молитися і в несприятливих умовах, ніж залишитися без Благословення Божого.
Кожен православний християнин має можливість завжди творити Ісусову молитву: “Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного (ую)”, і якщо навкруги багато людей або є інші перешкоди для уважної молитви, то хоча б просто повторювати: “Господи, помилуй”.

– Чому інколи люди не отримують того, що просять у молитвах? Це таке випробування від Всевишнього, чи просто не заслужили?

– На сторінках святого Євангелія ми знаходимо багато прикладів того, як люди зверталися до Спасителя з різними проханнями, почувши котрі, Христос майже завжди запитував про те, чи прохач має Віру. Як мовиться, “по вірі вашій хай буде вам.” (Мф.9:29), тому коли щось у молитвах просимо, то маємо запитати самі себе, чи віримо, що Господь виконає наші прохання.
Буває так, що те, що ми просимо в Господа, не є для нас корисним. Наприклад: в мене є діти, котрі дуже полюбляють ласувати цукерками, більша кількість яких може зашкодити їхньому здоров’ю. От вони на мене і сердяться, коли просять солодощі, але не отримують, бо це їм може зашкодити, але діти цього ще не розуміють. Так і ми, звертаючись до Отця нашого Небесного, часом схожі на маленьких діток, просимо в молитві того, що може нам і зашкодити, проте не усвідомлюємо цього. І Господь, як люблячий Батько, не поспішає виконувати те, що може бути нам не для блага.

– Кажуть, що молитва зцілює, дарує розраду в печалі, повертає до домівок мандрівників, які збились із шляху, та навіть рятує в біді. Чи ви особисто спостерігали таку незвідану силу молитви у власному житті?

– Для християнина молитва – як повітря, без якого людина помирає. Молитися потрібно не тільки тоді, коли потрапляєш в якусь біду, але і в той час, коли все в житті складається благополучно. Благословляти Бога та дякувати Йому за все – вияв справжньої дитячої любові до Небесного Отця.
Про свій особистий досвід молитви та її сили мені говорити не зовсім зручно, більше того, вважаю, що й не потрібно, бо це дуже сокровенне. Але я, звершуючи служіння священика, дуже багато разів спостерігав силу молитви простих людей, з якими ми разом зверталися до Господа у різних життєвих обставинах. Для мене є великою втіхою, коли людина не тільки молиться, коли їй щось потрібно просити в Господа, але й приходить до храму, щоби подякувати за отримання того, про що линула молитва. І таких випадків, повірте, дуже і дуже багато. Про це може свідчити кожен священик, який як і я неодноразово на власному досвіді переконувався у правдивості слів Спасителя: “Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і хто стукає, тому відчинять. Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь? І коли попросить риби, подала б йому змію? Отже, якщо ви, будучи злі, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього.” (Мф.7:7-11).
Спілкувався Олександр Приймак.

Please enter banners and links.

Духовні грані

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *