Парафіяни храму, що у селі Кримне Броницької сільської ради, вирішили перейти із УПЦ московського патріархату у єдину помісну автокефальну Православну церкву України. Проте отець Сергій Голодюк, настоятель церкви, проти цього. Більше того, він та невелика купка його прибічників всіляко намагалися залишити храм у своєму розпорядженні.
Броницька громада спочатку зібрала підписи, потім провела збори. Однак переконати священика та прихильників МП у тому, що право на храм має та більшість, яка становить понад сім сотень прихожан, так і не вдалося.
Думку перейти із московського патріархату в українську церкву прихожани сільського храму виношували вже давно. Ба навіть ще 15 років тому вони уже й зареєстрували громаду Київського патріархату. І з попереднім батюшкою, який служив у храмі, тут навіть відзначали два престольних свята.
Остаточно позбавитися московської духовної опіки всерйоз задумалися з літа, коли було призначено нового настоятеля. Отець Сергій Голодюк видався селянам надто проросійськи налаштованим та почав запроваджувати свої порядки, ставити певні, на їх думку, неприпустимі вимоги. І наприкінці 2018 року, коли у село приїжджав єпископ Луцький і Волинський УПЦ МП Нафанаїл, люди порушили дане питання перед ним. Тоді розмова не мала конструктиву. Відтак, коли ж Україна на Різдво отримала Томос, віряни вирішили діяти.
Як ми уже повідомляли, 750 прихожан храму Різдва Іоанна Предтечі підписалися за те, щоб церква приєдналася до ПЦУ. Потім ці підписи вимагав показати батюшка зі своїми однодумцями-парафіянами. Задля цього вони у сільраді заблокували сільського голову, секретаря і бухгалтера. Лише коли на місце прибула поліція та переконала прихильників МП, що списків у сільраді нема, всі порозходилися.
Наступного дня списки батюшці так і не продемонстрували. Причину пояснили так: щоб не вдалися залякувати людей, котрі підписалися за ПЦУ. Натомість запропонували самим зібрати підписи людей, аби визначитися, хто і що відстоює. Після цього отець Сергій з помічниками виніс із храму окреме церковне начиння. Але громада не перешкоджала його діям.
І ось 17 січня численна громада із кількасот людей прийшла до храму, аби тут провести збори і проголосувати за перехід до ПЦУ. Водночас у храм прибули священики УПЦ МП із найближчої округи, а також єпископ Волинський і Луцький Нафанаїл, їх прихильники із сусідніх населених пунктів. Спершу усі спробували втіснитися у приміщення церкви. Щоправда, це вдалося не всім. Окремі залишалися стояти за порогом церкви, люди прибували. Владика Нафанаїл розпочав проповідь. Але буквально через кілька хвилин більшість у храмі відмовилася його слухати. Люди вийшли на вулицю. Разом із деканом Камінь-Каширського району ПЦУ протоієреєм Володимиром Мицьком і отцем Олегом Мицьком вони молилися та колядували біля церкви.
Згодом до них вийшли батюшки УПЦ московського патріархату та намагалися переконати парафіян храму зайти до церкви. Однак останні не захотіли цього робити. Священики продовжували схиляти людей до відмови від наміру приєднатися до ПЦУ, втім громада була непохитна у своєму рішенні.
— Священики не можуть керувати громадою. Громада вирішує, як їй бути і що робити. Мене запросили парафіяни броницького храму на службу, я і приїхав. Якби вони мене не просили, я б тут і не був. Окрім того слово завжди було за більшістю. Тому, я думаю, селяни зможуть між собою домовитися без будь чийого втручання», — зазначив для ЗМІ Володимир Мицько.
Отож парафіяни храму — жителі сіл Брониця та Кримне, яких зібралося приблизно чверть тисячі, проголосували за приєднання до ПЦУ.
Це рішення прокоментував голова райдержадміністрації Валерій Дунайчук, опублікувавши наступного дня пост на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук.
«Важко не помітити, що в низці сьогоднішніх подій здійснюються спроби розхитати нашу єдність. Пригадаймо трагічні сторінки минулого… Було достатньо історичних уроків.
І сьогодні російський агресор намагається нас роз’єднати, знесилити, сподіваючись, що нам забракне єдності. Однак, коли ми діємо спільно, виважено, мудро, для нас немає нічого неможливого. Ми йдемо своїм переможним шляхом.
Отримання Томосу про автокефалію Православною Церквою України – вікопомна подія, на яку очікувало не одне покоління українців. Це, направду, заслужене визнання і один з необхідних етапів здобуття Україною повної незалежності у всіх її вимірах.
Єдина Церква стала духовним фундаментом Української Держави. Вона готова до самостійного буття.
Перша у нашому районі громада Броницької сільської ради виявила бажання бути причетною до започаткування нового періоду в історії Української Церкви, прийнявши переважною більшістю відповідне рішення. Так, понад 700 людей проголосували “за” перехід у Православну Церкву України.
Сьогодні під час зборів, на які зібралися близько 250 осіб, громада одноголосно вкотре підтвердила своє бажання про перехід. До слова, частина тих, хто голосував “проти” переходу в Православну Церкву України, знаходилися в храмі.
Все відбулося мирно, спокійно, толерантно, без порушень громадського порядку. По-іншому й не може бути, адже, як йдеться в Основному Законі нашої держави, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.
Тому маю велику надію, що дух єдності будемо підтримувати. Бо саме ми уособлюємо українську духовність, українську традицію, українську незалежність».
У тому, що підтримують московський патріархат у Брониці та Кримне небагато людей, можна було переконатися і ввечері 18 січня, і зранку 19 січня. Лише зо два десятки осіб прийшло освячувати воду до отця Сергія, розповідають місцеві жителі. Натомість до півтисячі селян освячували воду із отцем Володимиром. Очевидці зазначають, що прихильники промосковського батюшки поводилися досить недружелюбно. Один із них штовхнув Володимира Мицька в груди. Та чоловіка відвела поліція, а отець таки провів службу.
Після цього люди вирішили діяти більш рішуче. Вони дозволили батюшці Сергієві Голодюку забрати із церкви все, що йому було необхідне, а потім обрали старосту церкви та членів першої двадцятки. Спільно вирішили, аби з церкви більше ніхто нічого не зміг винести, змінити замки на дверях та на всяк випадок опломбувати входи.
Тим часом активісти займаються переоформленням потрібної документації. А прихильники московського патріархату обговорюють можливість проводити служби у одному з будинків на території Броницької сільської ради.
Тетяна ПРИХОДЬКО,
село Брониця. Фото автора.
Поправки на користь правди
Православна Христова Церква для богопослушного християнина завжди була уособленням правди, справедливості, духовної чистоти, світлих помислів… До храму Господнього людина передусім іде, аби засвідчити свою любов до Творця людства, через покаяння спокутувати перед Ним свої гріхи, просити милості Всевишнього для себе і своїх рідних. Важливим співучасником чи то посередником між вірянином і Богом є проповідник Слова Божого, тобто священик. Для громади віруючих він покликаний бути взірцем, прикладом покірності заповідям Закону Божого, їх дотримання і виконання. Чи так воно завжди є насправді у реальному житті? На превеликий жаль, ні. Українські телеканали показували сюжети про те, як служителі в рясах у дні посту розважаються в закладах ресторанного типу у світських компаніях із дівчатами, їх у хмільному стані за кермом авто зупиняють працівники патрульної поліції тощо. Ось такі дії і вчинки окремих представників духовенства завдають непоправної шкоди інституту Церкви.
Разом з тим не меншу відповідальність за авторитет церкви несуть духовні особи, уповноважені виконувати функцію поширювачів інформації про життя парафії, благочиння, єпархії. Як це інколи виходить, судіть самі.
Після відвідин єпископом Луцьким і Волинським Нафанаїлом 17 січня храму у селі Брониця на сайті Волинської єпархії УПЦ МП того ж дня пізно ввечері з’явилася інформація такого змісту (дослівно за текстом): “Релігійна громада Різдва Іоанна Предтечі у селі Брониця відмовилась змінювати конфесійну приналежність
17 січня, у храмі Різдва Іоанна Предтечі Української Православної Церкви села Брониця Камінь-Каширського району, відбулись парафіяльні збори місцевої релігійної громади. Захід проходив на противагу зібранню територіальної громади села, окремі члени якої висловили бажання асоціювати себе з іншою релігійною конфесією – УПЦ КП (ПЦУ). Збори членів релігійної громади на честь Різдва Іоанна Предтечі УПЦ очолив голова парафії – священик Сергій Голодюк. Перед проведенням заходу було звершено молебень, який очолив керуючий Волинською єпархією УПЦ єпископ Волинський і Луцький Нафанаїл. Разом з владикою молились священики округи та православні віряни села Брониця.
Під час зборів у місцевому храмі більше сотні осіб – членів релігійної громади на честь Різдва Іоанна Предтечі Української Православної Церкви села Брониця висловили бажання зберегти свою конфесійну приналежність та відмовились від переходу в УПЦ КП (ПЦУ).
Опісля зборів настоятель та члени релігійної громади подякували архіпастирю за молитовну підтримку”.
Людина, яка не була свідком цих подій, прочитавши повідомлення, цілком логічно скаже: “І що ті люди в Брониці хочуть? Адже релігійна громада відмовилась змінювати конфесійну приналежність. Асоціювати себе з іншою релігійною конфесією хочуть лише окремі члени громади”.
Цілком очевидно, що прес-служба єпархії, керівник якої особисто був присутнім того дня у церкві села Брониця, подала інформацію некоректно, з ознаками маніпуляції фактами.
По-перше, з тексту повідомлення вбачається, що в Брониці біля церкви зібралися дві громади. Насправді ж це одна громада, прихожани однієї церкви. Просто одна її невелика частина воліє залишитися в УПЦ МП, а інша, що складає абсолютну більшість, хоче перейти в ПЦУ. Ось і все, що треба чітко сказати. Тож некоректно констатувати, що “релігійна громада Різдва Іоанна Предтечі у селі Брониця відмовилась змінювати конфесійну приналежність”. Меншість не може приймати рішення за всю більшість.
По-друге, частина громади села,”окремі члени якої висловили бажання асоціювати себе з іншою релігійною конфесією”, складає абсолютно переважну більшість, а не якусь жменьку людей. Того дня “цих окремих” зібралося біля церкви близько трьох сотень із 750, що поставили свій підпис за перехід парафії до ПЦУ.
По-третє, на цій світлині з легкістю можна полічити присутніх у церкві людей, які голосували, аби залишитися в УПЦ МП. Чи ж бо є тут понад сто піднятих рук?
По-четверте, чи всі присутні в церкві (на фото) є членами громади. Як розповіли жителі Брониці, серед цього гурту вони впізнали прибулих людей із сусідніх сіл і навіть м.Каменя-Каширського. Принаймні один бородатий житель райцентру заважав журналістам проводити відеозйомку.
Дев’ята заповідь Закону Божого забороняє говорити неправду, брехати. Натомість маємо те, що маємо. І коли цю неправду поширює духовна особа чи релігійна структура, то тим самим вона прирікає себе на недовіру. Це потрібно пам’ятати повсякчас.
Петро ПОЛІСЬКИЙ.
