Незалежна громадсько-політична газета

Пошуки привели на береги Стоходу

сЧех Мірослав Якубец з допомогою місцевого краєзнавця Костянтина Борбича з Тоболів знайшов могилу свого дядька через сто літ після  його загибелі.

Ця історія почалася давно, всередині другого десятиліття минулого століття, коли мирне життя села Тоболи перекреслила кровопролитна війна 1914-1918 років. Її наслідки й досі впливають на сьогоднішні долі людей. Адже навіть і через століття ще є ті, хто шукає могили своїх родичів, полеглих у той час.
І ось трохи більше року тому в село Тоболи прийшов дивний лист, адресований колишньому сільсь-кому голові Костянтину Борбичу.
Штемпель на конверті свідчив, що лист із Чехії. Мірослав Якубец ламаною російською просив розшукати могилу його дядька Йозефа Крацека, який у роки Першої світової поліг у цих місцях. Досліджуючи родовід, Мірослав Якубец зміг з’ясувати лише те, що загинув його родич у Тоболах. Ось що він зазначив у листі: “Мой старинный дядя Йозеф Крацек, родившийся 1891 года в селе Хийице в районе Йичин, умер как солдат австрийского государства во время войны 28 августа 1916 года у города Тоболы на Волыне”.
— У роки Першої світової війни поблизу нашого села велися запеклі бої за Червищанський плацдарм, — розказує Костянтин Борбич. — Під час Брусиловського прориву тут у 1916 році зупинилася лінія фронту. Через рік німці таки відбили у росіян плацдарм, проте фронт так нікуди і не посунувся. Обидві сторони продовжували сидіти в окопах по різні боки річки Стохід, перестрілюватися та укріплювати свої позиції.
Поховання загиблих вояків привела у порядок польська влада, яка панувала аж до початку Другої світової війни. Можна собі уявити, скільки тут полягло солдатів, якщо тільки в одних Тоболах та околицях збереглося вісім кладовищ! В царській Росії навіть випустили спеціальну нагороду — “За бої на Стоході”. Вороги за життя — австрійські, німецькі та російські вояки — після смерті “помирилися” і знайшли вічний спокій поруч один з одним. Навіть надгробки із вибитими польською мовою даними загиблих збереглися. У центрі Тоболів, на сільському кладовищі, виріс цілий солдатський некрополь. Саме він і зберігся найкраще, тому що за кладовищем у селі завше доглядали.
— Я припускаю, що листа писала старша людина, — каже Костянтин Борбич. — Адже ті, хто застав Чехословаччину, вчили російську. Я довго шукав надгробок із таким прізвищем, але пошуки були безрезультатними.
Розчарований Костянтин Федотович відписав Мірославу Якубецу, що могили його дядька в Тоболах не знайшли.
— І ось нещодавно до моєї доньки приїхали друзі з Німеччини. Ми пішли оглянути село. Я почав показувати австро-німецькі поховання, бо недалеко від цвинтаря живу. Почав роздивлятися надгробні плити і сам. І ось дивина, на одній із них читаю: “Крацек…” Не повірив своїм очам, — говорить краєзнавець. Ще більше здивувався Костянтин Федотович, коли потім побачив дату загибелі того чеського солдата австрійської армії — 23 серпня 1916 року.
— Виходить, що я його знайшов рівно через сто років, відколи його останки лягли в нашу землю, — каже Костянтин Борбич.
Він свого часу служив у Чехословаччині. Кілька років тому в село приїздили представники чеського консульства зі Львова, щоби оглянути військові поховання. За їхніми відомостями, на території села знайшли вічний спочинок восьмеро чеських вояків. А прах скількох представників інших світових націй покоїться тут – точно не може сказати ніхто. Адже лише за один день бою поблизу Тоболів, коли в квітні 1916 року австро-німецькі війська контратакували вояків генерала Олексія Брусилова, в полон потрапило десять тисяч російських солдатів та офіцерів. Очевидці розповідають, що ще й зараз, далеко по тій війні, у довколишніх лісах часто виявляють останки полеглих у той час вояків.
Олесь Федорович.
Село Тоболи.

ПУБЛІКАЦІЇ

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *