Захищаючи нашу державу, загинув уродженець Каменя-Каширського, підполковник Головного управління розвідки Міністерства оборони України
Бусько Олександр Юрійович.
Ворожа куля обірвала його молоде життя у День прапора України. Доля відміряла йому так мало літ – всього лише 33 роки… Не обійме вже більше сина мати, не поділяться з ним планами на майбутнє рідні брати…
Олександр був третім, наймолодшим сином у чудовій сім’ї Буськів. З юних літ він зробив для себе вибір – стати військовослужбовцем. Закінчив Волинський обласний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні та Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова, проходив службу у частині спеціального призначення м. Київ, став срібним призером з підтягування та срібним призером чемпіонату Збройних сил України з багатоборства ВСК в командному заліку, був учасником АТО, а з початком повномасштабної війни знову став на захист Вітчизни.
“Ми всі його надзвичайно любили, обожнювали. Мама прививала нам мудрість, тато – дисципліну та порядок. Вже з раннього дитинства Саша проявляв неабиякі лідерські здібності. Був дуже працьовитим, гарно вчився в школі, мав безліч друзів, які його поважали. Йому можна було завжди довіритись і доручити завдання будь-якої складності. Дізнавшись про існування військового ліцею, одразу забажав вступити туди. Сашка всі відмовляли, але його рішення було незмінним. У всіх навчальних закладах він був на керівних ланках (от як староста групи в університеті). Адже він завжди виділявся, був добрий і одночасно строгий та справедливий. Він любив правду.
З початком агресії росії в 2014 році відразу брав безпосередньо участь у військових діях. Ми всі дуже хвилювались за нього. Пройшло вже стільки часу, що ніби і мало звикнутись, але нам все одно було важко. Ми всі 8 років завжди були в новинах і чекали його «+» або «ок» в месенджері: ніяких подробиць він нам ніколи не повідомляв, надсилав тільки ці знаки, які свідчили про те, що він живий”, – каже рідний брат Сергій.
Після трагічної звістки для родини перевернувся світ, ніби відірвало частину тіла. Це сприйняти неможливо і рідні досі подумки переконують себе, що він все ще там, на передовій, захищає Батьтківщину.
“Він мав багато можливостей не брати участі у бойових діях, а виконувати кабінетну роботу. Однак це б був не Саша. Побратими сказали, що навіть якби його прикували кайданами, він би їх розірвав і пішов би з ними в бій, ніколи би їх не кинув. Він завжди говорив, що надзвичайно любить ліс, природу України… І ніколи не віддасть це москалям!
На поховання Героя приїхали військовослужбовці і побратими різних рангів з усієї України та навіть воїни безпосередньо з лінії фронту. Яку ж все-таки він мав повагу серед них!
Нам, сім’ї, зараз залишається бути сильними, молитись за нього, і зробити все, щоб його смерть була не марною. Потрібно, щоб українці усвідомлювали, що війна не десь там далеко, вона скрізь, і кожному потрібно воювати до останнього на своєму фронті і ніколи не здаватись”, – додає Сергій Бусько.
Олександ Бусько мужньо тримав варту нашого спокою та мирного неба над головою. Був хоробрим, ідейним воїном, вірним сином України та до кінця відданим своїй професії. Того трагічного дня на Донеччині він знову як справжній лідер виконував бойове завдання. І таки зміг успішно його виконати…
“Сашко! Ти завжди прагнув висоти. Хотів і був найшвидшим, вищим, сильнішим. І в той роковий день ти також був перший і був на висоті. Саня, висота наша! Твої побратими тримають її. Саня, ти зайняв висоту! Саме ти. Ціною власного життя. Твої справи незакінчені, але ми будемо самовіддано продовжувати цю боротьбу.
Ти б бачив, скільки людей зібралось провести тебе в останній путь. З тобою було все твоє рідне місто. І малі, і старі, і жінки, і чоловіки – всі не могли стримати емоцій… А над тобою в небі з’явився чи то голуб, чи то ангел. А може то і сам ти був?! А це значить буде перемога за нами і буде мир в Україні. Перемога і мир, до яких ти приклав максимум зусиль і заплатив найвищу ціну. Ти увійшов в історію! Подяка тобі! Ти гідно боровся! Тепер помагай нам битися з лав небесного війська!”, – розповідає друг та побратим полеглого воїна Михайло Бакалюк.
У глибокій скорботі вся Камінь-Каширська громада схилила голови перед загиблим та зустріла його уквітчаними шляхами. Поховали Героя України на одному з місцевих кладовищ у Камені-Каширському, де кілька років перед цим знайшов вічний спочинок і батько бійця. Нехай добрий, світлий спомин про Захисника України назавжди залишиться у пам’яті всіх, хто знав, любив і шанував Олександра Буська!
Іванна ГАЙДУЧИК.
