Несподівано на світанку 15 лютого 2011 року, у день Стрітення Господнього, в морозному небі над диском вранішнього сонця з’явився величезний темно-червоний світловий стовп, спрямований угору. Це небачене досі незвичайне природне явище викликало цікавість і водночас справляло якесь гнітюче враження. Можливо від того, що колір велетенської свічі був кривавий. Подібного не пам’ятають навіть старожили.
Старші жінки, які зранку поспішали до церкви, дивлячись на величезну свічу на небі, хрестилися. іДо слова, у прадавні часи небесні сяйва наші пращури зазвичай вважали фатальними знаками. І, як це не дивно, така теорія іноді спрацьовувала. Наприклад, у 1551 році сонячний стовп вирішив долю німецького міста Магдебург. Солдати імператора Карла V, тримаючи в облозі місто, побачили на небі велетенське сяйво. Вони сприйняли його як погане знамення, тому з жахом покидали зброю та подалися навтьоки. А захисники міста відправили молебні у храмах і дякували Богові за порятунок. За великим рахунком, то справді було Боже спасіння, адже сили магдебурців майже вичерпалися.
Церква це природне явище трактує інакше: вогняний стовп – це пряма дорога до Бога, і він з’являється тоді, коли помирає свята людина.
Однак пояснення цьому атмосферному явищу, яке по-науковому називається сонячний стовп, просте. Його в холодному повітрі на світанку або при заході сонця можуть породити кришталики льоду, відбиваючи сонячне світло. Іноді ці кришталики, що опускаються з високих хмар, набувають плоскої форми. Опір повітря змушує їх при падінні займати горизонтальне положення. Сонячне світло, відбите такими орієнтованими кришталиками, і створює ефект сонячної колони.
Рано-вранці того дня я виходив на подвір’я і з тривогою оглядав своє обійстя, адже живемо на березі Стоходу. Напередодні увечері метеорологи на ріці зареєстрували історичний максимум рівня води: 300 сантиметрів над умовним нулем! Вода останніми днями прибувала буквально на очах, навіть по 12 сантиметрів за добу! Така велика вода на нашій тихоплинній поліській річці ще ніколи не реєструвалася з 1922 року, відколи ведуться на ній постійні спостереження. Небачена досі вода завдала багато лиха жителям містечка – затопила будівлі, худобу, городи. Затопила вода і наш хлів, зупинилася на півдорозі до будинку.
На небі нічого незвичайного не помітив. Лише ріка на морозі парувала. Та незабаром з вулиці прийшла схвильована невістка Ольга: «Батьку, ідіть-но подивіться на незвичайне небо». Я схопив фотоапарат і просто з ґанку почав фотографувати. Адже на пів неба світила небачена досі мною свіча. На жаль, знімок, навіть кольоровий, не передає всіх кольорів, а тим паче – настрою від побаченого.
Сонце піднімалося все вище над горизонтом. Почав потроху світлішати й сонячний стовп, але його, як і раніше, було добре видно. Часом яскравість незвичайної свічки, як мені здавалося, перевершувала яскравість сонячного диска.
Інколи мені видавалось, що навколо сонця з’являвся червоний хрест. І він справді був: його добре видно на фотографіях, які я зробив.
Великий яскравий сонячний диск мав дуже чіткі видимі обриси. Колір був у нього, як стигле жито. Якийсь яскраво-жовтий, з невеликими домішками інших кольорів. А навколо сонця було червоно-малинове обрамлення, точніше – корона. На жаль, фотоапарат цього не зафіксував. Потрібно було фотографувати зі спеціальним світлофільтром, але його в мене не було.
Хоч і стверджують метеорологи, що сонячний стовп – досить часте оптичне явище в період морозної погоди, але я, пенсіонер, його побачив уперше у своєму житті. Розпитував старожилів, котрі прожили понад 80 років, але це явище вони також спостерігали вперше. Не чули про щось подібне й від своїх батьків та дідусів. Отже, не таке воно вже й часте, принаймні в нас, на Волині, а можливо, і в усій Україні.
Розглядаю фотографії – й знову переконуюся, що сонячний стовп разом із сонячним диском був дуже схожий на величезну свічу на вранішньому небі. Вона віддзеркалювалася в незамерзлій воді Стоходу. Річка ж парувала. Я фотографував це дивне явище 41 хвилину (це зафіксував мій цифровий фотоапарат). А перша фотографія була зроблена о 7 годині 46 хвилин.
Якщо припустити, що це й справді було знамення (бо сталося на свято Стрітення Господнього), то будемо надіятися, що для любешівців воно буде добрим. Адже стрітенська свічка, кажуть, допомагає. Можливо, тому й велика вода в Стоході почала стрімко спадати. А над рікою в морозному повітрі раз по раз лунає гучний тріск – то під власною вагою попід берегами обламується й падає лід.
Петро КРАВЧУК,
автор «Книги рекордів Волині», почесний громадянин Любешова, смт Любешів.
Фото автора.
Передрук або використання у будь-якій формі матеріалу без письмової згоди редакції заборонено!
