Так вважає Оксана Крючкова – улюблениця молодших школярів Сошичненської школи. Вона обожнює дітей, не уявляє свого життя без малювання і завжди помічає найменші деталі, які засвідчують божественну красу цього світу.
Оксана змалку любила малювати. Стіни, шпалери, книги, папір – проблем з матеріалом не виникало: малювала постійно і всюди. Дитячі роки пролетіли, але пристрасть до мистецтва залишилася, і, певно, ще більше посилилася. Гуаш, акварель, олійні фарби, пастель і навіть малюнок пластиліном – спробувала все і не збирається зупинятись.
Її випадок – особливий. Коли хтось може сказати, що його хобі стало професією, то тут усе з точністю до навпаки: професія стала улюбленим заняттям. Оксана – вчитель початкових класів і керівник художнього гуртка. Педагогічна робота – це її покликання. Основна мета – зробити так, щоб дітям було цікаво. Тож недарма переконана, що вчитель має віддати вихованцям своє серце, щиро любити їх і повсякчас, навіть у побуті, відповідати своєму статусові. От і малює з дітьми і для дітей.
– Не передати, що відчуваєш, коли діти радісно зустрічають тебе посеред вулиці, обіймають, захоплено розповідають про важливі для них речі. Ці очі-світлячки, любов і довіра… Тоді розумієш, що для них ти хтось. Так хочеться ще більше зробити, шукати, вигадувати, творити, – ділиться своєю мотивацією художниця.
Оксана невтомно створює творчий простір не тільки в школі, але й у домівках усіх рідних. У малюнок вкладає частку своєї душі та найщиріші почуття. Її роботами захоплюються усі гості села, і не тільки, а діти – цікавляться малюванням і беруть приклад зі своєї наставниці. Оксана любить зображувати різних мультиплікаційних персонажів, героїв казок, тощо. Часто доводиться малювати на патріотичну тематику. Обожнює яскраві кольори, контрастність. Робота за традиційним алгоритмом – не для неї.
Новим захопленням майстрині став дитячий аква-грим, або ж фейс-арт – мистецтво малювання різнокольоровими фарбами на обличчі. Малеча в захопленні від такої роботи. Зокрема, на святі села в Сошичному задля нанесення цікавого образу діти вишиковувалися до майстрині пензля в черги. Оксана шкодує, що не встигла розмалювати всіх – охочих було дуже багато.
Моя героїня – самоучка, однак має чималий досвід, яким охоче поділилась з нами. До прикладу, якість акварельного малюнка залежить від того, як розмиєш фарбу. Гуашшю можна перекривати кольори, тушшю – робити контури, а для малюнка на склі найкраще підійдуть прості фарби або контури. Натомість з олійною фарбою працювати складно – довго застигає. Добре малювати олівцями, однак на це необхідно більше часу. Так, володіючи такими найпростішими знаннями і техніками, можна підібрати форму роботи, яка б найкраще відповідала поставленій меті.
Оксана перебуває у постійному пошуку ідей. Щаслива, бо має однодумицю – сестру Наталку, яка теж живе мистецтвом і радо ділиться своїми творчими знахідками. В Оксаниному телефоні – тисячі знімків, у блокнотах – різні ескізи. А у мистецькій крамниці може блукати годинами. Не уявляє себе без малювання, бо це її друге «я». Якби не існувало фарб і кісточок, робила б як Катерина Білокур: визбирувала б шерсть і мотала б з неї пензлики, а фарби виготовляла б із підручних засобів. Впевнена, що у всьому необхідно знаходити позитив та виховувати свої естетичні смаки. Потрібно полюбити світ і тоді він відкриється тобі. Маленька комашка, крапелька роси, пухнаста кульбабка – усе це варте уваги і дарує натхнення. З таких дрібниць виростає справжнє мистецтво.
– Дехто не розуміє для чого мені це. Дорогі матеріали, трата особистого часу, залежність від роботи. Я ж знаю відповідь на це питання. Намалюю – і тішуся зробленим, милуюся навколишнім світом і люблю його. Усе прекрасне має бути зроблене з любов’ю, – підсумовує мисткиня.
Окрім малювання, Оксана обожнює читати. Перевагу надає життєвим історіям, позбавленим надмірного пафосу. Любить розповіді про простих людей, які роблять надзвичайні речі. Слухає інструментальну музику і «мріє» пензликом по паперу. У подальшому їй хотілося б малювати щось більше, наприклад, оживлювати стіни. Стріт-арт – це дуже цікаво і сучасно. Підозрюю, що ще почуємо про такі колоритні проекти у виконанні нашої майстрині.
Іванна ШЕМЕТЮК,
село Сошичне.
