Це стосується винятково жительки села Сошичне Ніни Шворак (на фото). Свого часу вона працювала у лікарні, борсалася між сім’єю, господарством та роботою, і часто не спала ночами. Тривалий час їздила у Польщу. Тепер вона присвячує свій час сім’ї та господарству і уже більше 10 років віддає перевагу тільки натуральній продукції. А ще робить добрі справи. Пам’ятаєте, ми писали про знайдене у лісі косуленя і обіцяли розповісти про його рятівників? Це про сім‘ю Швораків.
Виходили дводенне косуленя
До цієї історії важко було лишитися байдужим. Неподалік Сошичного браконьєри вбили косулю, залишивши напризволяще маленьких косуленят. Їм було максимум два дні, коли на них натрапили єгері. Малюка, який вижив, назвали Борею — ця кличка для рятівників стала символом боротьби за життя. А боротися дійсно довелося, адже косуленя було замерзле, голодне і знесилене. Тож Ніні Григорівні, яка фактично з перших днів замінила дикому козеняті матір, вдалося зробити майже неможливе.
— Спочатку він дуже трусився — потребував тепла. Ми поселили його в хлів під лампу, яка гріла цілодобово. Годували через кожні три години, молоко постійно підігрівали. Бувало, випивав по 2 пляшечки. Але доки адаптувався, довелося зробити кілька уколів антибіотика, — розповідає про перші «сільські» дні лісового жителя господиня. — І ми з чоловіком годували, і діти, й онуки. Завжди чекав нас, а потім почав ходити слідом. Одного разу не закрили ворота загорожі, то в хату забіг за нами, — посміхається.
Минуло кілька тижнів. Боря звик до коров’ячого молока, вже п’є воду і їсть травичку. Відгукується на кличку і любить увагу. Лащиться і пильно вдивляється у кожного своїми чорними оченятами-вуглинками. Вільно гуляє зі свійською птицею і знає свою територію. Швораки уже не уявляють без нього свого щодення. А поміж тим Ніна Григорівна зізнається: змалку любить все живе. От і до цього «цікавого козенятка» прикипіла душею. Хоча у них жили й кози, вівці, кролі, різна птиця. Навіть ондатри і нутрії тримали. І голова сім’ї Іван Хомович розповідає, що колись на їхньому обійсті мешкало двоє кізочок, які навчилися пити воду з-під ручного умивальника. Оце була потіха.
Зелена аптека — найкраща
У цьому наша героїня переконалася на власному прикладі. Насправді, у неї медична освіта і більше двадцяти років медсестринської практики, але життєві обставини змусили Ніну Григорівну дещо переглянути роль сучасної медицини.
Після училища вона працювала у пологовому в Ратне. За годину могла зважити і впеленати до 30 діток. Знала всю теорію, любила розповідати, а колеги тим часом жартували, що «Ніна лекції читає». Потім працювала в хірургії у Ковелі. Тож набачилася і начулася всякого. А коли захворів запаленням легень ще зовсім маленький син, молода Ніна пережила неабиякий стрес. Довго шукала ради в лікарні, доки не зрозуміла, що має (і може) вилікувати свою крихітку сама, не отруюючи хімією. Зібралася із силами і категорично відмовилася від ліків. У відділенні така новина викликала резонанс. Але це не зупинило молоду матір. І за кілька днів її із здоровим сином виписали додому. Каже, робила компреси, розтирання, масажі, давала мати-й-мачуху на прополісі й інші натуральні засоби.
Відтак, з того часу Ніна Шворак добре знає, що найкраща поміч — від природи. І вкотре переконалася у цьому, коли у 45-річному віці захворіла сама. Тоді після тривалих обстежень жінці уже призначили дату морально та фізично нелегкої для неї операції, але в останній день вона знайшла собі раду. Знову ж таки в народній медицині і травництві. Тоді їй допоміг порадами відомий одеський фітолікар В’ячеслав Закревський, з яким Ніна Григорівна консультується і понині.
Лікується п‘явками і трав’яними зборами
А далі була гірудотерапія — лікування медичними п‘явками — популярна нині методика, яка застосовується до широкого спектру захворювань і сягає сивої давнини. Водночас це нескладний, але дуже дієвий лікувальний підхід. Тож Ніна Григорівна залюбки користується ним близько 10 років і навіть привчає до цього рідних. Самі ж п’явки купує у медцентрі, а щоб правильно користуватися ними, читає спеціальну літературу. Наразі ж, стверджує, актуальність такого лікування лише зростає.
— П’явки розріджують кров, тому їх можна використовувати при лікуванні запалень. Особливо зараз, коли поширюється вірус, адже він спричиняє згущення крові, — пояснює наша героїня.
Загалом Ніна Григорівна виступає за все природнє у харчуванні та профілактиці (лікуванні) хвороб. Тож у саду Швораків — різні сорти персиків, черешень, полуниць, винограду, порічок, аґрусу. На городі, поміж іншим, дбайливо висаджено усі види капусти. Є й парник, у якому вирощують овочі із власного насіння. Не менше уваги господиня приділяє і квітам.
Давнє захоплення Ніни Шворак — травні збори чаїв. Для цього навіть спеціально вирощує ромашку, шавлію, мелісу. Листя берези, смородини, гілочки малини, листя шипшини, пелюстки волошки, ромашка, липовий цвіт, звіробій, — усе це поєднання створює неймовірно ароматну та смакову палітру популярного напою. А користь яка! Натомість іван-чай прекрасно смакує без будь-яких домішок.
«Польові» чаї моя співрозмовниця любила змалку, а кілька років поспіль уже п’є виключно натуральні збори і зрідка каву — від тиску.
Іванна ВЕЛИЧКО.
Передрук або використання у будь-якій формі матеріалу без письмової згоди редакції заборонено!
