Століття тому українці зробили вчинок, у можливість котрого не вірили ні їх друзі, ні вороги – згуртувалися в єдину країну. Зникли кордони, які так довго розділяли схід і захід. Спали пута імперій, що намагалися закріпачити кожного із них, зробити безмовними рабами без роду і племені. Свободолюбивий народ не вдалося приборкати. Тисячі патріотів стали у борню і вибороли право на незалежність. На жаль, протрималася вона недовго.
Нині не будемо вкотре повторювати, чому так трапилося, шукати винуватців програшу національно-визвольних змагань початку двадцятого століття. На зорі дев’яностих років опісля десятиліть розділення та чужоземного панування Україна знову відбулася і стала в один ряд із рівними серед рівних. Помилки минулого навчили більшість із нас цінувати волю, право на національну самоідентичність. Говорю більшість, бо після розриву із Радянським Союзом залишилися й ті, хто, живучи в незалежній Україні, не цінував її, прагнув поділу на федерації, приєднання до сусідніх держав. Таких безумців і нині ще є немало. Можливо саме через подібні бажання прийшла в Україну війна, що не припиняється вже п’ятий рік поспіль; ми втратили частину наших територій, живемо у бідності, маючи такий інтелектуальний, ресурсний, технологічний потенціал. Можливо годі ділитися та варто простягнути руку одне одному, як це неодноразово відбувалося, забути образи, протиріччя і стати на шлях примирення. Заради нас усіх, найперше нащадків.
Про важливість збереження України цілісною та неділимою чимало було сказано минулого вівторка в залі районного будинку культури. Тут відбулися урочисті заходи з нагоди святкування Дня Соборності. Близьким за духом це бажання виявилося для значної кількості краян, які попри робочий час, особисті справи прийшли, аби висловити свою солідарність. Працівники БК і вихованці дитячої школи мистецтв подарували присутнім чудовий патріотичний концерт, опісля котрого громадськість разом виконала національний гімн, а посеред зали розгорнули блакитно-жовтий стяг української держави.
Олександр ПРИЙМАК,
фото автора.