Олександр Павлов, якого в селі Личини місцеві охрестили шашковим королем, мріє заснувати клуб прихильників цієї гри. А що саме шахові та шашкові гуртки дають для розвитку та чому варто гуртувати у них дітей, наш співрозмовник погодився розповісти журналісту “Полісся”.
Олександр Павлов у Личинах — справжня знаменитість. Він не лише вчитель математики та фізики від Бога, але й гордість та приклад для своїх учнів, справжній інтелектуал. Неодноразово виборював призові місця на районних та обласних змаганнях із шашок. Вже і цьогоріч встиг здобути першість району з цієї настільної гри та 3 місце — в обласному турнірі.
За роки він зібрав справжню колекцію з кубків, грамот та подяк, якими прикрасив свій дім. А захопився шашками ще в середині дев’яностих років минулого століття. Перейняв це захоплення від свого сусіда — колишнього директора Личинівської школи Панаса Сахарчука. Довгими зимовими вечорами вони, сидячи над шашковою дошкою, розробляли нові ігрові ходи.
Олександр Павлов багато читає про цю гру, нотує комбінації у зошит. Згодом здібний учень переграв свого наставника. Нині ж він своїм талантом уже сам ділиться із поціновувачами шашок.
— Шашки вчать думати і приймати рішення, — говорить Олександр Вікторович. — У них неможливо грати рік-два чи п’ять. Той, хто пізнав задоволення від шашок, гратиме усе життя, постійно відкриваючи щось нове. Я читав, що шашки — надто старовинна гра, що не поступається віком древньому Єгипту. Саме звідти шашки почали свій шлях по світу.
Від свого вчителя цією грою почали захоплюватися і учні.
— Минулоріч у сільському будинку культури я провів для місцевих жителів та молоді майстер-клас із цієї гри, — розповідає Олександр Вікторович. — Тут же відбувся і шашковий турнір, ініціаторами якого виступили сільський голова Іван Шепшелей та місцевий будинок культури. Приємно, що до заходу долучилися відразу чотирнадцять учасників. І надалі ми плануємо зробити цей турнір щорічним в селі, тобто традиційним.
— Сучасна молодь не надто захоплюється настільними іграми, віддаючи перевагу комп’ютерним та спілкуванню в соцмережах. Як вам вдається залучати діток до цієї гри? — перепитую у шашкового майстра.
— Я завжди говорю своїм учням: хочете бути розумними — грайте в шашки або шахи. Для мене це навіть не гра, а ціле мистецтво. Тому так важливо створювати клуби прихильників цих ігор, залучати до них молодь. Нехай не всі згодом стануть майстрами, але для інтелектуального розвитку дитини ті ж шашки — це однозначно плюс. Візьмемо для прикладу віхи історії. У римлян ця гра називалася латрункулі і пішла від слова “лантр” — воїн. Німці, французи та інші народи називали її інакше, але в кожній з цих мов простежувалося слово “думка”. До речі, майбутніх лицарів обов’язково вчили грі в шашки — вони прищеплювали воїну навички етики і тактики.
— З якого віку ви б порадили навчати дитину грати в шашки чи в шахи?
— Грати в шашки ніколи не пізно і ніколи не рано. Будь-який інтелектуальний чи ігровий вид спорту, окрім розумового навантаження, має ще й психологічне. Дитину треба підготувати до того, що в грі може бути і перемога, і поразка. А щоби дитина не втратила бажання займатися, треба, щоб вона розуміла, що поразка — це не є погано. Діти молодшого віку (три-чотири роки) сприймають програші дуже близько до серця. До речі, працелюбність відіграє важливу роль у цій грі. Щоб досягти результату, треба багато працювати, постійно здобувати нові знання, практикуватися.
На переконання Олександра Павлова, шахи вчать приймати виваженні рішення. “Під час ігрової партії триває боротьба двох людей, боротьба із суперником і боротьба на дошці, — стверджує мій співрозмовник. — Шахи розвивають посидючість, рішучість, виваженість, вчать приймати рішення, робити певний розрахунок. Бо і в житті доводиться приймати рішення з розрахунком на кілька кроків чи навіть на дальшу перспективу. Люди, які займаються інтелектуальними видами спорту, більш виважені в ухваленні рішень”.
Для більшості тих, що грали в шахи, шашки, це заняття залишається хобі. Але вони завжди визнають, що шахи чи шашки відіграли позитивну роль у їхньому житті. А ще Олександр Павлов наголосив, що ця гра не лише тренує розум, а й вимагає великої фізичної та психологічної витримки.
— Для того, щоб відіграти кількагодинну партію, треба мати неабияке здоров’я. Проте шахи і шкідливі звички — поняття несумісні! — підкреслив Олександр Вікторович.
Олесь Федорович,
село Личини.
