У Камінь-Каширському лісгоспі налагодили виробництво бронежилетів для наших бійців.
І хоч це саморобна військова амуніція, все ж вона багатьох бійців може врятувати від загибелі. І це важливо.
“Ми дорожимо життям кожного військового, які сьогодні на передовій боронять Батьківщину, даючи гідну відсіч рашистським окупантам. Вони там ризикують та впевнено вибивають ворога з української землі. Ми ж тут мусимо, як можемо, підтримувати їх та допомагати”, — каже Віктор Ніколайчик.
Віктор Васильович — майстер цеху переробки ДП «Камінь-Каширське ЛГ». Він відповідально виконує свою роботу на підприємстві, але водночас вболіває і за наших захисників. Каже, інакше не може, адже свого часу пройшов війну в Афганістані і добре розуміє, як бійці сьогодні потребують нашої підтримки. Це розуміють й інші колишні воїни-афганці. Саме тому їхня спілка ініціювала виготовлення бронежилетів.
“Камінь-Каширьска районна організація воїнів інтернаціоналістів подала ідею, яку вдалося реалізувати, зокрема, завдяки працівникам Камінь-Каширського лісгоспу та інших небайдужих. Люди матеріалом, своєю працею охоче долучилися до цієї справи”, — розповідає Віктор Ніколайчик.
Чоловік демонструє порізані ресори та зварені у заготовку для захисної плити. Каже, потім це все ще доведуть до ладу. У першу чергу відстріляють, тобто перевірять на міцність, потім обтягнуть з одного боку бляхою, з іншого — войлоком.
— Для виготовлення таких пластин чимало ресор ми використали із лісгоспівських запасів. Допомагають з цим і жителі краю. Але то лише частина великої роботи. Інша — пошиття плитоносок, — мовить Віктор Васильович.
Цією справою зайнялися умілі майстрині швейної справи. Спочатку Людмила та дві Наталі шили розвантажувальні жилети і плитоноски вдома. Але оскільки наплив людей, замовлень потребував інших умов, довелося шукати вихід. Камінь-Каширське державне лісогосподарське підприємство запропонувало на своїй території розмістити обладнання та продовжити вже тут пошиття елементів військової екіпіровки.
— До нас приходили військовослужбовці, приносили замовлення, висловлювали свої побажання щодо вдосконалення зразків розвантажувальних жилетів чи плитоносок, і ми вже виконували їхні замовлення. Перші тижні ніхто навіть не рахував, скільки ми їх пошили, бо одразу все просто миттєво забирали, — розповідає Людмила М’якота.
Жінка зауважує, що спочатку доводилося шити із того, що роздобували волонтери. Було важко. Напевне, не одну голку зламали, бо ж, наприклад, на плитоноски використовували цупкий брезентовий матеріал. Згодом вдалося налагодити співпрацю із поляком, який почав доставляти підходящу тканину з-за кордону.
— Ми сьогодні дуже вдячні Piotek Kamil за те, що допомагає нам організовувати таку підтримку нашим захисникам. Він привозить не лише продуктову допомогу, а й медикаменти, військове обмундирування, сувої тканини для пошиття бронежилетів і навіть швейну машинку, яка послужить у роботі разом із машинками чоловіка Людмили, Івана М’якоти, — каже Віктор Ніколайчик.
Чоловік зауважує, що поляк доставляє все безкоштовно. На ті матеріали, що доводиться замовляти через інтернет, колектив лісгоспу складається. А тому зазвичай виготовлені бронежилети передають військовим безкоштовно. Хіба якщо хтось має бажання і можливість віддячити, то не відмовляють, але ці кошти також спрямовуються на виготовлення броників.
До речі, у кожну плитоноску чи розвантажувальний жилет, які віддають захисникам, вкладають дитячі малюнки. Як обереги. Для перемоги.
Тетяна ПРИХОДЬКО.
