Автентичні домоткані килимки handmade (ручна робота) стають популярним трендом сьогодення. Нині це не пережиток сільського гламуру, а невід’ємний атрибут нової сучасної оселі українця, впевнені дизайнери.
Декоративно-прикладне мистецтво у нашій країні відоме з давніх-давен і воно не втратило актуальності дотепер. Особливістю такого нехитрого рукоділля є те, що килими, виготовлені з вторинної сировини, екологічно чисті та є відносно дешевим аксесуаром.
Усе нове — це давно забуте старе. Очевидно, керуючись таким принципом відомі дизайнери та кутюр’є з кожним роком диктують нам усе нові тенденції моди.
Тренди існують чи не на все: одяг, меблі, дизайн помешкань, декорування будинків, тощо. Останнім часом, стає актуальним використовувати в оздобленні жител колишні домоткані доріжки та килими, що їх (на Волині особливо) виготовляли власними руками народні майстри. Створення подібних атрибутів давно вийшло на промисловий рівень. Відтак, їх роблять не лише вручну а й за допомогою спеціальних механізованих верстатів. На щастя, на Камінь-Каширщині є доволі чимало мисткинь, власне, хендмейду. Одна з них охоче продемонструвала журналістам «Полісся» свої надбання таких барвистих та неординарних килимів.
Любов Євтухівна Чикида з Видерти зустрічає кореспондентів з інструментом в руках. Як розповідає жінка, ремесло вона почала опановувати з 15-ти років.
— Вставала з росою о 6-ій ранку, щоб насолодитися улюбленим процесом рукоділля сповна. Часто дивилася, як матір бурки плете, згодом допомагала їй ткати, пізніше сама опанувала техніку роботи з верстатом, — ділиться спогадами.
Нині жінка не має сили займатися улюбленою справою. Каже, руки вже не слухаються. Проте і на 85-му році життя пані Любов не полишає знаряддя праці, бо скільки себе пам’ятає гачок та кольорова нитка — є звичним тандемом у її побуті.
Як зауважила рукодільниця, великою перевагою в’язаних виробів над тканими є те, що їх можна розпустити при необхідності і перев’язати. Важливо, щоб гачок був добре відполірований, а ручка зручною, невиснажливою для руки. У своїй роботі рекомендує обирати натуральні тканини з бавовни уже вживаних раніше речей. Смужки нарізати рівнесенько, щоб у подальшому уникнути неприємних вузлів. Неабияку роль у процесі створення виробу, за її словами, відіграє зокрема вправність та майстерність рук.
У доробку відомої в селі мисткині сотні килимів. Чимало з них заповіла онуці на новосілля. Серед колекції виробів є й столітній рушник, який Любов Євтухівна успадкувала від матері. Його, немов оберіг, рукодільниця зберігає й донині.
Своє ремесло бабуся передала невістці Любі, котра, до речі, мешкає по-сусідству. Вона з великим бажанням опанувала мистецтво та ще й навчила власних дітей створювати автентичні шедеври. На думку рукодільниці, плетені гачком круглі килимки створюють домашній затишок в оселі. Ними можна також прикрасити стільці, м’які крісла (до речі, дехто кладе також на сидіння в автомобілі). А ткані килими та доріжки нині стелять у саунах, лазнях та ванних кімнатах. Відомі дизайнери інтер’єру уже почали використовувати його в сучасних проектах для створення яскравого акценту та як доповнення загальної композиції.
Тож, якщо і ви надумаєте прикрасити свою оселю такими виробами, майте на увазі: доглядати за ними потрібно обережно. Як радить невістка Любові Євтухівни, слід зважати під час прання на якість засобів для чистки, а також не сушити еко-килимки на прямому сонці, аби вони не втратили колір. І тоді, як ось у її свекрухи, вироби слугуватимуть до 15 років.
— Пам’ятний випадок стався з нашими килимами, — розповідає Люба Іванівна. —Представники місцевого колективу народної творчості «Криниця» брали участь у конкурсі, що проходив у Києві. А в подарунок його ведучій Оксані Пекун артисти презентували довжелезну ткану доріжку, чим приємно порадували столичну пані.
Леся Мінібаєва, с.Видерта
Фото автора.
