Нотатки про стан доріг у районі, якими дуже хочеться хоча б кілька днів покатати чиновників, відповідальних за якість автошляхів.
Їй Богу, ще трохи і з моїх власних газетних публікацій про плачевний стан доріг Камінь-Каширського району можна буде видати окрему публіцистичну збірку. Бо ж за час роботи в редакції газети “Полісся” особисто я писав про розбиті асфальтовані шляхи та гравійки добрий десяток разів. А якщо покопатися у редакційному архіві останніх кількох років, то з усіх наших публікацій можна видати чималеньку книгу про цю злободенну проблему. А назву для неї можна було б придумати разом з вірними читачами нашої газети. Як вам, наприклад, щось на кшаталт “Совість чиновників така ж дірява, як і асфальт?” або ж “На ямах стрибаємо в Європу…” Чи ще такий варіант: “Дорожня пісня пральної дошки”… Хоча, як проблему не називай, все одно вона не вирішиться самотужки.
Кажуть, якщо довго кричати, то рано чи пізно хтось вигляне у вікно, щоб подивитися в чому справа. Про “пральну дошку” на асфальті та гравійках кричати ані у водіїв, ані у журналістів вже немає сили. Голос охрип зовсім. Втім, підозрюю, що якщо цей шепіт стихне, то автошляхам району настане остаточний кінець. От тому й доводиться постійно нагадувати районному автодору, який завдяки не зовсім зрозумілій реформі став дорожньою дільницею Старовижівського райавтодору, про існування окремих автошляхів району, де їзда давно нагадує смертельний атракціон.
Щоправда, представники дорожньої служби щоразу запевняють журналістів та громадськість, що про проблему знають, мають бажання її вирішити, от тільки ресурси не дозволяють їм це зробити. Бо грошей в казні немає. Що ж тут говорити, підстав не вірити їхнім словам у людей як таких немає, як і давно немає жодних причин для довіри. Принаймні про це красномовно свідчить напис на автобусній зупинці в селі Полиці, де, цитуючи одного відомого “радикального” політика, якась зболена та побита на дорожніх ямах душа написала: “Скотиняки, порівняйте дорогу!” Грубо, скажете ви? Так, грубо, але що поробиш, якщо звичайних людей вся ця багаторічна “Санта-Барбара” давно дістала.
Ще на початку листопада стало відомо, що кошти з обласного бюджету, які передбачалися на ремонт доріг Камінь-Каширщини, були перенаправлені. А причиною цього начебто стало погіршення погодніх умов та відсутність співфінансування з боку місцевих бюджетів. Як ви вже зрозуміли, місцеві громади мали долучити певний відсоток грошей на ремонт автошляхів до своїх населених пунктів. От тільки де їх взяти, якщо більшість сільських рад не мають можливості наповнювати бюджет, а дотацій з державного бюджету для них, як ми знаємо, цьогоріч не було передбачено. Все це перші паростки поступової децентралізації. Так як грошей в селах не знайшлося, то й бюджетні кошти пустили на інші програми. В тому числі й на нанесення білощебеневого покриття на відповідних автошляхах. Ось тут і починається найцікавіше.
Більшість гравійок не те що не обзавелися новим щебенем, а й взагалі не бачили ковша грейдера. З осінніми дощами ями на них геть порозкисали, перетворившись на болото. А там де сухо, дороги в буквальному сенсі нагадують пральну дошку. От і доводиться на ній стрибати автомобілям та автобусам так, що іноді пасажири відчувають, як трусить їхні внутрішні органи. Пишу це не з людських розповідей, а з власного досвіду. Сам щодня змушений добиратися подібним танкодромом на роботу і назад додому.
Так, в поганому стані дороги Запруддя-Карпилівка, в напрямку сіл Качин, Личини, Черче, Мельники-Мостище, Полиці-Піщане-Великий Обзир, Піщане-Верхи, Полиці-Оленине. Останній дорозі в списку скоро взагалі можна буде присвячувати трагічні оди. Так, через її стан, в одній з маршруток тріснув дах, а інший перевізник на деякий час й взагалі відправив свій автобус до Каменя-Каширського в об’їзд через село Седлище. Нонсенс, скажете ви? Та що поробиш, якщо проїхати без матюків тут нереально. Наприклад, маршрутка, яка возить людей з сіл Житнівка та Гута-Боровенська, змушена щодня вибиватися з графіку. Як наслідок, люди вчасно не можуть потрапити до райцентру. А вранці багато кому потрібно на роботу, у лікарню тощо. Словом, локальний транспортний колапс.
Вже коли цей матеріал готувався до друку, нам стало відомо, що по дорозі Полиці-Оленине таки пройшовся грейдер. Втім, як відмічають водії автобуса “Камінь-Каширський — Житнівка”, якість виконаних робіт вкрай низька. Під’їзди до зупинок громадського транспорту так і всіяні ямами. Водії переконані, що зарівняти дорогу за дві з половиною години (саме стільки потратив часу водій грейдера на зарівнювання ям) просто неможливо. В минулому році на грейдерування на цій дорозі пішло декілька днів. Щоправда, завдяки цьому тут добрих півроку можна було з горем навпіл проїхати. Цьогоріч же роботи, вочевидь, виконали лише для галочки. Мовляв, бачите, ми ж порівняли дорогу, відчепіться і до весни нас не чіпайте! От тільки до весни ще треба дожити, а погода навряд чи буде нас тішити теплом та сонцем.
Сергій Шиліпук.
