Незалежна громадсько-політична газета

Валентин ЧИХ: Я прихильник того, щоб у кожному домі була помпова рушниця, як елемент самозахисту

Чихс.І коцюба раз в рік може вгатити по плечах. А вогнепальна зброя тим більше здатна наробити лиха. Про це чомусь часто забувають наші мисливці, які дозволяють собі всупереч закону “Про мисливське господарство та полювання” проводити відстріл дичини прямо в межах сіл та міста, поблизу житлових домівок на околицях, на людських городах та полях, що суворо заборонено.
Про адміністративну і кримінальну відповідальність, за порушення правил полювання, а також про ряд інших питань щодо використання зброї, погодився розповісти “Поліссю” начальник Камінь-Каширського відділу поліції підполковник Валентин Чих (на фото).

— Валентине Івановичу, переважна більшість мисливців району, як засвідчили перевірки лісової охорони, переважно дотримується встановлених правил полювання. Утім без правопорушень таки не обходиться. Є й такі мисливці, які дозволяють собі полювати навіть у житлових кварталах міста, біля недобудованих житлових масивів, на дачах, де і в зимовий час можуть знаходитися люди. Чи законно вони чинять?
— Зрозуміло, що незаконно. При пересуванні міською локацією зброя повинна знаходитися в зачохленому вигляді або розібрана. Адже мисливцям дозволяється полювати лише у спеціально відведених для цього лісових угіддях. Щорічно, напередодні відкриття сезонів полювання, про їх місцерозташування нас інформують районні мисливські організації.
Якщо рушниця розчохлена в межах населеного пункту, то вважається, що мисливець приготувався до полювання. А це вже є порушенням чинного законодавства, за яке передбачена адміністративна відповідальність. Якщо, не доведи Боже, він випадково ще й поцілить не туди, заподіє конкретної шкоди, то може бути порушене й кримінальне провадження. Адже полювання — не звичайна розвага, це небезпечне заняття, оскільки мисливець полює на звірів чи птахів за допомогою вогнепальної зброї.
— Чи мають право мисливці взагалі застосовувати вогнепальну зброю у межах населеного пункту, стріляти дичину поруч з житлом, людьми?
— Такого права вони не мають, тим більше суворо заборонено, як вже я говорив, ходити у населених пунктах із розчохленою зброєю. Законом дозволено полювання не ближче, ніж за 200 метрів від будинків населеного пункту та від поодиноких будівель, в яких можуть бути люди. Крім того забороняється вести стрільбу поблизу автомобільних доріг.
— Валентине Івановичу, а що робити жителям, які помітили, що хтось стріляє біля їхніх обійсть? Приміром, полює на зайців. Таке може бути у віддаленому селі. І поки наряд поліції прибуде туди на виклик, недобросовісний мисливець спокійно зможе відійти на безпечну відстань.
— Найкраще сфотографувати таких мисливців у момент полювання. З фотодокументом ви можете звернутися до нас, в лісову охорону. У базі даних є картки всіх власників зброї, за якими можна визначити, хто це так дозволив собі небезпечно полювати.
— А чи часто до вас звертаються люди із такого роду скаргами?
— Ні, нечасто. Якщо мені не зраджує пам’ять, то за останні роки таке повідомлення у поліцію надходило лише одного разу. А саме про те, що група мисливців влаштувала полювання на околиці Каменя-Каширського. Про це було складено відповідні протоколи.
— Чи є якісь виняткові випадки, що дозволяють громадянам застосовувати мисливську зб-рою у межах міста? Наприклад, для відстрілу бродячих собак?
— Сьогодні грубе поводження із тваринами чітко регламентується. Є закон “Про захист тварин від жорстокого поводження”, відповідно до якого регулювати чисельність, приміром, бродячих собак на вулицях повинні лише спеціалізовані служби. У них повинна бути на це сертифікована ліцензія.
— Чи можна застосовувати мисливську зброю у цілях самооборони?
— Зрештою, таке право передбачене. Наприклад, дробовик можна використовувати для захисту свого житла або від небезпечних тварин у дикій природі, але переміщуватися з ним населеним пунктом у зарядженому стані, ще раз наголошу, не дозволено. Взагалі, я прихильник того, щоб у кожному домі була та ж помпова рушниця, як елемент самозахисту. Час зараз нелегкий, люди повинні мати чим захищатися від грабіжників і нападників. Але, щоб отримати дозвіл на придбання зброї, треба купити сейф для її зберігання. Потім пройти медкомісію, спеціальне навчання і скласти іспит з правил поводження зі зброєю і її застосування.
— Скажіть, а скільки одиниць зброї на руках у жителів району?
— За моїми підрахунками, у районі зареєстровано 1092 її власників. Найбільше на руках у жителів, а саме 1347 одиниць, гладкоствольної зброї. Чому цифри різняться? Бо у декого є по дві й більше одиниці.
— Певно, у жителів є і не зареєстровані стволи. Чи можна їх без відповідних санкцій здати або узаконити?
— Тричі на рік в районі проводиться місячник добровільної здачі зброї. В цей час жителі можуть здати незареєстровані одиниці зброї добровільно. Всі гвинтівки після відповідної перевірки, що здають люди, перевіряються через базу даних, а потім вони мають першочергове право, щоб їх узаконити, поставити на облік.
— Фахівці з Асоціації власників зброї підготували законопроект про її легалізацію в Україні. Вони впевнені: у нинішніх умовах це необхідно зробити, щоб убезпечити суспільство від сплеску злочинності. Як ви ставитеся до надання права на вільне володіння вогнепальною зброєю громадянам України?
— У мене тут двояка думка: по-перше, чим менше зброї в суспільстві, тим краще для нього, а захищати мають право спеціально навчені люди та органи. По-друге, потрібно враховувати ті умови, в яких ми перебуваємо, та ту кількість зброї, яка є на руках. Тому реалії диктують нам, що потрібно приймати серйозний, сучасний та розумний закон, який чітко регулюватиме це питання. Чи треба давати в руки звичайним жителям вогнепальну зброю — взагалі питання неоднозначне, нове для нашого суспільства, тому й одноголосної думки “так” чи “ні” тут немає. Але з огляду на останні події в державі стає тривожно. Бо коли біда буде близько, кожен захоче убезпечити себе та родину будь-яким способом, у тому числі й маючи пістолет удома. Зрозуміло, що зброя — не іграшка, але люди повинні бути навчені нею користуватися. А культуру поведінки із нею можна набути тільки тоді, коли ця зброя буде на руках, тобто крім інформаційних роз’яснень, буде практичний досвід.
Спілкувався
Олесь Федорович,
фото автора.

Please enter banners and links.

ПУБЛІКАЦІЇ

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *