Незалежна громадсько-політична газета

З поетичного зошита

Заробітчани

Чи це добре, а чи погано:

Покидають місця свої,

Їдуть наші заробітчани

У далекі чужі краї.

Ніби ж канули у минуле

Ті «камінні» страшні хрести,

Але щастя немов заснуло,

Не схотіло до нас прийти.

Розлітаються, мов лелеки,

Не на місяць чи два – роки.

Від сімей – від дітей! – далеко

Доглядають чужих батьки.

Хтось їм заздрить: «Побачать світу».

Хтось злоститься й кляне дарма.

А чи ж винні, що є й освіта,

А прожити за що – нема..

Розпадаються сім’ї часто,

Навіть діти стають чужі.

Не знайдеш за кордоном щастя,

Зробиш рану лише в душі…

 

 

Життя

Місяць серпастий моргає згори,

Зоряний всесвіт охоплює плечі,

Стомлено сонні муркочуть вітри…

Вечір.

Вечір – для сповідей, для таємниць.

Вечір – пора для побачень одвічна.

Зустріч очей неозорих криниць…

Нічка.

Ніч – наче мить:  сяйво зір, соловей…

Сонця промінчик стрибає на ґанок.

Усмішку будить у сонних людей

Ранок.

Ранок росою вмивається й жде

Планів нових, енергійних пісень.

Крутить у вирі нестримнім тебе

День.

Днів – невблаганно-стрімка течія,

Калейдоскопи емоцій і вражень.

Буйством життя зачарована я.

Майже.

Щось зрозуміла, чогось досягла:

Не бур’янами засіяна нива.

Словом одним називаю життя –

Диво.

 

Час

Замислююсь часто над примхами Часу,

Якому пішла третя тисяча літ,

А в нього все вибрики та викрутаси,

Так ніби лиш вчора з’явився на світ.

Здається, вже треба, щоб тік він спокійно –

Широка ріка поміж тихих приток.

Так ні ж… Катаклізми нові та ще й війни.

Мов двієчник – все не засвоїть урок.

Планету постійно тримає в напрузі,

Бо грається світом, неначе дитя.

Боротися з ним абсолютно безглуздо.

Слухняно пливеш, бо нема вороття…

Не проти: хай буде крутіж, а чи яма,

Щоб адреналіну зробити ковток.

Та, може, якось, та й за згодою, планом?

(Щоб ще й роззирнутись спокійно в бінокль…)

І щоб не щодня. Нерви в нас – не канати.

Екстрим краще пити лиш в дозах малих.

…Летимо в невідомість. Немов космонавти.

Земля на спіралі, навіть Всесвіт притих.

Галина ДЕНИСЮК,

село Видричі.

Please enter banners and links.

Поезія

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *