У Камінь-Каширському краєзнавчому музеї відбулася прецікава зустріч із краєзнавцем, патріотом і просто великим ентузіастом Сергієм Усом (на фото). Дослідник презентував своє друге документально-публіцистичне видання «Хроніка Волинського Полісся. Події 1944-1954 років». Приємним доповненням до жвавої бесіди стало вручення авторові диплома лауреата премії Камінь-Каширської районної ради імені В.М.Кмецинського 2018 року за вагомий особистий внесок у дослідження історичної спадщини Камінь-Каширщини.
Нагорода по-справедливості знайшла свого достойника, адже заслуги Сергія Миколайовича важко переоцінити: він активно вивчає незнану історичну минувшину краю і посилено досліджує архівні документи, окремі з яких ще не відкривалися у наш час (як зазначив автор, близько 98 відсотків цих даних ніде не опубліковано). Так, у минулому році краєзнавець видав книгу «Радянсько-польська війна у вересні-жовтні 1939 року на Волинському Поліссі», натомість новопредставлена робота «ризикує» стати багатотомним виданням: перший том дослідження охоплює події із лютого 1944-го до червня 1945 років, натомість наш краянин планує вивчити усі доступні архіви впритул до 1954 року (про що й свідчить підзаголовок книги).
Дослідження ґрунтується на детальному вивченні архівних матеріалів каральних відомств НКВС та НКДБ, які стосуються діяльності лав ОУН-УПА, що протистояли радянській владі на теренах Любешівського, Ратнівського, Камінь-Каширського, Маневицького та частково Ковельського районів Волинської області. У текст включено витяги із протоколів, реальні оперативні карти досліджуваних районів 1944-1945 років з деталізацією розміщення загонів УПА, кількісні дані, тощо. Сергій Ус намагається уникати власних суджень, тому в книзі відсутні будь-які оцінки чи коментарі, адже хоче, щоб люди думали, аналізували і робили висновки самостійно. На збирання матеріалу витратив 4 роки, опрацьовував – більше півроку. Уся робота – за власний час і кошт. Причина проста: досліджувані ним роки – багата, але несправедливо забута, проігнорована, сторінка історії регіону, так звана «біла пляма» в літературі подібного гатунку.
– Хочеться, щоб краяни, особливо молоде покоління, знали свою історію. Для мене буде великою радістю, якщо хоча б одна дитина прочитає книжку і усвідомить щось, адже пишу в першу чергу для людей, не для істориків. Якщо ця тема нікому не потрібна – нехай буде потрібна мені, – констатує Сергій Миколайович. – Це ж скільки матеріалу. Життя мало, аби усе переглянути, скопіювати. А для того, щоб обробити, – ще третє життя потрібне.
Іванна ШЕМЕТЮК.
