За всіх часів ставлення до місця спочинку мертвих служило мірилом духовності і моральності людей. Вшановування пам’яті тих, хто жив з нами і до нас, збереження зв’язку часів — необхідна частина правікової культури поліщуків, які здавна свято ставились до місць спочинку своїх предків. Приємно, що в попередні роки жителі міста дуже відповідально підійшли до питання благоустрою на міських кладовищах. Зокрема, були впорядковані вони в Олексіївці та на вулиці Воля. Однак ніяк не можна знайти господаря, який би доглядав за центральним міським цвинтарем, головний вхід якого — з вулиці Шкільної. Без сумніву, люди, родичі померлих вряди-годи пильнують тут за порядком на могилках, а міське комунальне господарство вивозить звідти сміття. Втім, не все тут так гаразд. Адже, якщо з боку вулиць Шкільної та Гагаріна це святе місце виглядає більш-менш впорядкованим, то зі сторони вулиці Бондаренка у глухому куточку порядку як не було, так і немає. Тут постійно нагромаджуються купи сміття, відсутні секції огорожі, а її ворота в аварійному стані. Через це на територію кладовища постійно забігають собаки, коти, кури, вони топчуться по людських могилах та розносять непотріб. Вже кілька разів ми про це писали, реагуючи на звернення жителів прилеглих будинків. Однак віз з проблемою і досі там.
За словами міського голови Василя Бондаря, влада міста докладає зусиль, щоб підтримати лад на цьому кладовищі. Приміром, звідси було налагоджено постійний вивіз сміття. Депутати міської ради проводили тут суботники, тобто загальне прибирання, своїми силами розчищаючи територію від гілля та корчів. Але привчити всіх наших громадян до порядку, переконаний міський голова, не так і легко.
— Це кладовище є одним із найстаріших в місті, — наголосив Василь Іванович, — воно кілька разів переплановувалося. Раніше порядком на цвинтарі опікувався ще й православний священик. Але сьогодні така ситуація, що тут похоронені віруючі різних церков та конфесій. При цьому жодна з них не може дійти згоди за чиєю громадою воно закріплене.
Найближче — Свято-Миколаївський храм. Отець Володимир Мицько каже, що за 5-6 років цей цвинтар вже практично вичерпає свій ресурс, не буде місця де ховати померлих.
— Добре було б, якби люди відмовилися від практики загороджувати могили. Металеві оградки створюють певні незручності, уже не маємо можливості робити хресний хід навкруг цього кладовища. Адже дороги, яка колись була довкола, вже нема — на ній через брак місця з’явилися поховання, — додав отець Володимир.
У цивілізованих країнах усіма кладовищами опікуються комерційні структури. Тому там завжди порядок, планомірно відведені місця під поховання. Європейці не приносять зайвих пластикових вінків і квітів, адже вважають, що вони засмічують могили, тож, як правило, надають перевагу живим рослинам, або вінкам, виготовленим з природних матеріалів. У нас поки що в моді пластикові, які через свою довговічність роками можуть лежати на кладовищі, а потім люди не знають куди їх подіти. Тому й маємо подібні проблеми із сміттям довкола цвинтаря.
Олесь Федорович,
фото автора.
