На цю вишукану панянку у червоній сукні і відповідного кольору взутті на високих підборах, яка підмітає вулиці в центрі міста, можливо, і ви вже звертали увагу. Сьогодні ця креативна жінка — гостя “Полісся”.

Гадаю, кожен із нас погодиться, що робота двірників, яку мало хто цінує, дуже важлива в житті громади. Вони — наче санітари довкілля, постійно стежать за чистотою на тротуарах і вулицях, в парковій зоні міста… Тож коли до редакції звернувся один із ініціаторів створення в районі спілки підприємців, власник закладу ПАБ “Камінь центральний” Василь Попович та попросив розповісти на сторінках газети про нелегку працю Галини Давидюк, яка працює в Камінь-Каширському виробничому управлінні житлово-комунального господарства робітницею із благоустрою, газетярі радо відгукнулися на таку ініціативу.

З самого ранку на площі Культури вже людно, наче у мурашнику. Саме тут ми і зустріли Галину Давидюк. Вона хоч і тримала у руках віник із довгою ручкою, проте була вбрана дуже вишукано — у червону сукню та під цей колір туфлі на високих підборах. Одним словом — так, як завжди приходить на роботу. На розмову погодилася без вагань. Хоч і не приховувала, що давати інтерв’ю журналістам якось їй ніяково та незвично.
— Сама я із села Раків-Ліс, в міському комунальному господарстві працюю ось уже сьомий рік, — розповідає про себе Галина Іванівна.
Вона мама, має сім’ю. На роботу встає завжди дуже рано, як тільки починає світати. Особливо нелегко прибиральникам міських вулиць трудитися узимку.
В обов’язки Галини Давидюк входить прибирання узбіч, збір сміття на закріплених за нею ділянках вулиць, яке недобросовісні жителі просто кидають собі під ноги. А таких у нас ой як багато! От і мають працівники комунального господарства через них зайву роботу.
— А чи неважко прибирати на підборах? Як-не-як, а робота у вас брудна, — перепитую у Галини Давидюк.
— Я працюю на очах у цілого міста, тому стараюсь завжди бути охайною, гарно вдягатися, не забувати, що я жінка, — відповідає із посмішкою вона. — Адже ціную свою роботу.

— А скільки витрачаєте на одяг щомісяця?
— Не більше половини свого заробітку. Зарплата у нас порівняно невелика.
— Що найбільше цінуєте у своїй професії?
— Робота як робота. Нічого особливого. До праці я привчена змалку.
На запитання чи дякують їй хоч інколи жителі міста за її нелегку працю, Галина Давидюк лише плечима знизує: “Як на мене, більшість перехожих заклопотані своїми справами і не звертають уваги на те, як ми працюємо. У нас гарний колектив. Ми знаємо, що наша робота приносить користь місту, а тому стараємося належно трудитися. Головне, щоб її більше цінували міщани. А то ми прибираємо, а хтось насіння лузає у парку на лавочці і під ноги кидає”…
І дійсно мало хто з камінь-каширців по-справжньому цінує зусилля працівників ВУЖКГ, які щодня стежать за порядком у нашому місті. Більшість звикла лише нарікати на їх роботу. Хоча всі добре знають, що чисто насамперед там, де не смітять! У нас, на жаль, це правило ще не всі добре засвоїли.
Олесь Федорович, фото автора.