А ось глава РПЦ патріарх Кирил заявив, що Московський патріархат за жодних підстав не визнає автокефалії Української церкви.
“Наша Церква ніколи не залишить у біді своїх побратимів на Україні і не відмовиться від них. Ми ніколи не погодимося на зміну священних канонічних кордонів нашої Церкви, бо Київ – це духовна колиска святої Русі, як для Грузії – Мцхета або Косово для Сербії”, – сказав Кирил.
Правда, очільник РПЦ промовчав, що в питанні канонічності кордонів заключне слово не за ним, а за архієпископом Константинопольським Варфоломієм. Як відомо, до 1686 року Київська митрополія підпорядковувалася саме Вселенському Патріахату, однак була насильно, з порушенням норм Церковного Права, приєднана до Московського.
Більшість української громадськості та політичної еліти впевнені, що в питанні національної церкви настав час відновити історичну справедливість. Ще влітку цього року депутатами був розроблений та проголосований проект Постанови №4793, ключовим пунктом якого є Звернення Верховної Ради України до Його Всесвятості Варфоломія щодо надання автокефалії Православній Церкві в Україні та утвердження її незалежності від держави-агресора, тобто Росії.
У початковому варіанті додатку до Звернення народні обранці аргументували це тим, що: “У зв’язку з агресією Російської Федерації проти України та окупацією частини українських територій більшість населення України вже не сприймає ідею церковного єднання з Блаженнішим Патріархом Московським Кирилом, який має не останню роль у гібридній війні, що продовжує чинитися проти України”.
На що Кирил має власну думку. За його словами, сьогодні канонічну Українську церкву (УПЦ МП) намагаються втягнути в глибокий конфлікт, який розділяє суспільство, і зробити її заручницею цього конфлікту.
“Відбуваються насильницькі захоплення храмів, ігноруються рішення судів, ведеться інформаційна кампанія проти Церкви, в українському парламенті пропонуються законопроекти, мета яких – дискримінувати і поставити в тяжкі умови найбільшу релігійну громаду країни”, – стверджує Кирил.
Як зазначив московський патріарх, дані законопроекти – справа рук тих депутатів, які підтримують розкол чи є греко-католиками або атеїстами.
На це українські парламентарі відповіли так:
“Сучасний Московський патріархат надто тісно пов’язаний з пануючим у Росії політичним режимом, щоб сприйматися українським суспільством саме як Церква, а не “міністерство ідеології” Російської Федерації. Довіра до цієї церковної структури в нашій країні на сьогодні мінімальна. А всі її зусилля самотужки, ігноруючи Вселенський Патріархат та світове православ’я, подолати наявну в Україні канонічну кризу – абсолютно безперспективні”.
А тому Москва даремно сподівається на подальше втримання України в орбіті впливу Російської православної церкви.
Додамо, що Верховна Рада України просить Патріарха Варфоломія про наступне:
– визнати нечинним акт 1686 року, як такий, що був прийнятий з порушенням священних канонів Православної Церкви;
– взяти активну участь у подоланні наслідків церковного розділення шляхом скликання під егідою Вселенського Патріархату Всеукраїнського об’єднавчого Собору, який би вирішив усі суперечливі питання та об’єднав Українське православ’я;
– заради блага Православної Церкви в Україні та цілісності українського народу видати Томос про автокефалію Православної Церкви в Україні, на основі якого вона могла посісти належне місце у родині Помісних Православних Церков.
З початку 1990-х в Україні існує відразу кілька юрисдикцій, які називають себе православними помісними і автокефальними церквами.
Канонічний статус має Українська православна церква Московського патріархату і Бессарабська митрополія Румунської православної церкви. Українська православна церква Київського патріархату на сьогоднішній день канонічно невизнана.
Також в Україні є невизнана Українська автокефальна православна церква (УАПЦ).
За інформ. інтернет-джерел.
