Кажуть, що достеменний вік людини вимірюється не стільки прожитими літами, скільки зробленим нею добром.Жити і працювати на совість, любити навколишній світ, не завдаючи йому болю підлістю, — мабуть, найголовніше в житті людини, тим більше у цей нелегкий і складний для країни час. Вважаю, буде доречним тут навести слова співака, громадського діяча Анатолія Матвійчука, який сказав так: “Сьогодні ми живемо в несправедливому, нечесному, криміналізованому і винятково аморальному суспільстві, де порушуються абсолютно всі правила і норми громадського співіснування — етнічні, релігійні, соціальні, економічні, правові, — аж до основних конституційних. Де чесні, порядні і законослухняні громадяни фактично не мають жодних шансів на благополучне існування”.
Суспільство нині опинилося в тенетах гнобителів і кривдників власного народу з числа тих, хто б навпаки мав би стояти на сторожі законності та порядку і розбудовувати Україну.
Після Другої світової війни країну було відновлено за 10 років. Працювали шахти, фабрики, заводи, колгоспи, промислові підприємства. Усім була робота. А ми за майже 30 років незалежності породили тільки бідність і злидні. Економіка знищена, села вимирають. На сході країни — війна. На державні посади понабирали неуків, непрофесіоналів. Ганьба і сором нам усім! І тим, хто так проголосував, і тим, хто опинився на владному олімпі. Бо ті обіцяли, а ми клюнули на приманку. Тепер, як це у нас ведеться віками, чухаємо потилицю.
І все ж попри скрутні часи життєвих негараздів, коли втрачаються найгуманніші людські цінності, є ще ті, хто не на словах, а в конкретних справах переймається болями і печалями інших, наче особистими, люди, на яких приємно дивитися, яких хочеться слухати, за якими відчуваєш упевненість і за яких не соромно, що їх обирали депутатами.
Одним із таких обранців є наш співрозмовник — керівник промислового підприємства ДОФ “Арбо”, благодійник, активний громадський діяч, волонтер, депутат обласної ради Анатолій Федорович Бусько. Доброчинець, який не рахує своїх добрих справ, а примножує їх. Отже наша коротенька розмова з ним.
— Анатолію Федоровичу, нинішня каденція депутатів обласної ради добігає кінця. Є можливість підвести підсумки за п’ять років роботи у найвищому представницькому органі області. Що вдалося зробити за цей час?
— Сьогодні я з усією відповідальністю можу заявити, що мені не соромно перед територіальною громадою міста і району за те, що вдалося зробити за ці п’ять років. Якщо говорити конкретно, то завдяки співпраці із колегами-депутатами обласної ради, її головою, обласною державною адміністрацією, а також із районною і міською владою було виконано дві основні обіцянки моєї програми, які я давав, йдучи у депутати до обласної ради. Перше — це реконструкція об’їзної дороги по вулиці Ватутіна у Камені-Каширському із влаштуванням сучасного якісного дорожнього покриття з облаштуванням тротуарів. Проте, на превеликий жаль, знайшлася політична сила і кандидатка на пост голови Камінь-Каширської ОТГ, яка на сторінках газети “Полісся” (№37 від 10 вересня ц.р.) у своїх “здобутках” приписала собі “заслуги” у вирішенні цієї проблеми, не маючи до цього ніякого стосунку. А це вже поза межею морального і здорового людського глузду.
Друга моя основна обіцянка, яку я виконав завдяки підтримці фонду Ігоря Палиці “Тільки разом”, — це реконструкція міського стадіону “Колос”, який був зроблений ще за часів Польщі у минулому столітті.
Багато було зроблено у будівництві і ремонті доріг району, освітленні. Але я не хочу піаритись на цьому.
— А як Ви комунікуєте із жителями міста і району?
— Весь цей час у Камені-Каширському по вулиці Шевченка, 5 постійно працювала і працює сьогодні моя приймальня. Сюди звертаються мешканці міста і району з проханнями про надання матеріальної допомоги на лікування і інші потреби. У силу можливого стараюся допомогти всім, хто звертається, за рахунок коштів особистого депутатського фонду і власних коштів. За ці п’ять років було задоволено більше п’ятисот звернень жителів міста і району.
— А лишилися якісь нереалізовані плани?
— Я повністю виконав свої зобов’язання (програму), з якими йшов на вибори у 2015 році як кандидат у депутати до Волинської обласної ради.
Хоча, зрозуміло, що всіх проблем у районі і місті вирішити не вдалося. Впевнений, у майбутньому злагоджена робота, взаєморозуміння депутатів, місцевого керівництва, жителів Камінь-Каширщини знову матиме позитивний результат. Камінь-Каширщину потрібно розвивати, а для цього необхідно рухатися вперед. Вона має хороший потенціал. Тож, гадаю, вдасться знайти правильні рішення для того, аби громади могли не тільки функціонувати, але й розвиватися.
— Анатолію Федоровичу, на сьогодні в Україні розгорнулася політична битва за місцеву владу, фінал якої, тобто волевиявлення, заплановано на 25 жовтня. Чергові місцеві вибори відбудуться на новій територіальній основі, вперше використають систему пропорційного представництва за відкритими списками, а також застосують гендерні квоти (обов’язковий відсоток жінок). Чи маєте намір брати участь у місцевих виборах як кандидат у депутати до місцевого самоврядування?
— Так, я буду балотуватися кандидатом у депутати до обласної ради. В мене для цього є 15-річний досвід роботи в органах місцевого самоврядування — п’ять років — у міській, п’ять — у районній і п’ять — в обласній радах.
Якщо виборці довірять мені цю почесну і відповідальну місію, я виправдаю їхню довіру і буду працювати так, щоб мені не було соромно відкрито подивитися їм у вічі при зустрічі. А моєю перевагою у повсякденній діяльності у найвищому представницькому органі області будуть знання, досвід, матеріальна незалежність і почуття гідності, а також глибока шана і повага до наших працелюбних краян.
Спілкувався Віталій Нестерук.
Передрук або використання у будь-якій формі матеріалу без письмової згоди редакції заборонено!
