Частину життєво важливого органа готовий віддати синові батько. Але грошей на надто складну операцію родина не має.
На операцію з пересадки печінки потрібно 50 тисяч доларів.
Літня жінка з нетерпінням поглядає на дорогу. Із серпневої спеки вона визирає людину, якій налаштована розповісти про все своє нелегке і непросте життя. У дворі в затінку присів немолодий чоловік. Очевидно, хвилюється так само. У обох в очах палахкотить вогник надії, обоє посилають подумки молитви до Господа з проханням про допомогу.
Нарешті вони дочекалися журналіста і бабуся, збираючи всі свої спогади докупи, повела до своєї кімнати.
З очей Любові Макарівни глибокими зморшками, мов життєвими стежинами, покотилися гіркі сльози. Плачуть не лише її очі, плаче серце і душа. І не так гірко через минулі випробування долі, як через теперішні — життя її онука Романа під загрозою.
Цього хлопчину вони прийняли у свою сім’ю, коли йому було лише два роки. Взявши його із дитячого будинку, полюбили та оточили турботою. З усіх сил намагалися забезпечити щасливе дитинство. Як рідного виховували, вчили мудрості і людяності. І хто б міг подумати, що відмова від Романа його рідних батьків — ще не найбільше випробування на його життєвому шляху. Тепер йому доводиться боротися за своє життя… з хворобою.
У дитинстві лікарі запідозрили в хлопця вірусний гепатит. З часом діагноз підтвердився. Тож, як розповідає бабуся, Роман систематично підліковувався. Втім у дитячі та юнацькі роки він не відчував недуги. Коли пішов навчатися у вуз і дізнався шокуючу для себе новину про те, що він усиновлений, у душі в хлопця наче все перевернулося. Лише з часом він опанував себе. Разом з тим у характері укорінилася риса утаємничувати свої проблеми, перестав скаржитися на здоров’я. Завше казав «у мене все добре». Ось тоді, очевидно, стан його здоров’я і почав погіршуватися.
Раніше переважно всі турботи про Романа брала на себе бабуся, бо його матері Наталії було не під силу – вона, перенісши в молодості тубменінгіт, стала інвалідом. Любов Макарівна пригадує, як виходжувала її після двох клінічних смертей та часткового паралічу. То були страшні місяці для сім’ї Лєсніків. Але з Божою допомогою їх пережили. Наталія вдруге одружилася, бо ж перший чоловік розлучився з нею хворою. І коли вони з чоловіком Олександром усиновили Романа, були надії лише на хороше. Та доля підготувала для них ось таке тяжке випробування.
— Два місяці тому помер від раку легень мій чоловік, — розповідає бабуся Любов Макарівна. – Якраз у день похорон у лікарню потрапив онук із печінковою кровотечею. В останні хвилини перед смертю дід попросив підняти його. І коли Роман це зробив, йому стало зле. Причиною цього, як виявилося, став гепатит (вірус В), який дав про себе знати ще у 3 класі. Звідки взялася ця інфекція, ми не знаємо, оскільки дитиною його взяли в дитячому будинку. Тепер, коли біда знову прийшла у нашу сім’ю, ми не в силі подолати її самотужки. Романові потрібно робити пересадку печінки і донором має стати тато Олександр. Зібрати потрібну суму на операцію — 50 тисяч доларів – пенсіонерам не під силу. Тому звертаємося до усіх добрих, чуйних людей з проханням допомогти у цьому.
Операцію проводитимуть у Національному інституті хірургії та трансплантології імені О.О.Шалімова. Донором у таких ситуаціях можуть ставати родичі, і хоча Роман усиновлений, печінка батька Олександра може підійти. Ось цей схвильований чоловік, що чекав журналістів разом із бабусею, готовий заради сина на все. І частину печінки для пересадки Романові він вирішив віддати незадумуючись.
Не в силі стримати сліз молода дружина Романа — Леся. Вони побралися лише цього року. Почали планувати спільне майбутнє. Але не встигли натішитися щасливими митями, як страшна біда постукала у двері. Лесі важко отямитися від звістки про те, що життя її коханого під загрозою. І їй, напевне, тепер найтяжче. Бо ж має не лише Романа підбадьорювати, а й сама духом не падати. Леся носить під серцем дитину. І вона слізно молиться до Господа за свого чоловіка, батька ще ненародженого малюка.
Тож родина Романа просить усіх добрих серцем і душею людей відгукнутися на їхню біду та допомогти врятувати його життя.
Номер карткового рахунку в ПриватБанку: 5168757302372687 (Роман Олександрович Лемак). Також кошти можна переказувати в Ощадбанк на р/р 3739790404, ЗКПО 09303328, МФО 303398 з позначкою «для зарахування на поточний рахунок 26255500703858».
Тетяна ПРИХОДЬКО.
