Раніше книги приходили у світ, зігріті теплом рук майстра. Ним творилася кожна деталь: від вилитих типографських літер, які складали в рядочки-речення на набірних формах, із котрих опісля робили відтиск тексту майбутніх сторінок, до обкладинки. Нині велика частина того зникла, а сам процес виробництва став переважно комп’ютеризований, механізований та мало потребує втручання людей. Чим далі друкарство втрачає ту неперевершену магію, романтичний дух, які наповнювали його раніше. Проте є місця, що зберігають стародавні традиції цієї справи. Тут і далі при виготовленні книжок послуговуються в більшості саморобними пристосуваннями, примітивним інструментом, як от звичайнісінькою “циганською” голкою. Подібну майстерню не так давно заснували герої наступної оповіді – родина Карпіків із села Раків Ліс. Днями сюди завітав журналіст “Полісся”, аби на власні очі побачити, наскільки цікаво й заразом непросто бути друкарем у наш час.
Друкарську майстерню Карпіки створили просто в кімнаті власного дому. Та вона зовсім не схожа на класичні приватні виробництва, навіть невеликі, як може хтось подумати. Там немає потужних машин, лиш кілька побутових принтерів, ламінатор, різак для паперу, вручну зроблені преси. Уся техніка працює для однієї мети – допомогти голові сімейства Вадиму видавати твори, що він же і пише: історичні романи, дитячі казки, комікси. Та є мистецьким самовираженням, їх спільним із дружиною Галиною хобі. Удвох подружжя працює над книгами: розробляють макети обкладинок, ріжуть папір під потрібний розмір, у вільну хвилину, частіше вечірньої пори, “озброївшись” голкою і нитками, зшивають віддруковані сторінки, склеюють обкладинку з книжковим блоком. Поки тільки так вдається донести написане паном Вадимом до читача, популяризувати його творчість. Адже відомі видавництва не надто поспішають співпрацювати з автором, а якщо й відгукуються, то знайти потрібну суму коштів на друк книги для звичайного сільського трудяги немає можливості. Тому чоловік покладається на старий добрий самвидав. До речі, сьогодні таким чином просувають власні твори у маси багато письменників і не тільки в Україні, а й у країнах Європи, Америки.
– Звісно, легше звернутися до видавництва, тієї ж друкарні та замовити друк книги. Правда, коштує це дорого. Навіть якщо й вдасться знайти достатню суму грошей, потім не відомо, чи зумієш реалізувати тираж, бо, зазвичай, проблема продажу книги лягає на плечі автора. Доводиться виходити з ситуації, коли хочеш, щоб про тебе дізналися, почали читати. Мій спосіб перед вами. Ось на цих принтерах друкую сторінки, далі ріжу ручним різаком набрані блоки паперу, – зачинає розповідь Вадим Карпік.
– А я їх зшиваю голкою докупи, – підтримує чоловіка Галина. – За вечір десь чотири-пять вдається осилити. Затим клею корінець, палітурку, насамкінець кладемо все під саморобний прес. Його Вадим сконструював із двох дощок і гвинта від сиродавки. Як підсохне клей — отримуємо готову книгу. На перший погляд, ніби нічого складного. Проте труднощів вистачає.
Буває, що техніка дає збій. Інколи Вадиму і Галині нелегко підібрати потрібний матеріал. Скажімо, візьмуть затонкий папір на обкладинку, заламінують, і бачать, що при згині ламінація тріскається. Мусять переробляти, підбирати папір іншої товщини. Зізнаються, приходили до всього методом проб і помилок. Важко їм ще й тому, що більшість процесів виконують вручну. Постійно друкарством не займаються. Тож процес створення книг іде повільно. Але незважаючи на деякі непрості моменти, подружжю вдалося надрукувати вже чотири дитячі книги (над оформленням частини з них працював Вадим Карпік, а ще ілюстрації творили професійні художники, як от вчитель малювання міської школи №2 Андрій Дубровський) і художню оповідь про долю предка-заробітчанина під назвою “Нік” (макет книги розробляв особисто автор). Щодо дитячої літератури, то вона вражає своїм унікальним змістовим наповненням, красивими ілюстраціями, жива і дуже мила. Не віриться, що зробили книжечки аматори на домашніх принтерах, часто вручну. Щоби досягти хоча б приблизного рівня професійних друкарень, Вадим вивчив графічні програми, опанував верстку, інші потрібні знання.
Олександр ПРИЙМАК.
Передрук або використання у будь-якій формі матеріалу без письмової згоди редакції заборонено!
