Перший сніг вдало доповнив світле свято – сімдесятилітній ювілей моїх батьків Андрія Макаровича та Надії Тимофіївни Лагод. Сценарій цього свята написало життя, а зрежисерували колеги-вчителі, які завжди належали до нашого родинного кола.
Більше 40 років самовіддано пропрацювали мої батьки у бузаківській школі. Мама — вчителем початкових класів, тато — вчителем математики та фізики і понад 30 років — директором.
Мені, як дочці, хочеться спростувати відому приказку про шевця без чобіт. Так, більшість свого часу батьки віддавали школі: урокам та підготовці до уроків, перевірці зошитів. А ще ж сільський побут – завжди тьма роботи. Але я пам’ятаю, як на великій перерві батько встигав зіграти зі мною кілька партій в шашки, вечорами готував до олімпіад, брав із собою в поїздки, говорив, що немає на світі більшого інтелектуального задоволення, ніж розв’язати складну задачу. Його незмінною супутницею зі студентських років була шахова дошка. Тому на нашому подвір’ї в неділю відбувалися справжні шахові баталії з односельчанами. Завдяки цьому грав у шахи син, тепер перейняв естафету внук, який на радість дідові у свої 6 років вже має 2 розряд.
Тоді, як тато “підкидав” задачі, мама “підсовувала” книжки. І я знала: якщо мама рекомендує книжку, то від неї не можна буде відірватися. А ще лірична мамина натура завжди тонко відчувала поезію природи. Епізод з дитинства. Сиджу в хаті, роблю уроки. Чую, хтось поспіхом відчиняє двері і лунає мамин голос “Бігом, бігом надвір!”. Вибігаємо, я не розумію, що сталося. А мама: “Дивись, слухай!”, – і показує на журавлиний клин в осінньому небі… Берізку, що починала зеленіти весною, клена, що покривається багрянцем, особливо красивий захід сонця – все це зустрічає наша мама поезією, що бере за душу, запам’ятовується на все життя. Закохана в український театр, в українську пісню, ще й зараз радить, на який концерт варто піти, яку виставу обов’язково подивитися. Мама була першою вчителькою для багатьох поколінь бузачан, її дуже люблять і поважають всі її учні. Лагідна, мудра, вона ніколи не підвищувала голос ні вдома, ні в школі. В її педагогічному арсеналі на будь-який випадок життя були цитати з езопівських байок, з оповідань Сухомлинського та докірливий погляд зелених очей, що проникав прямо в душу, спонукав жити по-совісті.
…За вікном кружляли сніжинки, прикрашаючи землю, а наше свято прикрасив сюрприз від вчителів – виступ аматорського колективу села Видричі. Для моїх батьків, істинних патріотів свого краю, своєї землі, української пісні, ті прекрасні співи, а особливо пісня улюбленої маминої співачки Раїси Кириченко, були найвдалішим подарунком на ювілей. Любов’ю та теплом були переповнені спогади та побажання усіх-усіх присутніх. Я була щаслива за внуків, які на власні очі мали можливість побачити, які шановані серед людей за працьовитість, інтелігентність, чуйність їхні бабуся з дідусем.
Мої батьки завжди жили серцем. Але хіба можна жити інакше серед таких відкритих і щедрих людей, якими багата наша рідна Камінь-Каширщина!
Оксана ЛАГОДА,
село Бузаки.
