Чому ті, хто боровся із смертоносним атомом, тепер змушені відстоювати свої гарантовані законом права на пі-льгове забезпечення?
Минають дні, місяці, роки з пам’ятної квітневої ночі 26 квітня 1986 року, коли “мирний атом” вирвався з-під людського контролю.
32 роки тому, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС велетенське полум’я несподівано розірвало пітьму. Неосяжна хмара диму із смертоносним пилом піднялася у небо і отруїла все живе довкола, рознісшись згодом на сотні кілометрів. Сталася страшна техногенна катастрофа, відлуння якої й сьогодні гостро відчувають на собі тисячі наших співвітчизників. Насамперед — це учасники ліквідації наслідків найбільшої техногенної аварії минулого століття та потерпілі внаслідок неї.
Майже дві сотні уродженців району не без ризику для здоров’я і життя працювали в небезпечній зоні ліквідаторами. Багато з них втратили здоров’я, працездатність, можливість повноцінно жити. Та навіть тих з них, хто не отримав статусу інваліда, “мирний атом” нагородив серйозними недугами.
Здавалося б, питання оздоровлення людей, котрі свого часу рятували країну, Європу та й увесь світ від чорнобильської радіації, має взяти на себе держава. І за законом вона нібито взяла на себе ці зобов’язання. Проте на ділі, і в цьому зізнаються самі можновладці, коштів для забезпечення пільгами цієї категорії громадян не завжди виділяється достатньо. Так само як не в повному обсязі здійснюються доплати до пенсій людям зі статусом “чорнобилець”.
На актуальні питання щодо соціального забезпечення постраждалих від наслідків чорнобильської аварії громадян відповідає начальник управління соціального захисту населення райдержадміністрації Максим Демидюк, у якого наш кореспондент напередодні річниці трагедії на ЧАЕС взяв інтерв’ю.
— Скажу таку важливу річ: основним законодавчим актом, який регулює порядок надання пільг чорнобильцям, є Закон “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, — розповідає Максим Максимович. — Перелік, підстави та обсяги надання пільг залежать від категорії, до якої належать чорнобильці. Поясню детальніше: до категорії I належать особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок аварії на ЧАЕС на променеву хворобу. У II категорію входять учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження протягом певного періоду часу з моменту аварії, а також особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов’язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення. До категорії 3 відносяться інші учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи, не віднесені до категорії II.
— Як тільки змінюються люди біля владного керма, так відразу в законодавство, яке безпосередньо стосується чорнобильців, вносяться якісь зміни. Простіше, на виплатах для них завжди хотіли заощадити ті, хто брав у руки булаву управління державою. Окресліть, які на сьогодні основні пільги мають чорнобильці.
— Громадяни з інвалідністю мають пільгу на квартирну плату, плату за утримання будинків, газ, електричну енергію і водопостачання. Є пільги для чорнобильців на проїзд у громадському транспорті, компенсації за ліки за рецептами, на путівки на оздоровлення.
— Максиме Максимовичу, з вуст держаних мужів різного рівня все частіше лунають думки, що старе пільгове забезпечення чорнобильців — це вчорашній день. Особливо це стосується перевезення постраждалих категорій осіб. Це непросте питання вже встигло набити оскомину як самим пільговикам, так і перевізникам та очільникам місцевої влади, яким регулярно доводиться врегульовувати конфліктні ситуації. Отож, чи зможуть нарешті хоч цьогоріч пільговики скористатися своїм гарантованим законом правом на безоплатний проїзд у громадському транспорті?
— Щоб не рубати з плеча, давайте почнемо з того, що ось уже третій рік в державному бюджеті не передбачені видатки на компенсацію за перевезення пільгових категорій. Натомість держава надала право встановлювати пільги та розраховуватися за них місцевим органам самоврядування. Нині процес відшкодування збитків перевізникам за пільговий проїзд окремих категорій громадян у громадському транспорті не до кінця врегульований і тут органи місцевої влади мають вирішити дану проблему хто як спроможний. Наприклад, в районному бюджеті на цей рік передбачено 450 тисяч гривень, щоб забезпечити перевезення пасажирів пільгових категорій. Також нам вдалося розрахуватися з перевізниками за 2015 рік.
— А як власники маршрутів возили пільговиків у 2016 і 2017 роках?
— Простішими словами — на совість. Якщо говорити конкретно про чорнобильців, то пільговий проїзд у громадському транспорті збережено для постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи осіб, віднесених до категорій I, II, дітей-інвалідів, інвалідність яких пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Потерпілим I, II категорій надається безплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту на території України. Також громадяни I категорії мають право на безплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків. А громадяни категорії II з числа постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним, або повітряним, або залізничним, або водним транспортом.
Компенсацію на ці перевезення мала надати через субвенції держава. І якби ця фінансова компенсація надходила вчасно і сповна, то й проблем би не виникало. От тільки, як правило, так ніколи не було.
— Ну яка це пільга? Це — знущання з пільговиків, і з підприємців, які надають послуги з перевезення пасажирів! Тих 450 тисяч гривень, що змогла знайти в своєму бюджеті районна рада, — це мізер, якщо враховувати ту велику кількість пільгових категорій, яка мешкає на теренах району.
— Ми це прекрасно розуміємо, що цих коштів замало, щоб в повній мірі можна було компенсувати всі затрати перевізникам району. Тому з ними було наперед обумовлено, що вони почнуть возити пільговиків з 1 липня.
— А скільки ліквідаторів на сьогодні мешкає в Камінь-Каширському районі?
— В районі залишилося всього 76 ліквідаторів. Важкі недуги, соціальні проблеми підкошують цю категорію громадян. 42 ліквідатори аварії на ЧАЕС вже відійшло в засвіти.
— Можливо, забути про усі проблеми пільгового перевезення, на яке не вистачає коштів ані в державному, ані у місцевих бюджетах, могла б допомогти монетизація пільг, тобто адресна соціальна допомога, наприклад, за пільговий проїзд, про яку вже не перший рік ведеться мова на всіх рівнях влади?
— На мою думку, таке нововведення повністю проблеми не розв’яже. Навпаки — може поглибитися соціальне невдоволення населення. Якщо ви чули, то вже луцькі ветерани АТО, а також члени сімей загиблих на сході виступили проти намірів влади монетизувати пільги на проїзд в громадському транспорті. Їх підтримують і камінь-каширські атошники.
— Чому?
— Пільга на проїзд дає право їздити постійно. А за 150 гривень, які планують давати на руки пільговикам у місяць на проїзд, можна безкоштовно з’їздити, приміром, раз у Луцьк, і то в один бік. На дорогу, щоб повернутися назад, вже не вистачить. А у нас є жителі зі статусом постраждалих, які в обласну лікарню змушені їздити чи не щомісяця.
— Більшість чорнобильців мають важкі хронічні недуги. А ліки нині недешеві. Тож розкажіть і про ситуацію з відшкодуванням витрат за рецептами на лікарські медикаменти для чорнобильців.
— Щодо відшкодування витрат за придбані лікарські засоби за пільговими рецептами громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, то управління соціального захисту населення райдержадміністрації цього року постійно приймає заяви з рецептами від пільгових категорій населення. Однак ми не маємо змоги відразу відшкодувати кошти. Все проводиться в рамках черги і в міру поступлення фінансування.
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу III “Порядку використання коштів субвенції з обласного бюджету місцевим бюджетам на пільгове медичне обслуговування громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС”, затвердженого рішенням сесії обласної ради від 2 квітня 2015 року №34/42, нарахування витрат, пов’язаних з відшкодуванням коштів на пільгове медичне обслуговування, здійснюється громадянам у порядку черговості реєстрації заяв у межах плану асигнувань загального фонду бюджету.
Станом на квітень ц. р. в органах Державної казначейської служби України зареєстровано суму в обсязі видатків по серпень включно. Тобто відшкодування коштів на ліки за рецептами і заявами, які ми отримуємо зараз, будемо проводити вже із вересня.
— Максиме Максимовичу, яка ситуація з щорічним забезпеченням санаторно-курортними путівками? Які категорії чорнобильців мають на них право?
— Найперше — це постраждалі І категорії від наслідків Чорнобильської катастрофи та діти з інвалідністю, захворювання яких пов’язане із аварією на ЧАЕС.
І тут знову в державному механізмі є певне недопрацювання. Не враховано чомусь в законодавстві право на оздоровлення постраждалих, які віднесені до II категорії. Серед них є теж ліквідатори аварії, які мають хронічні захворювання. На мою думку, це не справедливо.
При цьому хочу наголосити, що виділеного на цей рік фінансування достатньо лише, щоб забезпечити путівками на оздоровлення 100 відсотків діток з інвалідністю та 49 відсотків постраждалих громадян I категорії. Щоб виправити ситуацію, ми направили цьогоріч у березні відповідне звернення до Департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації з проханням надати додаткове фінансування на орієнтовну суму 2 мільйони 728 тисяч 800 гривень. Якщо ці гроші надійдуть, то ми зможемо забезпечити оздоровленням ще 400 жителів району.
— А за якою схемою розприділяються ці путівки на санаторно-курортне лікування?
— Минулоріч запрацював новий механізм оплати послуг за санаторно-курортне лікування, який базується на укладанні тристоронньої угоди між постраждалою особою, управлінням соціального захисту населення та санаторно-курортним закладом. При цьому постраждала особа самостійно обирає санаторно-курортний заклад для оздоровлення. Управління соцзахисту населення попередньо лише направляє у лікувально-профілактичний заклад лист із запитом, тобто чи може санаторна установа прийняти такого-то числа нашого чорнобильця.
До речі, ця схема дуже сподобалася жителям нашого району.
— Максиме Максимовичу, що з гарячим харчуванням дітей у навчальних закладах району? Вдалося вже нарешті владі “розрулити” цю проблему?
— 19 березня завершено закупівлю послуги з харчування дітей. Відбувся електронний аукціон, переможцем торгів визнано ТОВ “АТОМСЕРВІС”. З цією фірмою, яка вже розпочала в усіх навчальних закладах району харчувати учнів, укладено договір на суму понад 38 мільйонів гривень.
Крім того, робочою групою управління соціального захисту населення проведено обстеження умов у шкільних їдальнях. Грубих порушень, як таких, не виявлено. Проте в НВК №1 м.Каменя-Каширського встановлений факт можливого ризику для здоров’я дітей через недотримання гігієни перед безпосереднім прийомом їжі. Так, зал їдальні в цій школі розрахований на 250 осіб, а умивальників в гігієнічній кімнаті всього лише 10.
— Чорнобильський полин і досі ятрить рани ліквідаторам. На завершення нашої розмови що б ви хотіли побажати їм в річницю аварії на Чорнобильській АЕС?
— Найперше — ніколи не втрачати дух оптимізму, наснаги до життя. Сьогодні ми, відчуваючи наслідки аварії на ЧАЕС, віддаємо данину пам’яті всім ліквідаторам, які, жертвуючи життям, працювали в небезпечній зоні. Ці люди — справжні герої. Неймовірними зусиллями, а часом і ціною власного життя їм вдалося приборкати ядерну стихію. Щиросердно дякую їм за мужність, героїзм, самовіддане виконання військового та громадянського обов’язку. Про цю трагедію пам’ятатиме ще не одне покоління наших співвітчизників, як і про тих, хто боровся із наслідками страшного техногенного лиха.
Спілкувався Олесь Федорович.
