Зазвичай щовесни перед Великодніми святами люди клопочуться, наводять порядок на кладовищах. Облагороджують могили, встановлюють пам’ятники, загрібають, підмітають… Але внаслідок таких генеральних прибирань поблизу кладовищ часом утворюються сміттєзвалища. Тож поговоримо зі священиком, настоятелем Свято-Миколаївського храму м. Каменя-Каширського отцем Володимиром про те, що робити з тим сміттям, яке виноситься від могил, щоб не оскверняти місця.
— Старі стрічки, штучні квіти, вінки можна винести за межі кладовища та спалити. А металоконструкції від вінків, дроти можна здати на металобрухт і за ті кошти придбати щось знедоленим, наприклад, чи для солдатів у зону АТО, як це зараз досить актуально, чи ж просто пожертвувати на храм. А ще краще надавати перевагу живим квітам, як це робиться у цивілізованих країнах, — розповідає отець Володимир.
— Отче, а коли пам’ятник почав руйнуватися і виникає необхідність встановлення іншого, що робити із старим?
— Рештки старого пам’ятника варто розбити і використати на фундамент нового.
— А як бути з металевими хрестами?
— Металевий хрест можна встановити на іншу могилу, на якій старий дерев’яний зогнив і похилився, а замінити його нікому. Зрозуміло, що табличку треба поміняти, або просто зняти.
— Що ж робити із дерев’яними хрестами? Часом люди їх просто викопують та кладуть біля могили.
— Це не забороняється, але воно не зовсім естетично виглядає. Краще його спалити і попіл розсіяти біля могили. Але існує і така практика, коли священик благословляє окрему людину на те, щоб вона старі хрести палила, можна навіть вдома. Бажано лише спалювати і зрізані на кладовищі дерева. Бо ця деревина ні для чого іншого не годиться, оскільки під час росту рослина втягувала в себе все з ґрунту, в якому покоїться прах померлих. Знаю, одну сім’ю, яка живе у будинку, збудованому з дерев, що виросли на кладовищі. Члени її, особливо діти, постійно хворіють.
— Ви говорите, що метал з-під вінків можна здати на металобрухт. А якщо виникає питання про заміну старої загорожі, ці металоконструкції також можна здати на металобрухт?
— Люди повинні розуміти, що коли священик освячує могилу, то він освячує хрест, а не квіти, що там знаходяться, чи ту ж загорожу. Проте ці речі освячуються вже самим місцем. Тому загорожу можна здати, але кошти не використовувати для своїх потреб, а пожертвувати на якусь добру справу. Втім хочу зауважити, що добре було б, якби люди відмовилися від практики загороджувати могили. Тому що ці оградки створюють певні незручності, для прикладу, на центральному кладовищі райцентру. Оскільки воно вже практично вичерпало свій ресурс і тут відбуваються поховання хаотично, то виникають певні проблеми, коли через огорожі дуже складно труну із покійником донести до викопаної ями. Ми також на Пасху уже не маємо можливості робити хресний хід кругом кладовища. Адже дороги, яка колись була довкола, вже нема – на ній через брак місця почали копати могили.
— Як на вашу думку, чи міг би бути порядок на кладовищі, якби за ним була закріплена хоча б якась людина?
— На жаль, у даному випадку така можливість вже втрачена. Колись порядок на кладовищі тримав священик. Але сьогодні така ситуація, що віруючі всіх конфесій проводять поховання на власний розсуд. При відкритті нового кладовища варто було б обдумати можливість закріплення за ним когось, хто б підтримував тут порядок, визначав місця для поховання. Можна також встановити плату за яму і ці кошти використовувати на зарплатню цій людині. А що стосується старого кладовища, то, вважаю, слушно буде обговорити із священиками всіх конфесій таку ідею. Доцільно запропонувати людям зняти із могил металеві огорожі, здати їх на металобрухт, а виручені кошти долучити до проведення на кладовище світла та води або відновлення огорожі навколо кладовища, створення місця для відспівування померлих.
Спілкувалася Тетяна ПРИХОДЬКО.
Поважаю о. Володимира, але у даному випадку смію непогодитись, що “…можливість вже втрачена”. Звичайно, що втрачено багато, однак людина-розпорядник конче потрібна на кладовищах Каменя. Роботи там непочатий край – від впорядкування виділення землі, обліку поховань(ведення метричної книги), організацію прибирання, копання могил і т.п. Ініціатором цієї справи могла б бути церква, добре аби це була українська, а міська влада мала б патронувати через комунгосп господарські справи на цвинтарі.
“у даному випадку така можливість вже втрачена.”: як з якого боку підійти до цієї справи. Так з боку тих воріт, вулиці Ю.Гагаріна дійсно є неабиякі втрати з огляду планування або розпланування в людській вдачі. Але наприклад можливо таке коли ворота то біш центральний вхід у кладовище перенести ближче до інших воріт яке було швидше всього на початку його функціонування де стоїть одиноке дерево яке раз у раз інколи коли зривається вітер та розкидає гілля і яке у принципі є аварійним. Той майданчик на розі слід просто засипати піском та таким чином допомогти людям в тому, що рано чи пізно люд засипе його по “повній”. Слід засипати також і рів який нікому не потірбний і який був зроблений очевидно в той час коли висипалася дорога. Крім того яри та калбани які так чи інакше були зроблені людськими руками також слід засипати поскільки негарно коли біля наших предків твориться таке не подобство. Така наша культура на жаль і вона не оцінюється тільки сміттям з кладовища тільки оцінюється наприклад в порівнянні з іншими народами.