Є у нашому Камені куточок, де все просто потопає у квітах. Це господа вишивальниці Лідії Тищук. Жінка неймовірно закохана в цей чарівний дар природи, тож прикрашає ними майже все довкола. Тут вам квіти різні: справжні, вишивані, з пір’я птахів і навіть… створені з риб’ячих кісток.
Не помітити дім Лідії Олександрівни складно. Із-за воріт тебе зустрічає справжнісінька оранжерея, яка вибухає жовтими, червоними, зеленими кольорами. Поглянувши лиш на мить на усю цю красу, на душі стає якось тепліше. І дарма, що погода по-осінньому прохолодна, а на вулиці дрібно накрапає дощ. Привітна господиня запрошує увійти до оселі. І ось тут починається диво. В очі одразу ж впадає чудернацьке квіткове панно. Як дізнаюсь згодом, створене з звичайнісінького пташиного пір’я. То тут, то там скромно примостилось ще кілька композицій. Ступивши декілька кроків далі, потрапляю в справжнісінький природничий музей. Фіалки, півники, маки; сотні квітів всіяли собою стіни і побутові речі. Квіти скрізь: на вишиваних рушниках, картинах, саморобних подушках. Ще більшого здивування додає той факт, що вся ця краса створена руками людини, котра не має художньої освіти.
– За професією я медик, все життя пропрацювала головною медичною сестрою в Камінь-Каширській районній лікарні, – розповідає майстриня. – Чому виникла ідея робити квіти? Мабуть тому, що вони мені надзвичайно подобаються. Ще в дитинстві підмічала, як матір щось старанно вишиває на полотні. Тишком вишивала сама, часом навіть на роботі.
Жінка зізнається, що сповна взятися за творчість змогла лише, коли вийшла на пенсію. Вишиває чи створює композиції зазвичай увечері, як закінчує усі роботи по господарці. Найбільше ж часу виділяє зимовими вечорами. В основному композиції вигадує сама, окремі ідеї черпає з тематичних журналів. Інколи послуговується спеціальними кольоровими фонами, а вже в середині вишиває основне зображення. Частенько у такій творчій справі майстрині допомагає її чоловік Петро.
– Ставимо з чоловіком стільчик догори, знизу влаштовуємо настільну лампу і перебиваємо зображення, що сподобалось, на полотно. Він у мене й по нитки ходить, і полотно купує. Чоловік не дуже любить цю справу, але жодного разу не відмовляв, – посміхається Лідія Олександрівна.
За останні роки майстриня розробила кілька власних унікальних технік. Так, вона не лише зображає квіти на полотні, а й створює їх з пір’я та риб’ячих кісток.
– Назбиралося багато пір’я, адже утримую домашню птицю, – пояснює пані Лідія. – Викидати жаль, тож сіла, подумала щоб такого цікавого зробити і вирішила – хай будуть квіти. Використовую пір’я з різних птахів, закручую, компоную, чоловік ще допоміг гілочками з японської вишні. Я їх взяла за основу квіток. Трішки натхнення — і красива річ готова. В творчих руках нічого не пропадає даремно, навіть звичайні риб’ячі кісточки жінка примудряється вміло перетворити у справжні шедеври.
Пані Лідія ще й дизайнер. Вона вміло підбирає колір вишивки під загальні барви, якими прикрашені кімнати у домі, компонує роботи, виконані у різних стилях. Зізнається, що натхнення в цій справі черпає з природи. Час до часу помилуватися творіннями майстрині приходять знайомі та друзі, частенько просять сфотографувати їх на згадку.
Високо оцінили талант Лідії Олександрівни і у міській раді. За останні кілька років вона мала виставку своїх робіт у місцевому будинку школяра, є частою гостею творчого куточка на Дні міста.
Олександр Приймак,
фото автора.
