Екс-прибиральниця з 20-річним стажем, яку на Волині, зокрема, в селі Березолуки Рожищенського району, обрали головою сільради, вже привела в порядок дороги і взялася за транспорт.
Провела в села газ
47-річна Лілія Коцюбайло ще вчора працювала звичайною шкільною прибиральницею. З турбот – чистота і порядок в класах і коридорах школи в селі Березолуки на Волині. Тепер же клопоту у екс-технічки побільшало, та й проблеми зовсім іншого масштабу. Кожен день на роботу Лілія Володимирівна піднімається ще до світанку, максимум – може дозволити собі поніжитися в ліжку до шостої ранку.
– Сьогодні неділя, так що піднялася близько семи, – посміхається Лілія Володимирівна. – У школі на роботу доводилося ходити до 7.30, зараз – до 9.00, але турбот, самі розумієте, вистачає. Та й робочий день довший. Буває, весь тиждень проводжу в роз’їздах – то в районі, то в Луцьку. Є над чим працювати, проблем в селі багато.
Те, що з вибором голови сільради не помилилися, жителі зрозуміли відразу – вже в листопаді-грудні між селами (в підпорядкуванні Березолуцької ради чотири села) з’явилися нормальні дороги. Лілія Володимирівна звикла виконувати роботу якісно і, якщо треба, до сих пір не гребує взяти мітлу, а то і лопату в руки. На дорожні роботи селяни пішли самі, бачачи, що працівники не встигають.
– Так що одна проблема у нас вже вирішена, залишилося зробити дороги в селах, – говорить Лілія Володимирівна. – Заклали гроші в бюджет, в цьому році зробимо дороги в Березолуки, а потім і в інших трьох селах – Яблунівці, Краватці та Підгірному.
Головне для новоспеченої сільської головихи – виправдати довіру односельців. А людям її є за що поважати – за допомогою пробивної прибиральниці зі сталевим характером кілька років тому в хатах чотирьох сіл з’явився газ.
– Ой, цим питанням ми займалися мало не всією сільською громадою, – каже Лілія Володимирівна. – Створили кооператив, бігали по різних інстанціях, щоб газифікувати села. І таки домоглися свого. Вже скільки років цим займалися, а все ніяк не могли довести до кінця.
Але звичайна прибиральниця впоралася з тим, що було не під силу попередній сільській владі. І люди зрозуміли – ось вона, людина, яка доб’ється всіх благ не стільки для себе, скільки для села.
20 років з віником в руках
Про школу Лілія Володимирівна не забула – клопочеться і про улюблених діточок.
– У нас немає шкільного автобуса – 35 дітей щодня добираються на уроки в маленькій маршрутці на 17 місць, це крім інших пасажирів! – Нарікає Лілія Коцюбайло. – Почула, що на район планують виділити три автобуси, відразу побігла в обладміністрацію. Хоч би один до нас потрапив … Пообіцяли, що буде у нас автобус.
До слова, роботі прибиральницею в школі Лілія Володимирівна віддала без малого 20 років – прийшла сюди в 1995 році.
– Взагалі-то в школу я потрапила на два роки раніше – вожатою, – зазначає Лілія Коцюбайло. – Але через рік пішла в декрет, а потім виявилося, що нікуди повертатися – такої посади не було. Запропонували місце прибиральниці, я і пішла. Самі знаєте, вибір роботи в селі невеликий.
Жінка за освітою – бухгалтер, до початку 90-х працювала за фахом в колгоспі. Згадала про професійні навички, коли потрібен був бухгалтер / касир в кооперативі під час проведення в селах газу.
– Звичайно, ніхто нам за це не платив, все робили добровільно, – каже Лілія Володимирівна.
Крім турбот про добробут села, новоспечена чиновниця не забула і про домашні обов’язки – разом з чоловіком тримає свиней, курей, качок, кролів. І все встигає! Виховали дочку Юлю, яка зараз закінчує університет за спеціальністю “вихователь-логопед”, і сина Юрія – той вибрав професію політолога.
– Діти вже дорослі, Юрі – 26, Юлі – 22, – зазначає Лілія Володимирівна. – По господарству чоловік, звичайно, виручає – ми не ділимо роботу на чоловічу і жіночу. Він 10 років був на заробітках, так я все робила. А зараз він мені допомагає, якщо щось не встигаю. Але, звичайно, прати і готувати не буде – це на мені.
Під час виборів глава сім’ї також був у від’їзді – підтримував дружину по телефону.
– До посади він мене не ревнує, – посміхається чиновниця. – Не сумнівався в мені, але сказав вирішувати самій. Запитав – впораєшся? Поки справляюся. Хоча мені здається, в цьому кріслі повинні бути більш молоді, активні, які добре знають закони – їх я зараз тільки вчу. І обов’язково – рішучі і наполегливі.
З такою хазяйкою біля керма життя в селі потроху налагоджується. Саме жителі умовили Лілію Володимирівну йти на вибори – і, як показали перші місяці її роботи, не прогадали.
Анна МІЩИШИН,
Фото: Наталія КРАВЧУК / visnyk.lutsk.ua
Джерело: KP.ua
