Із офіційним, з яким прожила майже 10 років, та неофіційним, який, так би мовити, претендує на такий статус. Наскільки мирним та спокійним є таке проживання, пані Ользі неприємно коментувати. Хоча вона сама захотіла розповісти про цю ситуацію читачам, бо уже й не знає, як із неї знайти вихід.
Стосунки між подружжям охолонули давно. Як розповідає співрозмовниця, з кожним роком чоловік ставився до неї все гірше і гірше. А тому настав час, коли вона перестала бачити в ньому свого супутника життя. А не так давно в її житті з’явився інший.
— Попри те, що у нас четверо спільних дітей, які ще є неповнолітніми, я наважилася розірвати шлюб, бо вже чекала дитину від того, кого хотіла б бачити поряд. Подала на розлучення, а заодно і на аліменти. Однак за 8 місяців по жодній зі справ судом не прийнято рішення. Помітне затягування у розгляді. Та витримувати цього уже несила, — з розпачем каже жінка.
Ольга розповідає, що хоч і прожила стільки років у шлюбі, але приємного мало що є пригадати. Каже, що чоловік зневажав її та її рідних, обмежував у спілкуванні з ними. Коли випивав, втрачав над собою контроль, а тому навіть простягав руки. Бив так, щоб не видно було синців: по спині кулаками, ногами, посудом.
— Ми жили в батьківському домі. Моя мама була хвора (мала хворобу Паркінсона), але чоловік не дозволяв допомагати їй нічим. А тепер, коли вона померла, а я подала на розлучення, не поспішає забиратися з її дому, — розповідає.
Не поспішає він, за словами нашої співрозмовниці, і розлучатися: «Найняв адвоката з Луцька, який їздить на судові засідання та робить все, аби розлучення відтягнути, а сам на заробітки подався». Не підштовхнув його до такого кроку навіть той факт, що дружина завагітніла від іншого.
— Коли я була на 6 місяці вагітності, він мене дуже сильно побив. Я звернулася до поліції. Після чого було відкрите кримінальне провадження і чоловікові винесений обмежувальний припис. Три місяці він проживав зі своїми батьками. Але потім знову повернувся, — каже Ольга.
На той час до неї переїхав жити інший – батько дитини, яку вже сім місяців носила під серцем. Стосунки з ним зав’язалися, коли була у Польщі. А після того, як офіційний чоловік побив, боялася, що подібне може повторитися, тому, мовляв, з’їхалися, не чекаючи офіційного розлучення.
У вересні жінка народила. І поки вона була у пологовому відділенні, законний чоловік намагався «налагодити» контакт із дітьми та переманити на свою сторону.
— Не скажу, що він раніше до них дуже погано ставився. Просто вважає нас своєю власністю. Тому, поки я була в лікарні, він не дозволяв дітям контактувати із моїм цивільним чоловіком. Поселився у кімнаті донечок та не випускав їх до нього. Погрожував, що інакше може їх віддати соцслужбам, — розповідає з острахом Ольга.
Вона каже, що з чоловіком діється щось незрозуміле. Якщо раніше він втрачав розум, коли випивав, то тепер в нього постійно дивні нав’язливі думки.
— Він переконаний, що чоловік, з яким я маю намір спільно жити, причарував мене, ніби той якийсь «шаман». А сам зв’язався із якимось священником і, очевидно, за його рекомендаціями проводить ритуали чи то обряди: палить свічки та виганяє те «шаманство» з дому, — розповідає стривожено Ольга.
Чим все це може закінчитися, жінка боїться навіть уявити. Найбільше хвилюється за свою місячну дитину. Хтозна, як чоловік до неї може поставитися, враховуючи, що біологічний батько її визнав. Ось в такій тривозі, каже Ольга, і живе від засідання до засідання суду, з нетерпінням чекаючи рішення. А цих засідань від початку березня відбулося уже 13.
Поряд з цим офіційний чоловік також почав скаржитися на Ольгу до поліції. І тепер їй доводиться ще й на допити до слідчих з’являтися. Схоже, «суджений» вирішив зробити її життя нестерпним. Але чи поставить крапку у цих стосунках суд та коли?
Олена КРИВОШ.
