Нещодавно наша газета розповідала читачам про судовий позов, який подали проти Камінь-Каширського управління соціального захисту населення демобілізовані учасники АТО. Для тих людей, які призабули суть цієї історії, коротко нагадаємо, що до суду учасники бойових дій пішли через те, що у неповній мірі отримали щорічну одноразову допомогу, виплата якої згідно із законодавством передбачена для них до 5 травня. Справа в тому, що ця матеріальна допомога для тих, хто має посвідчення учасника бойових дій, повинна становити не менше, аніж сума 5 мінімальних пенсій за віком. Втім, отримали воїни цьогоріч лише по 920 гривень. Саме такий розмір «матеріалки» своєю окремою Постановою від 2 березня цього року для ветеранів війни на Донбасі встановив Кабінет Міністрів. Примітно, що аналогічні позовні заяви проти своїх управлінь соцзахисту подали ветерани АТО в різних куточках України, а саме в Івано-Франківській, Сумській, Черкаській, Дніпропетровській областях. І цей географічний перелік невпинно розширюється. В окремих містах нашої країни, зокрема у місті Калуш, суди першої інстанції вже прийняли рішення на користь учасників бойових дій.
Нещодавно перші судові засідання відбулися і в Камінь-Каширському районному суді. Втім, як виявилося, наш суд відмовив «атовцям» у задоволенні їхніх вимог. Про це на своїй сторінці в мережі «Фейсбук» днями повідомив голова Камінь-Каширського координаційного центру ветеранів АТО Богдан Пташник. Він повідав, що суд не задовольнив позов бійця, пославшись на два рівнозначні за силою нормативно-правові акти. Очевидно, що відмова у задоволенні позову у певній мірі не просто сколихнула, а й здивувала громадськість району.
Так, люди одразу ж задалися питанням, чому суддя не прийняв рішення на користь воїнів? І що являють собою ці два рівнозначні нормативно-правові акти, про які згадав у своєму дописі Богдан Пташник? Зацікавила ця дилема і журналістів. Тож, щоб відшукати відповідь на неї, ми звернулися в Камінь-Каширський районний суд. Щоправда, там нам відмовилися надавати будь-які коментарі стосовно згаданих вище справ, посилаючись на те, що згідно з законом судді не мають права коментувати рішення по справах, доки ті не вступлять в дію. Втім, все ж таки, порадили нам ознайомитися з повним текстом рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Для тих наших читачів, які ніколи не чули про цю електронну систему, коротко розповімо, що Єдиний державний реєстр судових рішень є відкритою для загального доступу базою даних судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих, апеляційних та місцевих судів. Скориставшись нею, кожен бажаючий за допомогою власного комп’ютера, підключеного до мережі Інтернет, може ознайомитися з кожним судовим рішенням чи ухвалою, які були прийняті будь-яким діючим судом України. Саме на цьому ресурсі ми і змогли відшукати повний текст відмовного рішення, за яким суд не задовольнив вимоги учасників бойових дій.
Отже, як зазначено у рішенні (коротко передаємо його зміст), у 2016 році Управлінням соціального захисту населення Камінь-Каширської РДА воїнам було нараховано та виплачено щорічну разову грошову допомогу у розмірі 920 грн. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998р. №367-ХІV для учасників бойових дій грошовий обсяг цієї допомоги було визначено у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 травня 2016 року розмір мінімальної пенсії за віком становив 1130 грн.
У зв’язку із чим кожен учасник бойових дій цьогоріч повинен був отримати 5650 грн., однак недоплата “матеріалки” становить 4730 грн. Тому у своїх позовних заявах «атовці» просили визнати протиправною бездіяльність управління соціального захисту населення Камінь-Каширської РДА щодо перерахунку щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити решту щорічної разової грошової допомоги.
У свою чергу Управління соціального захисту населення надало заперечення на позов, в якому зазначало, що в 2016 році позивачу виплачено разову грошову допомогу до 5 травня в сумі 920 грн., у розмірі, який було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Також, як виявляється, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ було внесено зміни до Прикінцевих положень Бюджетного кодексу України, що діють ще з 1 січня 2015 року. Згідно з ним право встановлювати розміри виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня надано Кабінету Міністрів України.
Вказана в рішенні суду й згадана Богданом Пташником юридична суперечність рівнозначних правових актів є очевидною. Так Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» викладені в новій редакції положення частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до яких щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року наведені положення, визнані неконституційними. Отже, починаючи з 22 травня 2008 року, відновлено дію частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої розмір грошової допомоги учасникам бойових дій має становити п’ять мінімальних пенсій за віком.
Поряд з тим, згідно з п.63 (І) Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», розділ VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України доповнений пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» … застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Кабмін призначає ці допомоги, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування. Дане положення Закону України неконституційним не визнавалося. А тому, відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» – у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій здійснили у розмірі 920 грн.
Таким чином і виходить, що на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному трактують і визначають розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
Втім, як виявляється, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Тому суд, встановивши, що Управління праці та соціального захисту населення Камінь-Каширської РДА, здійснюючи нарахування та виплату одноразової допомоги до 5 травня, діяло відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», (чинного з 1 січня 2015 року), та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань”, — відмовив учасникам бойових дій у задоволенні їх позовних вимог.
Цікаво також і те, що районний суд керувався Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, в якому вказано, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Тобто механізм реалізації цих прав може бути змінений державою. В тому числі, зокрема, й через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. За змістом частини 3 статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всій території України. Якщо коротко, то мало хто знає, що сьогодні, якщо держава опиняється на межі економічного краху, за нею залишається право самостійно регулювати розмір тих чи інших виплат, в тому числі й до повного їх скасування.
Тобто, для тих, кому складно розібратися в тонкощах українського законодавства (а в ньому неодноразово ламають собі голови не те що прості українці, а й талановиті підготовлені юристи), виходить, що одним законом закріплюється право ветеранів війни на одноразову допомогу в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, а іншим право встановлювати цю допомогу надається Кабінету Мінстрів. А, як зазначено вище, якщо є два суперечливих один одному рівнозначні нормативно-правові акти, то керуватися чиновникам слід тим, який був прийнятий пізніше.
Сергій Шиліпук.
