Сьогодні його виробами радо користуються люди у багатьох селах Камінь-Каширщини, а також на Дніпропетровщині, Кіровоградщині, Херсонщині, Київщині.
Все важче нині зустріти на селі майстра, який би міг сплести добротного коша для господарства. Тим паче з натуральних матеріалів. Непомітно з розвитком технологій увійшли в звичай поліпропіленові шнурки та поліестерові стрічки, а от знайти підходящу лозу чи деревину, зізнаються народні умільці, тепер складно. Попри це давнє ремесло живе. Наприклад, у Карпилівці. Тамтешній майстер Віктор Шворак плете корзини із дранок… сосни.
Віктор Якович зізнається: за роки поекспериментував із матеріалами, формами і місткістю «екологічних» кошів. Свого часу сплів декілька з вербової лози, але в звичку це не увійшло – як не дивно, на наших теренах катма підходящого матеріалу. Та й важкі такі корзини. З липи, пояснює, легші, але недовго служитимуть – надто вже «інтелігентні». Дубовий виріб, звичайно, був би найвитривалішим, але відчутно важчим і, знову ж таки, складно дістати гарного матеріалу. В ялині забагато сучків, а черемха – ламка, тож з усіх порід для карпилівського майстра «найвдячнішою» видалася сосна – легка, витривала і таки найпоширеніша в поліських лісах.
– Мої брати плели коші з дубових дранок. Навчився при них, але ще тоді почав шукати собі сосну для роботи. Так вже років з 25 роблю ті коробки. Найменша була на 3 літри, а найбільша вміщала усі 50. Кому корм худобі в такій зручно занести, дехто й по чорниці бере в ліс. У них можна і гриби з лісу возити, і картоплю збирати чи так для побуту. Навіть якщо схочеш посидіти – витримає. Головне – бережно користуватися, просушувати, – ділиться власним досвідом Віктор Шворак. Виявляється, найстаріший у його господарстві сосновий кошик вірно служить вже 20 років.
Таке рукоділля чоловікові до душі, от тільки з кожним роком він все рідше плете. Каже, ліс вирізали і тепер мало підходящих сосен. А для гарної роботи треба дерево віком не менше 50-70 років, рівне, без сучків, щоб були дрібні «літа» (кола віку). Тож якщо колись дранки відразу виходили гладенькі, наче шліфовані, то тепер не раз доводиться їх «удосконалювати», обстругувати.
Матеріал для корзинок Віктор Якович заготовляє взимку, коли сосна краще дереться на смужки й смола не витікає. Для цього він розколює сосновий цурпалок завдовжки 1-2 метри надвоє, тоді начетверо і аж наскільки дозволить діаметр дерева. Потім серцевина відкидається, а оболонь щоразу розколюється по «літах» – аби ширина дранок була 6-7 см (для менших виробів – 2-3 см). У результаті, стовбур можна «роздерти» на тонкі, аж прозорі, смужки. Але це актуально тільки для маленьких корзинок, бо великі в такому разі не триматимуть ваги.
– Скласти кошик можна за кілька годин. Найкраще робити це симетрично. Наприклад, на основу беру три дранки по довжині, всередині одну переплітаю впоперек і по обидві сторони – ще по 2 дранки. Виходить 3 на 5. Так і плести зручно, і з довжиною та формою легше визначитися. А вже скільки доверху дранок плести – залежить від глибини корзини. Зазвичай, на гриби всі хочуть вищу. Найкраще, коли довжина у півтора рази більша за ширину. Головне – гарно обшити верх, де дранка перегинається – аби не розкрутилася. Яка обшивка – така й міцність коробки, – розкриває секрети своєї майстерності мій співрозмовник.
Віктор Шворак «обметує» краї своїх кошиків мідним дротом по «каблучку». Каже, такий виріб ніколи не погнеться і не поржавіє. До менших корзин ще припасовує ручки із пластмасових труб. Пригадує, колись пробував робити їх з дерева, але не сподобалося – швидко ламаються. Попри цей нюанс такі корзини, як тепер модно казати, — екологічно чистий продукт. Ними радо користуються чи не в кожному господарстві Карпилівки і довкола, на Дніпропетровщині, Кіровоградщині, Херсонщині, Київщині. Крім того, оригінальні вироби Віктора Яковича стали також частиною експозиції Камінь-Каширського Центру культури та дозвілля (будинку культури) та одного з Харківських музеїв. А скільки то в них поліщуки повозили грибів і ягід по Великій Волині – хто ж тепер злічить за роки.
Іванна Величко.
