Красуня із найдовшою косою на Волині родом із Каменя-Каширського.

 30-річна містянка Тетяна Дрейчан майже щодня дивує рідних і друзів смачною випічкою, любить котів та не уявляє свого життя без квітів. А ще у неї просто неймовірно довге волосся. При власному зрості в 1 метр 65 сантиметрів, довжина коси дівчини – 1 метр 67 см.

 Що трохи більше, ніж у луцької художниці-рекордсменки Жанни Миляшкевич.

Досягти таких результатів поліська красуня зуміла завдяки наполегливій праці та терпінню, адже відрощувала волосся цілих… 15 років. Хоча, зізнається, рекорду могло б і не бути…

 Привітна посмішка, лагідний, з часткою сором’язливості погляд зелених очей та пишна зачіска, помережана безліччю шпильок. Саме це найпереше кидається в очі при зустрічі з нашою героїнею. Зручніше вмостившись на дивані, починаємо розмову. Неслухняні кучері час до часу намагаються вирватись з такого немилого для них полону. І все ж, згодом таки досягають бажаного, зринувши водопадом на свою власницю.

– Я з дитинства мала довге волосся,  – пригадує дівчина. – Та в чотирнадцять років вирішила підрізати. Прийшла додому, а рідні налетіли: “Навіщо ти це зробила?”. На мене тоді такий жаль напав, я дуже шкодувала за свій вчинок, навіть плакала. Згодом, трохи заспокоївшись, сказала: “Боже, якщо ти даси мені довге волосся, то я більше ніколи його так коротко не відріжу”.

Відтоді Тетяна активно піклується про волосся. Спочатку вдалось відростити його до колін, коли досягла бажаного, захотіла – до самої землі. На сьогодні Тетяна володарка розкішної коси, якій позаздрить кожна панянка. Розповідає, що особливими секретами догляду не володіє, просто користується лише натуральними засобами.

– Коли помию голову, обов’язково ополіскую волосся травами та змащую масками на натуральній основі. Вони додають йому блиску і стимулюють ріст. Готую їх власними руками. Пробувала робити ще й саморобні шампуні, але з цим багато клопоту, тому відмовилась від такої затії. Щодо трав, то збираю їх на присадибній ділянці, або на місцевих луках. Потім висушую і так маю запас на всю зиму.

Довге волосся не лише прикрашає дівчину, а й завдає їй чималого клопоту. Звичне для більшості людей миття голови пертворюється у справжнє випробування. Тільки на цю процедуру Тетяна витрачає до двох годин, потім ще стільки ж чекає, доки висохне волосся. Фени категорично не використовує, бо вони пошкоджують його структуру. Із зачісками теж непросто, адже щодня потрібно впорядкувати добрячих 180 сантиметрів кучерів. А це ще зайва година часу. Тому обирає щось не дуже вигадливе, зазвичай скручує косу у “гульку”.

– Частенько трапляється, що ненароком наступаю на розплетене волосся. Повірте, це не дуже приємні відчуття. Вночі з ним теж надзвичайно важко. Ще коли сам спиш, можеш закинути волосся на іншу половину ліжка і воно там собі відпочиває. Зрання ж потрібно добряче поморочитись, аби зробити зачіску. Для цього, найперше, розпутую волосся, потім розчісую його руками. Делікатно перебираю кожну волосину, аби не зіпсувати. Голова болить від шпильок, яких на зачіску потрібно немало. Але нічого, я вже звиклась.

На запитання, чому раніше про таку її унікальність не було чутно, дівчина відповідає, що просто соромилась демонстувати косу іншим.

– Мало хто знає про моє волосся, бо я його постійно заплітаю, – пояснює співрозмовниця. – Мама, звісно, свариться зі мною через це. Та мені якось соромно виставляти його на показ, тож роблю це нечасто.

Та навіть під час цих коротких прогулянок дівчину з надзвичайно пишною зачіскою помічають незнайомі люди. Підходять, просять продемонструвати коси. Щиро посміхаючись, пані Тетяна пропонує їм вгадати, яка довжина волосся, і коли ті чують цифру, то не можуть повірити. Разом з мамою – Надією Степанівною, що приєднується до нашої розмови, пригадує дівчина, як зовсім нещодавно дивувала такою незвичайною принадою відпочивальників літнього табору та своїх однокласників.

– Якось вийшла з розплетеним волоссям до річки. То в таборі всі як почали фотографувати. Цікавляться, як відростила таке, чому ще не бачили публікацій? Пропонували навіть в газету написати. Та я, звісно ж, відмовилась. Не могли повірити в це і однокласники, коли зустрілися через десятиріччя після закінчення школи. Вони були щиро вражені, адже пам’ятали мене ще з коротким волоссям, а тут така річ.

Доньчин, а загалом і родинний секрет розкриває Надія Степанівна. Жінка стверджує, що це у них генетичне. Гарним довгим волоссям красувалася ще бабуся (дуже схожа на нашу героїню). Та й сама в молодості мала пишні коси, котрі приковували погляди усіх знайомих. Але піддалася тогочасній моді, обрізала. Про це тепер дуже жалкує.

Вкоротити волосся радять і пані Тетяні її четверо сестер. Адже тоді вона буде мати менше мороки, зможе ходити з розпущеним, вигадувати різні зачіски. Та на це дівчина категорично не погоджується.

– Відрізати легко, а от виростити таке – надзвичайно складно. Хоч і доводиться його ховати, та це не вважаю за велику незручність. Хочу ще погодувати. Поки маю снаги за ним доглядати, та й часу, бо ще незаміжня.

Звичайно, про вільний час дівчина трішки лукавить, бо як добра господиня має безліч клопотів. Вона дуже любить вирощувати квіти, випікати різні смаколики, котрими майже щодня дивує свою рідню і друзів, а ще співати в місцевому молодіжному хорі. Зізнається, що робить це за покликом душі, адже спеціальної музичної освіти не має. Мабуть, знову всьому виною – гени. У родині Дрейчанів усі співочі. Мама пані Тетяни, до слова, теж учасниця хору місцевої церкви християн віри євангельської (п’ятидесятників).

Олександр Приймак,

фото автора.