У військкомат прийшов у перші дні війни
Звичне життя волонтера Ігора Ліпича кардинально змінилося після 24 лютого, коли російські загарбники увірвалися на територію України. Він у той час перебував за кордоном. Втім почувши, що країні загрожує небезпека, він, батько двох дітей, залишив роботу і повернувся до Каменя-Каширського з метою стати в стрій захисників України.
Ще у 2014 році Ігор горів бажанням захищати Україну на східних рубежах у складі добровольчого батальйону. Однак через стан здоров’я не зміг здійснити свого задуму. Тож цього разу, коли рашисти почали вже повномасштабний наступ, чоловік вкотре звернувся до військкомату, аби спершу взяли на облік. Але призвати Ігоря на службу в ЗСУ поки не поспішають. Відтак, не гаючи часу, він намагався стати корисним у роботі з облаштування оборонних укріплень на території міста, допомагав бійцям тероборони на блокпостах. При необхідності постачав провізію, а для потреб ЗСУ з іншими місцевими активістами йому вдалося придбати автомобіль. Зрештою прийшов до висновку, що його допомога в ролі волонтера теж може бути корисною на фронті, де точаться запеклі бої.
Активісти самоорганізувалися
Ще на початку війни Олена Домальчук із Каменя-Каширського створила групу в телеграм-каналі, де об’єдналися усі небайдужі краяни у зборі гуманітарної допомоги. Цим людям вдавалося знаходити за лічені хвилини усе, що було потрібно військовим: від півлітрових банок для консервацій і шкарпеток до тепловізорів, біноклів нічного бачення та автомобілів. Відтак попри небезпеку для свого життя небайдужі узялися полегшувати бойові будні наших захисників, доправляючи «гуманітарку», воєнне устаткування на передову. Так, в якості водія Ігор разом із однодумцями Олексієм Гарбарчуком та Петром Мацьком із Малої Глуші активізувалися у забезпеченні потреб земляків на лінії фронту. А подекуди чоловікам доводилось навіть евакуйовувати людей із найбільш постраждалих від війни районів. Для цих цілей Сергій Назарчук із Видерти надав їм два власних мікроавтобуси.
Перша поїздка на Схід була моторошною
Свій перший дальній рейс хлопці здійснили у напрямку Сіверодонецька. Там у самому місті волонтери потрапили під артилерійський обстріл ворога. Як розповідає Ігор Ліпич, півтори години їм довелося бігати, ховаючись у підвалах. За автомобіль та дві тонни провізії в ньому подбати було ніяк, позаяк рятували власні життя. У мікроавтобусі лежали особисті замовлення солдатів, як от “розгрузки”, бронежилети, ліхтарики, все, що потрібно було в польових умовах. Зрештою все обійшлося того разу без втрат.
Із неприхованим болем розповів Ігор про наслідки ракетної атаки рашистів на залізничний вокзал у Краматорську.
— Того дня ми з друзями завозили провіант та перебували у Донецько-Луганському напрямку. Саме там ми почули звістку про напад ворога на мирних людей в Краматорську. Тож попрямували туди, аби допомогти постраждалим на вокзалі. Коли ми прибули, на пероні лежали закривавлені тіла людей. Вони були мертві. Від цієї жахливої картини, здавалося, німіли руки і ноги. На лавках сиділи налякані люди з малими дітьми, чекаючи на евакуацію. Нам вдалося тоді доправити в безпечне місце кілька сімей,— розповідає волонтер.
Волонтери регіонів об’єднані взаємодопомогою
На кожну поїздку, як відомо, витрачається чимала сума грошей. Збір цих коштів, переконує Ігор, лежить виключно на плечах активістів, небайдужих краян, окремих підприємців. Так, для здійснення одного рейсу (до місця призначення і назад додому) на пальне витрачається від 12 до 15 тисяч гривень. Більше того, навіть маючи гроші, нині заправити авто практично неможливо. Тож тут у нагоді стає підтримка волонтерів з інших регіонів та міст. До прикладу, хлопці з Рівного цілими днями стоять у чергах, аби забезпечити машини, що везуть допомогу нашим солдатам, необхідною кількістю пального. Крім того ремонт автомобілів, які ламаються в дорозі, знову ж таки доводиться лагодити за кошти, зібрані волонтерами. Рівняни також допомагають у наданні продовольства європейських виробників. Тим часом швейна індустрія Луцька забезпечує маскувальними сітками та іншим спорядженням на передову. Волонтери доставляють різного роду провізію і все необхідне безпосередньо у розташування військових формувань. Тож люди із різних міст телефонують волонтерам, аби передати все необхідне нашим безстрашним воїнам.
Ігор Ліпич розповів, що найближчим часом плануються поїздки з гуманітарною місією у трьох напрямках. Тож за посередництвом газети волонтери повідомляють реквізити банківських карток для переказу грошової допомоги українським захисникам: 5375411405780409 (отримувач Ігор Ліпич), 5168757368876076 (отримувач Олена Яков’як).
Леся МІНІБАЄВА.
