Футбольній команді “НУЗА” (об’єднаний колектив сіл Нуйно і Залісся), яка на своєму полі в поєдинку третього туру з видричівським “Олімпом” станом на 82 хвилину матчу у меншості вигравала з рахунком 6:1, після зупинки гри головним арбітром Олександром Зрумом контрольно-дисциплінарний комітет зарахував технічну поразку. Як таке може бути?
У нашому житті може бути все. І футбол — не виняток. Про це розповіли вболівальники і окремі гравці “НУЗИ”, які великою групою завітали до редакції.
Розгромний рахунок і два вилучення
Зазначений матч, що відбувався 20 травня, видався надзвичайно видовищним. Зійшлися два лідери минулорічної футбольної першості. “Олімп”, набравши 30 очок, тоді здобув золоті нагороди. “НУЗА” із 26 балами виборола срібло. Отож нині кожна очна зустріч цих місцевих футбольних грандів обіцяє бути безкомпромісною із прицілом лише на перемогу. Це і засвідчив перший поєдинок між зазначеними командами у нинішньому чемпіонаті.
Незважаючи на “золотий титул” суперника, господарі поля з перших хвилин вирішили показати гостям, хто в домі хазяїн. Після свистка про закінчення першого тайму “НУЗА” пішла на перерву, виграючи з рахунком 2:1. І це при тому, що першу половину зустрічі господарі догравали у меншості із-за вилучення шляхом прямої червоної картки за “неадекватну поведінку” (так зазначено в протоколі матчу) польового гравця Романа Савчука. Таке рішення головного арбітра матчу Олександра Зрума викликало бурхливі емоції у гравців покараної команди. Як зазначить пізніше у протоколі гри Олександр Зрум, “на 35 хвилині виникла загроза припинення матчу через неспортину поведінку гравців Романа Савчука і Анатолія Савчука, а також нецензурну лайку в адресу суддів”. Гравець “НУЗИ”, отримавши червону картку, не хотів залишати поле, бо вважав, що покараний він незаслужено. Це допомогли йому зробити присутній на матчі поліцейський і партнери по команді. Врешті пристрасті вляглися, що і дозволило завершити перший тайм.
На другу половину зустрічі “НУЗА” вийшла в меншості. Суперник, маючи чисельну більшість, мав прекрасну нагоду скористатися перевагою — не лише зрівняти рахунок, а й здобути перемогу. Однак не цього разу. Спортивне щастя пристало на бік “НУЗИ” і компенсувало втраченого гравця. До 82 хвилини господарі, граючи у меншості, у другому таймі зуміли забити у ворота гостей ще чотири голи. Це здавалося на божевілля. “Олімп” же в свою чергу демонстрував певну безпорадність. І все йшло до того, що матч закінчився б великим тріумфом “НУЗИ”, якби не випадок на 82 хвилині. В одному з ігрових епізодів гравець “НУЗИ” Анатолій Савчук завдав удару по м’ячеві після того, як головний суддя дав свисток. У футболі це розцінюється як порушення, за котре винуватець може отримати усне попередження або жовту картку. Все залежить від ситуації. Буває, що футболіст уже замахнувся ногою копнути м’яча і неспроможний зупинитися після одночасного свистка суді. Таке порушення можна кваліфікувати як незумисне. Відповідно арбітри як в українському, так і в європейських чемпіонатах так і поступають. А буває, коли гравець вдаряє м’яча після свистка, маючи час усвідомити про неприпустимість цього, тобто свідомо. За таке, звісно, перед футболістом спалахує “жовте світло”. Як було у даному випадку — сказати важко. Факт удару по м’ячеві був, тож суддя мав усі підстави показати жовту картку Анатолієві Савчуку. Це він і зробив. Сумарно за гру згаданий гравець отримав дві картки, тож згідно з правилами він автоматично отримав червону картку і був вилучений з поля. Так “НУЗА” за 8 хвилин до закінчення основного часу залишилася вже в дев’ятьох. Але фінального свистка у цьому драматичному матчі гравці і вболівальники так і не почули. На 82-ій хвилині, за вісім хвилин до закінчення поєдинку, при рахунку 6:1 на користь “НУЗИ” головний арбітр Олександр Зрум зупинив гру. Із цього моменту у кожної зі сторін — “НУЗИ” і головного рефері — своя правда.
У кожного своя правда. У кого вона правдивіша?
Головним документом футбольного матчу є протокол. Олександр Зрум так записав у ньому про причину зупинки зустрічі: “Я змушений зупинити гру з етичних міркувань через неспортивну поведінку гравців, яка могла перерости в масову бійку”. Що не кажіть, а формулювання щонайменше дивне, яке викликає певні підозри. Про них говорили в редакції представники “НУЗИ”. Вони вважають, що у момент, коли арбітр дав свисток про зупинку матчу, жодних підстав для цього не було. “Наша команда розуміла ситуацію, що склалася. Так, через надмірну принциповість арбітра ми отримали два вилучення, але вели в рахунку з перевагою у п’ять м’ячів. До закінчення основного часу залишалося вісім хвилин. За будь-яких обставин команда дотерпіла б до кінця гри і завершила б її перемогою. Звісно, нашого суперника це не влаштовувало. “Олімп” не звик до гіркоти поразок, яку йому влаштували в Заліссі. Рішення арбітра є щонайменше дивним. Він вирішив зупинити гру у момент, коли один із наших гравців підійшов до нього і щось тихо шепнув на вухо. Що він сказав головному судді — ніхто не чув і не знає. Це відомо лише їм двом. Висновок один: арбітраж матчу незадовільний, а “Олімп” не навчився і не готовий психологічно програвати гідним суперникам”, — сказав тренер “НУЗИ” Володимир Савчук.
Що сталося, те сталося. “НУЗА” звернулася з протестом на дії головного судді у контрольно-дисциплінарний комітет (КДК — орган, що створений для розгляду скарг, заяв, прийняття рішень у конфліктних ситуаціях футбольного чемпіонату району). КДК скаргу “НУЗИ” розглянув і ухвалив колегіальне рішення — зарахувати їй технічну поразку з рахунком 0:3, умовно дискваліфікувати стадіон “НУЗИ” у Заліссі, дискваліфікувати Романа Савчука на 3 матчі, а Анатолія Савчука — на 1 матч. . Звісно, це викликало шквал невдоволення гравців команди і її вболівальників.
Редакція поцікавилася у головного судді змагань, голови КДК і голови ради ФСТ “Колос” Руслана Бобка, що зіграло вирішальну роль у прийнятті такого жорсткого вердикту; чи достатньо обгрунтованим для КДК було пояснення головного судді матчу, записане в протоколі, про зупинку гри?
— Ні, недостатнім, — однозначно відповів Руслан Романович. — Разом з тим на засіданні КДК за участю усіх сторін суперечливого питання головний суддя матчу Олександр Зрум пояснив, що на футбольне поле вибігли вболівальники, що є неприпустимим, і він вирішив зупинити гру. Рішення на футбольному полі згідно з регламентом змагань приймає лише головний суддя. У даному випадку він поступив так. І КДК, і я, як головний суддя змагань, котрий призначає суддівські бригади на кожен матч чергового туру, зобов’язані вірити головному судді та його помічникам.
— Навіть тоді, якщо раптом вони стверджують неправду? — ставлю свого роду провокаційне запитання своєму співрозмовнику.
— Виходить, що так.
Ось так, шановні читачі і учасники футбольної першості. Якщо ви слабші за свого суперника у спортивній майстерності, то не біда, достатньо здобути прихильність головного рефері і все буде окей. Ці слова ні в якому разі прошу не пов’язувати із командою “Олімп” і головним суддею матчу Олександром Зрумом, оскільки не маємо жодних доказів їхньої спільної зацікавленості. Але погодьтеся, шановні читачі, якось виходить дивно: безапеляційно, беззастережно вірити в те, що може дозволити собі вигадати суддя — це безглуздо. У нашому випадку і всі гравці “НУЗИ”, і вболівальники команди в один голос стверджують, що вболівальників на футбольному полі не було у той момент, коли суддя зупинив гру.
— Це неправда, що на поле вибігли вболівальники. У прихильників “НУЗИ” не було такої потреби. Наша команда вела у рахунку з комфортною перевагою. “Олімпові” через несправедливе рішення головного судді і КДК присуджена незаслужена перемога, — обурюється вболівальник “НУЗИ” Петро Теребейчик.
До речі, в українському і європейських чемпіонатах поява вболівальників на полі — явище звичне. А ось інші приклади: під час контрольного матчу між збірними Марокко і України, що відбувся 31 травня, уболівальник марокканської команди під час гри вибіг на поле, аби чи то подякувати, чи ще з якоїсь причини своєму кумирові-футболісту. Але ж суддя у полі гру через це не зупинив. Інший приклад: під час фінального матчу Ліги чемпіонів між іспанським “Реалом” і англійським “Ліверпулем” теж на поле потрапив фанат однієї з команд. Суддя і тут не став хапатися за свисток. Що змусило нашого суддю Олександра Зрума зупинити гру — зрозуміти важко. Повірмо рефері, що на поле справді вибігли вболівальники. У такому разі виникає запитання: що такого вони чинили, що могло спричинити шкоду здоров’ю суддів і гравців або нести загрозу їхньому життю? Як оцінити ступінь такої загрози? Чому про це Олександр Зрум не зазначив жодним словом у протоколі? Може тому, що нічого подібного і не було? Може й не було, бо про щось подібне не згадує у відповіді на лист Руслана Бобка і в.о.начальника райвідділу поліції М.В.Степанець. З даного листа наведемо хіба що ось таку цитату: “…В другому таймі даного матчу суддя знову зупинив гру, так як футболіст команди “НУЗА”, якого він видалив з поля (дав червону картку), зі слів судді, зачепив язиком його вухо, після чого гру було припинено взагалі. Дії даних футболістів не містять ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 (дрібне хуліганство) КУпАП, так як містять ознаки порушень правил гри та не були направлені на порушення публічного порядку на самому стадіоні”.
* * *
Голова ФСТ “Колос” Руслан Бобко, мабуть, краще, ніж будь-хто інший знає, якими стараннями кілька років тому вдалося відродити в районі футбол. Саме він доклав чи не найбільше зусиль в організаційному процесі футбольного руху. Любителі-ентузіасти командної гри створили колективи, а вболівальники потяглися на сільські стадіони. І це прекрасно, радує, що молодь, та й люди старшого віку, замість барів збираються в гурт повболівати за свою команду.
Але ось подібного роду випадки вносять якусь недовіру до чесності в спорті. Так, районна першість — це аматорський, любительський футбол. Але не варто забувати про почуття гідності як окремо кожного гравця, так і цілих команд, про їх самолюбство, що є цілком позитивною рисою. Не можна допускати вчинків, які дискредитують, нівелюють футбол, як спорт. Бо навіщо його було відроджувати?
Петро ТРОФИМЧУК.
