Минулий тиждень видався дійсно спекотним для нашого району не лише в плані незвично високих температурних показників. Градус емоційного термометра зашкалював і в багатьох тутешніх населених пунктах. Опісля довготривалого обговорення процес децентралізації нарешті перейшов від балаканини до активних дій. Станом на початок серпня вже кілька сільських рад офіційно висловили бажання об’єднатися.
Прихильники створення об’єднаних територіальних громад позитивно сприйняли дану подію, і переконані, що адміністративна реформа сприятиме розвитку та покращенню економіко-інфраструктурного стану територій. Зокрема шлях децентралізації, на їх думку – це гарантовані державні надходження, сучасна медицина, хороші дороги і… щасливі люди. Однак не всі камінь-каширці поділяють такий ентузіазм, а почасти скептично, інколи навіть “вороже” дивляться на майбутнє об’єднання, вважаючи, що воно принесе для жителів лише скорочення виробництва, втрату робочих місць, закриття шкіл, закладів охорони здоров’я, а також значно ускладнить доступ до найбільш важливих соціальних послуг. Яку сторону обрати: “отегешників” чи самостійників? Куди врешті переважать шальки терезів? На роздуми залишилось не так багато часу.
Нові Червища на роздоріжжі
Отож, що ми маємо на сьогодні. Думки розділилися на два табори. Найбільш сміливі сільські ради, такі як Новочервищанська і Сошичненська, першими почали рухатися до об’єднання та провели сходи селян, на котрих спробували вирішити, куди їм прямувати далі. За словами сільського голови села Нові Червища Марії Салівончик, поки остаточної думки немає.
– Домовилися провести сесію ради, орієнтовно її слід очікувати протягом кількох днів. Місцеві депутати пройшли своїми округами, вивчили думку людей. Частина хоче приєднатися до села Прилісне Маневицького району, так як воно географічно межує з нашим населеним пунктом. Однак перспективніше для нас не відходити від плану та творити спільну громаду з Пнівне, адже в такому разі ми гарантовано отримаємо державне фінансування цьогоріч і, головне, залишимось в існуючих територіальних межах. У випадку з Прилісним – це лише затягне процес децентралізації на невизначений час; воно належить до іншого району, тому доведеться погоджувати таке об’єднання в обласній раді, потім очікувати рішення Верховної Ради. Як довго триватиме паперова тяганина – невідомо. У підсумку втратимо перспективу отримання нових коштів, які сьогодні конче необхідні. Новочервещанська громада сильна (загалом із Рудкою-Червинською населення складає 1700 чоловік), однак самостійно ми не зможемо утримувати дотаційні об’єкти: школи, садочки, тощо, які є на нашій території.
На думку Марії Василівни, зараз усі перебувають в очікуванні, хто в районі візьме на себе роль першопрохідця?
– Нове завжди лякає, ми намагаємося пояснити людям, що в децентралізації нічого страшного немає. Життя ставить нові вимоги і потрібно до них пристосовуватись. Звісно, супроти громади ніхто не піде. Що вирішать люди, таку думку підтримають і депутати.
Сошичне і Карасин за крок до ОТГ
Її колега із Сошичне Ігор Волосюк вважає, що реформа йде, а тому зволікати з процесом об’єднання не варто.
– Ми і так мали достатньо часу для роздумів. Мої односельчани не хочуть більше чекати, самі підганяють. Так, громада прагне до об’єднання, і вже конкретно визначились куди рухатись далі. Надіюсь, що з часом інші дотримаються плану і приєднаються до нас. Запропонувати для населення найперше можемо те, що послуги будуть ближчими, отримаємо прямі бюджетні відносини з Києвом, а не як сьогодні, коли все іде по вертикалі від району до центру. Якщо громада буде об’єднана, то частина податків, які раніше ішли в райони, центральний бюджет, тепер буде залишатися на місці. Більш стаємо господарями на своїй землі. На даний час добре розуміє це і сама громада.
Для себе Ігор Васильович вирішив точно, навіть якщо не було б коштів, він й далі ішов би шляхом творення єдиної громади. А тому не поділяє думки тих, хто розглядає децентралізацію, як спосіб заробити певні дивіденди: якщо вони будуть, тоді можна об’єднуватись, ні — то ні.
– Я на посаді сільського голови перший термін. Мені ця система, чесно кажучи, дуже не подобається. Не дає реалізувати повністю свої плани. Все потрібно погоджувати. Коли б громада мала повноправ’я чинити те, що вона вважає за потрібне, з’являлося б більше ініціативних людей. Сьогодні, якщо є ініціатива, то ти не можеш її реалізувати.
Після завершення об’єднання голова бачить можливість вирішення багатьох нагальних проблем, зокрема інфраструктурних: ремонт доріг, добудова соціально-культурного центру в селі Карпилівка, яке також вирішило доєднатися до Сошичне. Головне, на його погляд, що цей процес дозволить вдихнути життя в депресивні, занепадаючі села, такі, до прикладу, як Запруддя, де з року в рік кількість жителів катастрофічно зменшується, закриваються соціальні об’єкти, важко знайти гідну роботу.
– Хочеться, щоб воно не пропало. Зареєстрованих на сьогодні у Запрудді близько 200 жителів, але фактично стільки не проживає. Гарне село, але в такій системі люди розвитку не бачать. Коли розвалився Радянський Союз, зникли колгоспи, люди поїхали в міста, село занепадає, залишились лише старі жителі. Без інфраструктури, соціальних об’єктів село просто вимирає. Там була школа. Не стало дітей, вона призупинила свою діяльність. Ви самі розумієте, що наразі державі дуже невигідно утримувати навчальний заклад на десяток дітей. Якби ми мали свої кошти, які могли вільно використовувати, то підтримували б і такі малокомплектні школи, придбали б автобус, що доставляв би учнів централізовано в середні навчальні заклади. На сьогодні діти із Запруддя самотужки добираються до школи звичайним громадським транспортом. Ви знаєте наскільки це важко, постійна штовханина, переповнені автобуси. А чи можна говорити про безпеку дітей? Переваг для нашої громади від об’єднання дуже багато. Чи виправдані побоювання решти – поживемо, побачимо. Може і ми помиляємося. Але коли є бажання, потрібно щось робити. Просто так сидіти без руху – це не варіант.
У Доброму не всі розуміють суть децентралізації
Щодо решти, то частина сіл нашого району ще й досі не вирішила з ким їм об’єднуватись, або пропонують змінити перспективний план і створити громаду на базі їхнього населеного пункту. Так великий сумнів щодо децентралізації мають в Доброму, яке за планом має стати частиною єдиної Бузаківської ОТГ. Причина — у нерозумінні тутешніми селянами переваг, які надасть їм цей крок.
– На сьогодні населення все ще сумнівається об’єднуватись чи ні з Бузаками, люди не розуміють, що таке децентралізація. Хоча ми всіма силами пояснюємо їм, – зазначає добренський сільський голова Микола Давидюк. – Місцеві бояться, що тоді весь документообіг перейде в Бузаки, і навіть за простою довідкою їм потрібно буде їхати саме сюди. При сьогоднішніх бюджетах це об’єднання не принесе позитиву. Більшість сільських рад перебувають на своєму утриманні. Будувати, розвивати інфраструктуру немає за що. Бідний об’єднується з бідним. Як в таких умовах розвивати бізнес, промисловість? Тому люди чекають, що буде.
Грудки не проти, але Камінь мовчить
З обережністю підходять до питання децентралізації і в Грудках. З одного боку громада не проти до об’єднання з Каменем-Каширським. Та з іншого – не бачить від нього конкретних дій у відповідь.
Центром ОТГ черченці бачать своє село
У Черче взагалі склалася патова ситуація. До 15 серпня та шансу отримати вже цього року державні гроші залишився тиждень. Однак громада категорично проти зв’язувати себе із Бузаками і вважає, що саме їхнє село має стати центром нової ОТГ. Аргументують це тим, що воно більше за площею, має доволі розвинену інфраструктуру та щорічний приріст населення. І що найважливіше — до Черче хочуть приєднуватись і інші населені пункти.
– До Черче хочуть приєднуватись люди і в Щитині, і в Мельниках-Мостище, – говорить сільський голова Юрій Соколов. – У нас із ними спільні маршрути, автобусне сполучення, діти із цих сіл навчаються в наших школах, фактично вже сьогодні ми – єдині. Практично всі соціальні послуги вони отримують теж в Черче. І люди зацікавлені, щоб центр об’єднаної громади був саме у нашому селі, а не в Бузаках. Єдиний позитив від об’єднання з Бузаками — що ми гарантовано освоїмо кошти з фонду регіонального розвитку. Але проблема в тому, що погодитись має і решта сіл: Добре, Хотешів, Видричі. У них великий супротив. Мені потрібні аргументи, щоб людям доводити, що це вигідно. На сьогодні абсолютно всі місцеві селяни проти такого об’єднання. Як голова не можу людей примусити думати інакше.
Як вважає Юрій Анатолійович, незважаючи на довгі роки обговорення, питання децентралізації все ще залишається до кінця не розробленим.
– На сьогоднішній день я не почув конкретних аргументів, які можуть задовільнити нашу громаду. Якщо люди не хочуть приєднуватись до Бузак, то треба шукати інші варіанти. Неодноразово надсилав пропозиції в обласну раду і обласну адміністрацію, але відповіді немає. Звісно, я за реформу. Децентралізація – це чудово, об’єднуватись потрібно. Адже це фінансові надходження, нові робочі місця, перспектива для громади отримати в майбутньому краще життя. Однак, якщо перспективний план неправильно зроблений, то треба прислухатись до думки громади і його переробити. Робиться він не одномоментно: не рік, не два роки, а на десятки років. Потрібно, щоб він був економічно вигідним для усіх учасників процесу.
Згідний голова із тим, що часу для прийняття рішення залишилось дуже мало. І затягування децентралізаційного процесу – це втрата для громади реальних фінансових надходжень. Та навіть, якщо Черче залишиться сам на сам із своїми проблемами, воно зуміє вижити. Хоча визнає, що утримувати соціальну сферу черченці не спроможні.
– Ми сьогодні і так залишені самі на себе. Коштом населення ремонтуємо дороги. Звісно, інколи допомагають і районна, і обласна ради, народні депутати. Не можемо казати, що нам відмовляє влада. Та в нас велика громада, заможні люди. Якщо потрібно, ми можемо існувати і за рахунок місцевих зборів. Сьогодні маємо свою пожежну частину, яка функціонує за кошти сільської ради. Село перспективне, збільшується народжуваність, люди працюють. Слід лише дати йому можливість розвиватися.
* * *
Вагаємось і знову вагаємось. Видається, що два роки, які мав Камінь-Каширський район для обговорення питання децентралізації, більшості населення виявилось замало. Дискусії тривають. Коли вони нарешті завершаться і чи заживемо ми опісля 15 серпня по-новому? Ось питання. Хочеться, щоб ці зміни принесли більше позитивних моментів, ніж розчарування.
Та все залежить від активності та одностайності громад, адже матимуть вони чи ні благополучне життя — в руках самих жителів.
Олександр ПРИЙМАК.
