Наш співрозмовник — кандидат на посаду голови Гуто-Боровенської сільської об’єднаної територіальної громади Михайло Оліферчук.
Біографічна довідка:
Оліферчук Михайло Іванович. Народився 1 січня 1966 року в селі Боровне Камінь-Каширського району в родині колгоспників. Після закінчення школи навчався у Луцькому професійно-технічному училищі N-1, де отримав спеціальність оператора автоматичних ліній верстатів та установок. З 1984 по 1986 роки проходив строкову службу в армії. Вищу освіту здобув у Києві, закінчив агрономічний факультет Української сільськогосподарської академії. За фахом працював у колгоспі, а пізніше – в КСП “Стохід”.
У 2001 році вперше обраний на посаду Боровненського сільського голови. З того часу, вже 4 рази поспіль, громада незмінно довіряє йому крісло очільника сільської ради.
Одружений. Дружина Оліферчук Людмила Григорівна — завідувач ФАПу в селі Боровне. Подружжя має 3 дітей.
Учасник АТО. Був мобілізований в 2014 році. Проходив службу в 51-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ на території Луганської та Донецької областей ( в тому числі – під Іловайськом). Нагороджений орденом “За заслуги” III ступеня.
Завжди намагався працювати на благо громади
Кор.: Михайле Івановичу! Ви ще достатньо молода людина, однак вже маєте за плечима чималий управлінський досвід: чотири скликання поспіль земляки довіряють Вам право очолювати Боровненську сільську раду. Як думаєте, в чому секрет такої довіри?
— Якось ніколи про це раніше не задумувався. Просто намагався працювати сумлінно, чесно і на благо громади. Ще у 2001 році, коли вперше йшов на вибори сільського голови, для себе вирішив: якщо мене оберуть, постараюсь зробити так, щоб сільська рада була структурою для людей, а не над людьми. Бо вони до нас приходять за допомогою, а не тому, що їх хтось викликає “на килим”. Силових структур і контролюючих органів у нас в державі вистачає. А от влада повинна допомагати людині. Або, принаймні, не заважати, якщо хтось може сам собі дати раду. Цим керуюся і дотепер. Живу інтересами селян, дослухаюся до їхньої думки. Думаю, люди це бачать…
Кор.: І не лише жителі Боровненської сільської ради. Адже на днях, 7 грудня, Президент України своїм Указом “Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня місцевого самоврядування ” нагородив Вас орденом “За заслуги” III ступеня “за вагомий особистий внесок у державне будівництво, розвиток місцевого самоврядування, багаторічну сумлінну працю і високий професіоналізм”. Як Ви самі сприймаєте таку нагороду?
— З подякою, але спокійно. Розглядаю це не стільки, як почесне визнання якихось моїх особливих заслуг, а, скоріше, як оцінку роботи всієї нашої громади. І аванс на майбутнє, адже тепер нам належить торувати непростий шлях децентралізації та становлення нашої Гуто-Боровенської ОТГ — до речі, першої у районі…
На лінії фронту по-іншому дивишся на життя
Кор.: Але перед тим, як ми поговоримо на цю тему, хочу запитати: а коли сільському голові Михайлові Оліферчуку було найважче?
— Мабуть, в 2014 році, коли почалася неоголошена війна на Сході України. У нас із сільської ради 9 чоловік мобілізували в зону АТО. Після того, як вони отримали повістки, відчував відповідальність за кожного. Та й самому довелося “скуштувати” воєнного хліба. Знаєте, там, на лінії фронту, якось по-іншому дивишся на життя. Хіба раз згадував рідне село, його мальовничі краєвиди, наших працьовитих і добрих поліщуків… І мимоволі переймаєшся думкою: треба зберегти все це! Не тільки від війни. А й від нашої байдужості, недбальства. Хочу, щоб моє село розвивалося. Щоб у ньому народжувалися діти, жила щаслива молодь, поважали літніх людей… Щоб всі ми цінували те, що маємо. І разом, громадою, творили своє майбутнє.
Все, що зроблено, служитиме людям
Кор.: От, якщо взяти конкретно Боровненську сільську раду: що такого цінного для людей вдалося зробити Вам як сільському голові?
— Я пишаюся тим, що дотичний до будівництва нової сучасної школи в Житнівці. Це довга і непроста історія. Але це – історія успіху. Ми заклали фундамент цієї школи ще в 2011 році, почали будівництво. Потім 2014-ий, війна — зводити такий масштабний об’єкт далі уже не було можливості. Але за рік ми таки відновили роботи, а вже в 2016 році побудували сучасну школу на 160 учнів.
Є й багато інших, потрібних для громади справ, які нам вдалося зробити. Можу згадати про ремонт та встановлення огорожі в школі села Боровне. Нині плануємо ремонт сільського ФАПу, на що вже готова проектна документація.
Побудовано дорогу з асфальтним покриттям з Рудки Червинської до Житнівки. Цього року також проклали пряму лісову дорогу від Піщаного до Гути-Боровенської через Житнівку, що значно скоротило час доїзду між населеними пунктами. Сільська рада постійно дбає про вчасне грейдерування шляхів.
Облаштували вуличне освітлення в селі Боровне, де встановлено сучасні ліхтарі з енергоощадними лампами. Є вже проектно-кошторисна документація на встановлення вуличного освітлення в Житнівці та на решті вулиць села Боровне.
Варто згадати і про тепломодернізацію (заміну старих вікон та дверей на енергоощадні) школи та клубу в селі Боровне. За кошти сільського бюджету розроблено генеральні плани забудови сіл Боровне та Житнівка, а технічна документація на розширення меж населених пунктів наразі проходить експертизу.
Ми вже багато років утримуємо місцеву пожежну охорону: наш старенький ГАЗ-53 хоч і потребує коштів на ремонт, але свою справу робить. От недавно трапилася пожежа в Олениному, автомобіль виїхав вночі, допоміг людям. Це, насправді, досить важлива річ, якщо врахувати, що на території наших сільрад така велика площа лісів.
Кор.: Зрозуміло, що такі проекти, як будівництво школи чи дороги, не під силу самій лише Боровненській сільській раді. Де шукаєте кошти, щоб це робити?
— Так, бюджет нашої сільської ради складає десь в межах 700 тисяч гривень. З них 420 тисяч – власні надходження. Решта – дотації. Гроші доводиться витрачати, передусім, на утримання апарату сільської ради, енергоносії, послуги телефонного зв’язку, інтернету. Одним словом, не розігнатися. Але люди хочуть мати нормальні умови життя вже зараз, а не колись, коли громада стане заможнішою. Тому шукаємо інші джерела фінансування, окрім сільської казни. На дорогу до Житнівки, наприклад, залучали кошти районного та обласного бюджетів. Школу перекрили та поміняли вікна за підтримки меценатів, класну кімнату і санвузол добудували за кошти районного бюджету. В цьому, власне, і є завдання влади: знаходити можливості вирішувати проблему, а не посилатися на відсутність коштів.
Децентралізація — шанс для розвитку місцевих громад
Кор.: Як думаєте, створення майбутньої Гуто-Боровенської ОТГ щось може змінити в цьому плані? Ваше ставлення до процесів децентралізації влади загалом?
— Треба розуміти, що децентралізація в Україні — це об’єктивна реальність, стратегія розвитку України як держави. Разом з тим, це і шанс для розвитку місцевих громад. Бо саме фінансовий ресурс, який держава виділяє на підтримку об’єднання громад, і є найбільш вагомим аргументом “за” створення нашої Гуто-Боровенської сільської ОТГ. За підрахунками фахівців із офісу реформ, ми можемо отримати фінансову підтримку у розмірі 3-5 мільйонів гривень. А для 5-ти сільських рад майбутньої ОТГ — це немалі кошти. Якщо ж нічого не робити, то деякі села в нашому поліському краї просто зникнуть з карти Волині. Для прикладу: на сьогодні в Надрічному проживає всього 5 людей, а надходження до бюджету сільської ради від прибуткового податку по селу Житнівка — лише 4,5 тисячі гривень на місяць. Про який розвиток тут можна вести мову! Завдання ж влади — створювати робочі місця, наповнювати бюджет, належно утримувати соціальні об’єкти. Децентралізація дає для цього всі можливості та повноваження. Тому і вирішив подати свою кандидатуру на виборах голови Гуто-Боровенської ОТГ. У мене є достатньо управлінського досвіду в місцевому самоврядуванні. Є плани, як розвивати нашу громаду, аби вона стала самодостатньою та заможною. А підтримка та довіра людей, яку відчуваю, стане додатковим стимулом працювати далі на благо громади.
Головний мій союзник — жителі ОТГ
Кор.: Але для того, щоб працювати успішно, потрібна команда однодумців, яка буде опорою у повсякденній роботі. Чи є такі люди і які у Вас відносини з діючими сільськими головами в тих населених пунктах, які об’єднуються?
— Найперше, дуже хочу, щоб у майбутній сільській раді нашої ОТГ було якомога менше політики. Бо там, де дірявий дах або немає дороги — треба засукати рукави і братися до роботи, а не стояти осторонь і розмахувати партійними прапорами.
Я — безпартійний і йду на вибори як самовисуванець. Але це не означає, що йду сам, одинаком. Головний мій союзник — жителі нашої ОТГ. Завжди дослухаюся до думки людей перед тим, як приймати якесь рішення. І не тому, щоб якось розділити відповідальність. А тому, що так правильно: діяти в інтересах людей, які делегували тебе у владу. В моїй команді також сільські голови населених пунктів нашої майбутньої ОТГ, а в разі обрання моїм заступником буде Олениненський сільський голова Олександр Сидорук. Він — учасник АТО, молода і небайдужа людина, яка думає про майбутнє нашого поліського краю. Постійно співпрацюю і з секретарем Гуто-Боровенської сільської ради Оксаною Грисюк, яка зараз виконує обов’язки сільського голови. Спільно ми будемо працювати на результат, задля розвитку населених пунктів нашої ОТГ. Переконаний: коли ми досягли порозуміння вже до виборів, то зможемо ефективно діяти і в подальшому.
Проблеми в усіх селах схожі
Кор.: А які бачите першочергові проблеми на території вже об’єднаної громади?
– Знаєте, проблеми в усіх селах схожі: погані дороги, невідремонтовані заклади соціально-культурної сфери, слабка інфраструктура… Тому в своїй передвиборчій програмі я зобов’язався провести інвентаризацію землі та навести порядок в земельно-орендних відносинах — це дасть додаткові надходження в бюджет громади, нові робочі місця. Треба навести лад і з легалізацією підприємницької діяльності. Наприклад, у нас більше десятка пилорам, а сплачують податки до бюджету сільської ради далеко не всі. Варто подумати про переробку сільгосппродукції, щоб наші люди мали постійну роботу, а не їхали на заробітки за кордон.
Особливої уваги потребує розвиток інфраструктури на селі. В першу чергу — дороги, які у нас переважно гравійні та грунтові. Та ж сама лісова дорога з Піщаного до Гути-Боровенської в майбутньому повинна мати біло-щебеневе покриття. Для ремонту доріг потрібні кошти, адже бюджету сільської ради для цього недостатньо. Тому треба працювати над інфраструктурними проектами, залучати кошти інвесторів.
Пріоритетами також бачу питання екології та благоустрою населених пунктів усіх 5-ти сільських рад, які об’єднуються. Важливо зробити у селах вуличне освітлення, заощаджувати кошти громади на енергозбереженні.
Подбаємо і про наші соціальні заклади. Треба добудувати школу в Олениному, де лише спромоглися закласти фундамент будівлі. На часі — будівництво лікарської амбулаторії на території нашої ОТГ.
На території об’єднаної громади маємо створити і центр надання адміністративних послуг, щоб наші люди відчули, що нова організація місцевої влади полегшує, а не ускладнює їхнє життя. Також ми будемо підтримувати заклади культури та наших спортсменів…
Кор.: Це Ви окреслили стратегічні напрямки розвитку громади. А на що конкретно звертають увагу жителі населених пунктів майбутньої Гуто-Боровенської ОТГ, коли Ви з ними спілкуєтесь як один з кандидатів на те, щоб її очолити?
— Дійсно, я об’їхав всі села та отримав багато звернень від селян про ті проблеми, які їх турбують в першу чергу. Ось перелік питань, над вирішенням яких ми спільно будемо працювати в разі мого обрання на посаду голови ОТГ:
с. Гута-Боровенська
.Впорядкування кладовища, зрізка дерев.
.Ремонти доріг комунальної власності та регулярне їх грейдерування.
.Заміна твердопаливного котла в ДНЗ.
.Завершення ремонту даху та побудова фойє в школі.
.Добудова 4-х класних кімнат, їдальні та спортзалу.
.Заміна огорожі в садочку.
.Придбання 24 ліжок для молодшої групи ДНЗ.
.Забезпечення ДНЗ постільною білизною та посудом.
.Облаштування спортивного майданчика на території школи.
.Проведення поточного ремонту коридорів школи.
.Перенесення тимчасового ринку від центру села до спеціально відведеного для цього місця.
.Заміна вуличних трансформаторів на більш потужні.
.Організація робіт по водовідведенню по вул. Вижар.
.Ремонт аварійного моста на річці Коростянка.
.Забезпечення молодих сімей лісоматеріалами для будівництва.
.Вирішення питання пільгового забезпечення дровами одиноких жителів.
.Сприяння у вирішені питань з розпаювання землі.
.Заміна зупиночного павільйону.
.Підведення електропостачання до житлового масиву «Вербинка».
с. Малі Голоби
.Проведення ремонту ФАПу.
.Організація прийому лікарем-стоматологом жителів села.
.Ремонт дороги комунальної власності.
.Проведення робіт щодо впорядкування сміттєзвалища.
.Заміна зупиночного павільйону .
с. Боровне
.Проведення вуличного освітлення.
.Ремонт доріг комунальної власності.
.Придбання лінолеуму для храму села Боровне.
.Спрощення процедури забезпечення дровами всіх верств населення.
.Забезпечення спортивною формою футбольної команди села.
.Облаштування спортивного майданчика на території школи.
.Впорядкування сміттєзвалища та запобігання виникненню стихійних сміттєзвалищ.
.Внесення змін до генерального плану села Боровне з метою розширення його меж, ініціювання надання земельних ділянок під забудову.
.Добудова двох класних кімнат до школи для влаштування групи ДНЗ з короткотривалим перебуванням дітей дошкільного віку.
с. Житнівка
.Забезпечення спортивним інвентарем школи та спортсменів села.
.Забезпечення інтернет-зв’язком ЗОШ с. Житнівка.
.Забезпечення шкільної бібліотеки художньою дитячою літературою.
.Сприяння в озелененні території навколо храму та забезпеченні лавками.
.Вивчення питання можливості очищення озера.
.Ремонт доріг комунальної власності.
.Проведення вуличного освітлення.
.Ремонт старого приміщення школи під ДНЗ.
.Облаштування спортивного майданчика на території школи.
.Проведення ремонту трансформатної лінії напруги по вулицях, де є проблеми з електропостачанням.
.Провести розширення меж с. Житнівка з метою виділення земельних ділянок для приватних забудовників.
с. Великий Обзир
.Ремонт мостових переправ через річку Стохід із сіл Великий Обзир та Малий Обзир.
.Розширення меж кладовища та облаштування його огорожею.
.Ремонт доріг комунальної власності.
.Проведення вуличного освітлення.
.Заміна трансформатора на більш потужний.
.Реконструкція колишнього приміщення ДНЗ під школу-садок.
.Облаштування дитячого майданчика на території школи.
.Відкриття аптечного пункту.
с. Стобихва
.Забезпечення регулярного маршрутного сполучення між Каменем-Каширським та Великим Обзиром.
.Внутрішній ремонт частини приміщення ФАПу для подальшого використання громадою в якості клубного та обрядового.
.Ремонт доріг комунальної власності та їх грейдерування.
с. Верхи
.Ремонт доріг комунальної власності (щебеневе покриття).
.Проведення вуличного освітлення села.
.Заміна електротрансформаторів на більш потужні.
.Забезпечення села інтернет-зв’язком.
.Внесення вул. Південна в межі села .
.Облаштування дитячого майданчика на території школи.
.Заміна огорожі кладовища.
с. Оленине
.Ремонт доріг комунальної власності , які знаходяться на території села.
.Сприяння завершенню будівництва стадіону.
.Будівництво нової школи.
.Облаштування дитячого майданчика на території школи.
.Проведення вуличного освітлення.
.Організація виїзних прийомів лікарями жителів села.
.Організація виїзного огляду лікарем-стоматологом у школі.
.Відкриття аптечного пункту.
.Заміна електротрансформатора на більш потужний.
.Влаштування зони відпочинку на березі річки Стохід.
.Встановлення зупиночного павільйону.
.Організація догляду за нежилими будинками (пустками) та прилеглими до них земельними ділянками.
.Упорядкування сміттєзвалища і догляд за ним.
.Справедливий розподіл земельних ділянок під забудову.
Як бачимо, роботи попереду багато. Але я з оптимізмом дивлюсь у майбутнє. Готовий використати увесь свій досвід та авторитет на благо нашої новоствореної ОТГ. І, разом з людьми, працювати над її становленням та розвитком!
Чому я підтримую кандидатуру Михайла Оліферчука
на виборах голови Гуто-Боровенської сільської
об’єднаної територіальної громади?
Леонід Стефанович, директор ТзОВ “Житлобуд-2”, заслужений будівельник України, кавалер орденів “За заслуги” II i III ступенів:
“З Михайлом Оліферчуком ми познайомились на будівництві школи в селі Житнівка. Будувати об’єкт на новому місці завжди складно: не знаєш ні села, ні людей, до кого звернутися… В таких випадках сільський голова — перший порадник. І те, яку зацікавленість у зведенні нової школи усі роки її будівництва виявляв Михайло Іванович, по-доброму вразило. А мені є з чим порівнювати: наша компанія будує об’єкти по всій Волині, і я бачив керівників, яким абсолютно байдуже, що робиться на будівельному майданчику. Те, як щиро він вболівав за школу, сприяв будівельникам і організовував людей нам на допомогу, зрештою і призвело до результату: сьогодні Житнівка має нову сучасну школу на 160 учнів.
Наші ділові стосунки за ці роки переросли в справжню чоловічу дружбу. Я переживав за нього, коли він пішов на фронт в першу хвилю мобілізації і протягом року зі зброєю в руках захищав територіальну цілісність і суверенітет України. Знаєте, це вчинок мужньої людини, справжнього офіцера і патріота. Сьогодні на Сході України в прикордонниках служить син Михайла Івановича. А сам він повернувся в рідне село і трудиться на благо громади. Про таких, як Михайло Оліферчук, кажуть: людина на своєму місці. Чесний, порядний і компетентний керівник. Саме такий і потрібен, коли йдеться про створення нової Гуто-Боровенської ОТГ. Впевнений: він – не підведе! І, разом з людьми, успішно працюватиме над її становленням та розвитком”.
Костянтин Марчук, депутат районної ради, директор ПП “Константа-М”:
“Михайло Оліферчук — людина з великим управлінським досвідом. Він досконало знає проблеми населених пунктів сільської ради, розуміється на питаннях бюджету та інвестицій. Сільський голова Михайло Оліферчук — один із небагатьох керівників, які дбають про наповнення сільської казни, а не лише про розподіл доходів. Саме він зміг переконати одного з основних інвесторів — ПП “Трави Волині” працювати в населених пунктах сільради. На сьогодні це підприємство є стабільним платником податків до місцевого бюджету, створює нові робочі місця.
В питаннях розвитку громади він мислить комплексно, а не на догоду комусь. Коли йшлося про вуличне освітлення, то з ініціативи Михайла Івановича проект зробили не на окремі вулиці, що було б простіше, а на Житнівку та Боровне разом. Так само за кошти сільського бюджету розроблено генеральні плани забудови цих сіл, що дасть їм нові можливості розвиватися.
Михайло Іванович — керівник, який не боїться брати на себе відповідальність. Він достатньо обізнаний в темі децентралізації та розуміє, що об’єднання громад — це по суті питання подальшої спроможності наших населених пунктів. Тому на зборах сільських голів всі підтримали його кандидатуру на посаду керівника майбутньої ОТГ. Закликаю усіх, хто думає про розвиток наших поліських сіл, зробити те ж саме і на виборах голови Гуто-Боровенської сільської об’єднаної територіальної громади!”
Олена Хребто, директор ПП “Трави Волині”:
“З Михайлом Івановичем ми знайомі вже 8 років. Як керівник підприємства, яке платить податки в сільський бюджет, та роботодавець, скажу коротко: це порядний, авторитетний, компетентний і справедливий керівник. Мені часто доводиться вирішувати робочі питання в кабінеті сільського голови, бо наші заготівельні пункти збирають лісову продукцію в багатьох поліських селах. З ним завжди можна дійти компромісу, бо Михайло Оліферчук розуміє людей, вміє їх слухати. З ним працювати легко і комфортно. Він живе проблемами села, його жителів. Тому він — успішний сільський голова, який багато зробив для своєї громади і має заслужений авторитет серед людей…”
Олександр Грицай, директор ДП СЛАП “Камінь-Каширськагроліс”, учасник АТО:
“Я поважаю Михайла Івановича як керівника, який не став ховатися за своє крісло, а пішов на фронт разом зі своїми односельчанами і з честю виконав свій громадянський обов’язок. Як керівник лісогосподарського підприємства постійно спілкуюся з ним щодо робочих питань. Михайло Оліферчук не сидить в робочому кабінеті, а завжди серед людей. От цього року ми будували лісову дорогу від Піщаного до Гути-Боровенської через Житнівку. Михайло Іванович був одним із координаторів цих робіт, бо розумів, що це не лише скорочує час доїзду між населеними пунктами для людей, а й надважливо для спецтранспорту — “швидкої” допомоги чи пожежної машини. З бюджету сільської ради утримується і місцева пожежна охорона, що також свідчить про відповідальність керівника, який думає про людей та їхню безпеку.
Наша громада стоїть на порозі великих змін. І в такий відповідальний період важливо, щоб її очільник мав достатньо досвіду і бажання працювати, був локомотивом розвитку новоствореної Гуто-Боровенської ОТГ.
Михайло Оліферчук — саме та людина, яка відповідає таким вимогам часу. Важливо, що в його команді є Олениненський сільський голова Олександр Сидорук – учасник АТО, молода і небайдужа людина, яка також користується заслуженим авторитетом своєї громади. Переконаний, що саме за такими цілеспрямованими та енергійними людьми — майбутнє нашого поліського краю!”
Спілкувався Ігор ЧАЙКА.
