Жнива – у розпалі. Господарі збирають урожай і підводять підсумки. Дехто задоволений намолотом, адже з огляду на погодні умови та інші фактори він «непоганий» і «може бути». Інші ж розводять руками і вкотре повторюють собі, що це невдячна справа – пора вчитися жити легше. Спробуємо проаналізувати.
Для початку, потрібно розуміти, що вирощування будь-яких сільськогосподарських культур – це завжди лотерея. Ситуація парадоксальна: можна витратити чимало, а отримати дещицю. Примхи погоди, родючість ґрунтів, урожайність сорту, цінова політика – усе це не завжди грає на користь господаря. Однак, у будь-якому разі, доглядати за культурою потрібно.
Перший етап – підготовка землі до посіву. Як мінімум, поле необхідно зорати. Для зручності рахуватимемо витрати на 1 гектар. Навесні таке «задоволення» розцінювалося в 20 гривень за соту. Отже, «стартовий» капітал – 2 тисячі. Наступний крок – посіяти. Останнім часом для більшої урожайності люди купують селекційне зерно, очищене від насіння різноманітних бур’янів, не вироджене (у кожного свій аргумент). Для цього необхідно 10 мішків зерна з розрахунку 1 мішок на 10 сот. Якщо взяти до уваги, що центнер посівної пшениці (близько 2 мішків) коштував 600 гривень, то доведеться витратити ще 3 тисячі. Опісля необхідно заборонувати, щоб розрівняти землю і приховати зерно для вкорінення. Це близько 500 гривень. Наступний крок – підживлення. Для цього потрібно внести в ґрунт мінеральні добрива. Здебільшого розсівають по 3 мішки селітри. Це ще 1500 гривень (мішок – 500). Якщо враховувати, що за технологією потрібно внести 6 мішків аміачного добрива – доведеться заплатити 3000. Тим, хто віддає перевагу потужнішому засобу – нітрофосці – доведеться заплатити близько 650 гривень за мішок. А це 1950 гривень загалом. Крім того, для кращого розвитку рослин вносять також стимулятор росту. На гектар потрібно близько 400 грам, які обійдуться у 100 гривень. Досить часто доводиться обробляти зернові від бур’янів. Плюс 100 гривень. Нарешті, збір урожаю. За молотіння необхідно заплатити від 20 до 25 гривень за соту. Це 2-2,5 тисячі гривень. Звичайно, за підрахунками, 1 розсіяний мішок дорівнює 10 намолоченим, однак рідко хто може похвалитися таким результатом. В середньому, якщо пощастить, можна зібрати 60-70 мішків зерна. Якщо було гарне стебло, то можна отримати близько 400 тюків соломи, за які треба заплатити 2 тисячі 800 гривень. Після жнив господарі зазвичай оброблюють стерню, а потім переорюють або дискують. Це знову 100 гривень плюс 2 або ж 1,5 тисячі гривень. Отже, у підсумку, доведеться витратити 15-16 тисяч. Наголосимо, що з огляду на зміни ринкових цін це приблизна, але реальна цифра. Крім того, зверніть увагу, що ми не враховували витрати на транспортування посівного зерна і урожаю. Також поза увагою залишилася оплата за послуги сівалки та бочки для оброблення ґрунту, до послуг яких все частіше вдаються селяни.
Варто також розглянути інші варіанти. Уявімо, що господар володіє трактором та необхідними комплектуючими і працює сам на себе. У такому разі йому доведеться витратитися на зерно, добрива та засоби проти бур’янів. Загальна сума – 4 тисячі 700 гривень і, імовірно, плюс плата за молотіння та тюкування. На повний комплекс робіт необхідно близько 40-50 літрів дизельного пального. Це ще 1 тисяча 400 гривень. У підсумку, господар, який має свій трактор, витратить близько 11 тисяч 400 гривень. Однак це без урахування витрат на догляд за трактором, його ремонт, заміну недешевих деталей, тощо. Ніби і дешевше, однак у разі несправностей або поганого врожаю господар «виходить в мінус»: попри «вкладене» в землю все одно доведеться купувати готову продукцію.
З іншого боку, 400 тюків можна купити за 8 тисяч гривень. Наразі у мережі вже з’явилися пропозиції продажу пшениці. За 1 тонну (10 центнерів або ж 20 мішків) просять 3 тисячі 800 гривень. Відтак, наші «намолочені» 60 мішків (3 тонни) обійдуться в 11 тисяч 400 гривень. У підсумку – 19 тисяч 400 гривень. З урахуванням усіх додаткових затрат, які ми не врахували, а також витраченого часу і здоров’я, здається, краще придбати готове. Але, попри все, коли всі почнуть купувати, хто ж виростить? Відтак, кожен господар на свій страх і ризик вибирає оптимальні для себе варіанти.
Ситуацію вивчала
Іванна ШЕМЕТЮК.
