І коцюба раз в рік може вгатити по плечах. А вогнепальна зброя тим більше здатна наробити лиха. Про це чомусь часто забувають наші мисливці, які дозволяють собі всупереч закону “Про мисливське господарство та полювання” проводити відстріл дичини прямо в межах сіл та міста, поблизу житлових домівок на околицях, на людських городах та полях, що суворо заборонено.
Про адміністративну і кримінальну відповідальність, за порушення правил полювання, а також про ряд інших питань щодо використання зброї, погодився розповісти “Поліссю” начальник Камінь-Каширського відділу поліції підполковник Валентин Чих (на фото).
— Валентине Івановичу, переважна більшість мисливців району, як засвідчили перевірки лісової охорони, переважно дотримується встановлених правил полювання. Утім без правопорушень таки не обходиться. Є й такі мисливці, які дозволяють собі полювати навіть у житлових кварталах міста, біля недобудованих житлових масивів, на дачах, де і в зимовий час можуть знаходитися люди. Чи законно вони чинять?
— Зрозуміло, що незаконно. При пересуванні міською локацією зброя повинна знаходитися в зачохленому вигляді або розібрана. Адже мисливцям дозволяється полювати лише у спеціально відведених для цього лісових угіддях. Щорічно, напередодні відкриття сезонів полювання, про їх місцерозташування нас інформують районні мисливські організації.
Якщо рушниця розчохлена в межах населеного пункту, то вважається, що мисливець приготувався до полювання. А це вже є порушенням чинного законодавства, за яке передбачена адміністративна відповідальність. Якщо, не доведи Боже, він випадково ще й поцілить не туди, заподіє конкретної шкоди, то може бути порушене й кримінальне провадження. Адже полювання — не звичайна розвага, це небезпечне заняття, оскільки мисливець полює на звірів чи птахів за допомогою вогнепальної зброї.
— Чи мають право мисливці взагалі застосовувати вогнепальну зброю у межах населеного пункту, стріляти дичину поруч з житлом, людьми?
— Такого права вони не мають, тим більше суворо заборонено, як вже я говорив, ходити у населених пунктах із розчохленою зброєю. Законом дозволено полювання не ближче, ніж за 200 метрів від будинків населеного пункту та від поодиноких будівель, в яких можуть бути люди. Крім того забороняється вести стрільбу поблизу автомобільних доріг.
— Валентине Івановичу, а що робити жителям, які помітили, що хтось стріляє біля їхніх обійсть? Приміром, полює на зайців. Таке може бути у віддаленому селі. І поки наряд поліції прибуде туди на виклик, недобросовісний мисливець спокійно зможе відійти на безпечну відстань.
— Найкраще сфотографувати таких мисливців у момент полювання. З фотодокументом ви можете звернутися до нас, в лісову охорону. У базі даних є картки всіх власників зброї, за якими можна визначити, хто це так дозволив собі небезпечно полювати.
— А чи часто до вас звертаються люди із такого роду скаргами?
— Ні, нечасто. Якщо мені не зраджує пам’ять, то за останні роки таке повідомлення у поліцію надходило лише одного разу. А саме про те, що група мисливців влаштувала полювання на околиці Каменя-Каширського. Про це було складено відповідні протоколи.
— Чи є якісь виняткові випадки, що дозволяють громадянам застосовувати мисливську зб-рою у межах міста? Наприклад, для відстрілу бродячих собак?
— Сьогодні грубе поводження із тваринами чітко регламентується. Є закон “Про захист тварин від жорстокого поводження”, відповідно до якого регулювати чисельність, приміром, бродячих собак на вулицях повинні лише спеціалізовані служби. У них повинна бути на це сертифікована ліцензія.
— Чи можна застосовувати мисливську зброю у цілях самооборони?
— Зрештою, таке право передбачене. Наприклад, дробовик можна використовувати для захисту свого житла або від небезпечних тварин у дикій природі, але переміщуватися з ним населеним пунктом у зарядженому стані, ще раз наголошу, не дозволено. Взагалі, я прихильник того, щоб у кожному домі була та ж помпова рушниця, як елемент самозахисту. Час зараз нелегкий, люди повинні мати чим захищатися від грабіжників і нападників. Але, щоб отримати дозвіл на придбання зброї, треба купити сейф для її зберігання. Потім пройти медкомісію, спеціальне навчання і скласти іспит з правил поводження зі зброєю і її застосування.
— Скажіть, а скільки одиниць зброї на руках у жителів району?
— За моїми підрахунками, у районі зареєстровано 1092 її власників. Найбільше на руках у жителів, а саме 1347 одиниць, гладкоствольної зброї. Чому цифри різняться? Бо у декого є по дві й більше одиниці.
— Певно, у жителів є і не зареєстровані стволи. Чи можна їх без відповідних санкцій здати або узаконити?
— Тричі на рік в районі проводиться місячник добровільної здачі зброї. В цей час жителі можуть здати незареєстровані одиниці зброї добровільно. Всі гвинтівки після відповідної перевірки, що здають люди, перевіряються через базу даних, а потім вони мають першочергове право, щоб їх узаконити, поставити на облік.
— Фахівці з Асоціації власників зброї підготували законопроект про її легалізацію в Україні. Вони впевнені: у нинішніх умовах це необхідно зробити, щоб убезпечити суспільство від сплеску злочинності. Як ви ставитеся до надання права на вільне володіння вогнепальною зброєю громадянам України?
— У мене тут двояка думка: по-перше, чим менше зброї в суспільстві, тим краще для нього, а захищати мають право спеціально навчені люди та органи. По-друге, потрібно враховувати ті умови, в яких ми перебуваємо, та ту кількість зброї, яка є на руках. Тому реалії диктують нам, що потрібно приймати серйозний, сучасний та розумний закон, який чітко регулюватиме це питання. Чи треба давати в руки звичайним жителям вогнепальну зброю — взагалі питання неоднозначне, нове для нашого суспільства, тому й одноголосної думки “так” чи “ні” тут немає. Але з огляду на останні події в державі стає тривожно. Бо коли біда буде близько, кожен захоче убезпечити себе та родину будь-яким способом, у тому числі й маючи пістолет удома. Зрозуміло, що зброя — не іграшка, але люди повинні бути навчені нею користуватися. А культуру поведінки із нею можна набути тільки тоді, коли ця зброя буде на руках, тобто крім інформаційних роз’яснень, буде практичний досвід.
Спілкувався
Олесь Федорович,
фото автора.
