На стародавній артефакт випадково натрапили місцеві школярі Іванка та Роман Каширці (на фото), працюючи у власному городі. Спочатку вони не надали значення знахідці і за порадою старших планували просто викинути. Та потім все ж таки вирішили показати її своєму вчителю історії. Виявилось, що звичайний камінець – не такий вже і простий.
– Це тшинецько-комарівська культура, період пізнього бронзового віку (12-16 століття до нашої ери), – розповідає історик Олександр Деркач. – Спочатку ми сумнівалися щодо датування. Тож звернулися за консультацією до керівника ДП “Волинські старожитності” Олексія Златогорського. Саме він і визначив таку дату.
Унікальність цієї речі у тому, що археологічних знахідок названої культури на території Камінь-Каширщини надзвичайно мало. Певною мірою, ці племена можна вважати матеріальними правонаступниками трипільців, адже вони теж проживали на теренах, що входять до сучасної України. Були землеробами, рибалили, ловили звіра.
Самі ж юні археологи, пригадуючи історію віднайдення старожитності, стверджують, що для них це стало надзвичайною несподіванкою.
— Тато мав орати поле перед посадкою малини. Попрохав нас позбирати камінці, аби ті не потрапили у фрезу мотоблока і не пошкодили його. Під час цього заняття ми і запримітили, що один із камінців аж надто відрізняється від решти. Він був правильної форми та мав специфічні зубчики. Здогадалися, що річ вартісна, а тому передали її до шкільного музею.
Як пояснює Олександр Деркач, у нього та інших колег-істориків були різні припущення щодо цієї знахідки.
– На початках вважали, що це крем’яний ніж, адже за формою вони дуже подібні. Та згодом ця теорія спростувалася. Були певні труднощі і щодо визначення історичного періоду, до якого міг би належати даний виріб. Так, як він із каменю, за логікою потрібно було б вважати, що до неоліту (кам’яний вік). Однак, це виявився більш пізній період бронзи.
– Розумієте, назва періоду не означає, що всі знаряддя праці робилися винятково з цього матеріалу. У той час зустрічаються як кам’яні знаряддя праці, так і бронзові чи мідні. Навіть в арміях перших єгипетських фараонів деяка частина воїнів була озброєна списами з кам’яними наконечниками і кам’яними сокирами, – додає він.
На думку історика, стародавнім людям не позаздриш. Щоб виготовити такий невеличкий інструмент, потрібно було багато часу. Камінь оброблявся за допомогою дерева, або іншого каменю. Це була тонка робота. Лише одним хибним рухом можна було звести нанівець результати кількаденних старань, адже кремінь – надзвичайно крихкий матеріал.
На сьогодні унікальна знахідка є однією з найдавніших у колекції шкільного музею. Місцеві історики вже мають певні плани щодо неї. Найвірогідніше, віковий серп буде не просто виставлятися у вітрині на огляд відвідувачів, а й використовуватися як знаряддя для занять у гуртку історичної реконструкції, що діє при школі. Як розповів Віталій Геналюк, один із керівників гуртка, він має ідею спробувати разом із учнями відтворити подібний серп заради експерименту, аби поближче дізнатися про вміння наших предків.
Насамкінець додамо, зі слів Іванни Каширець, вона давно захоплюється історією, особливо козацькою добою. Проте, віднайдений артефакт поки що є першим у її житті, адже нічого давнього юнка не колекціонує.
– Іванка дуже любить історію, активна на уроках, у неї завжди багато нових відкриттів. Вона надзвичайно ініціативна. Коли її щось цікавить, завжди намагається відшукати відповідь на запитання. Інколи розповідає такі факти, що навіть ми, спеціалісти, їх не чули, – хвалить свою ученицю Віталій Геналюк.
Олександр Приймак,
фото автора.
