Законотворці вирішили подолати проблему незаконного полювання в Україні великими штрафними санкціями
Потужні всюдиходи, супутникові телефони, прилади нічного бачення і швидкострільні гвинтівки… Гадаєте, це перелік чергової допомоги нашим військовим? Розчарую. Таким є звичний арсенал сучасних “елітних” українських браконьєрів. Звісно, недомисливці класом нижче обходяться простішими засобами лову, та суть залишається тією ж: сьогодні браконьєрство в Україні перетворилося для тутешньої фауни на величезну катастрофу.
За даними екологів, лише за минулий рік браконьєрами було знищено більше трьохсот… тисяч тварин, з них 10-11 тисяч – червонокнижні, рідкісні види. Щорічно поліцейські затримують майже 10 тисяч порушників полювання, однак до кримінальної відповідальності вдається притягнути мізерну кількість. А все тому, що до останнього часу пійманому зловмиснику могли присудити в більшості штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-3400 грн.), або в крайньому випадку означені дії тягнули на обмеження волі строком до трьох років. Погодьтеся, таким покаранням мало кого злякаєш. Однак відтепер браконьєрам слід починати боятися. З 25 липня в Україні запроваджені нові, збільшені штрафні санкції.
Згідно розроблених Міністерством екології та природних ресурсів України правил, “мисливці”, які вирішать пополювати в недозволений період, повинні будуть заплатити до державної казни від двох до вісімдесяти тисяч гривень.
Так, за незаконно добутого лося – 80 тис. грн., оленя європейського – 60 тис. грн., лані – 40 тис. грн., козулі і муфлона – 32 тис. грн., бобра – 10 тис. грн., зайця–русака – 8 тис. грн., бабака, куниці – 6 тис. грн., лебедя – 4 тис. грн., галагаза, гусей, кекликів, куріпок сірих, фазанів – 2 тис. гривень.
Суми – чималі. Тож маємо надію, що вони нарешті змусять губителів живої фауни полишити криваву стежку війни із дикою природою. Адже втратити на “забаві” десятки тисяч гривень – занадто навіть для товстосумів.
Що змушує людей лізти до лісу і займатися браконьєрством?
Чому так складно викорінити явище браконьєрства та що може зробити кожен з нас, аби захистити природу? – цікавимося в керівника Камінь-Каширської районної організації УТМР Валентина Богача.
– Валентине Анатолійовичу, нещодавно в Україні збільшили штрафи за нелегальне полювання. На думку чиновників, це дозволить нарешті викорінити таке ганебне явище, як браконьєрство. Як ви ставитесь до цього рішення та чи дійсно воно сприятиме врегулюванню ситуації?
– Сьогодні проблема нелегального видобутку звіра є, і, думаю, щоб викорінити її цілком, знадобляться десятиліття. Знайомлячись з тематичною літературою, неодноразово зустрічав статті, де описується браконьєрство в таких розвинутих цивілізованих країнах, як Німеччина, Англія. Там такі факти поодинокі, але все ж існують. Що говорити про Україну чи наш район?
До прикладу, у 2016 році на Камінь-Каширщині було затримано 3 чоловіки, котрі здійснювали незаконний вилов зайця на “фару” у нічну пору. За кожну добуту тушку вони сплатили 500 гривень. Того ж року в селі Черче попалися ще одні горе-мисливці із впольованою козою. Важкими в плані поширення браконьєрства є села Підріччя та Видерта. Раніше їм компанію складало ще Воєгоща. Ми проводимо роз’яснювальну роботу серед місцевого населення, просимо людей повідомляти про факти незаконного лову, почутий серед ночі постріл тощо. Але поки це не дає особливого результату.
– То що ж штовхає наших людей іти до лісу і займатися криміналом?
– По-різному. Якщо аналізувати браконьєрів, які потрапляли нам до рук, то раніше подавалися до лісу просто для розваги. Траплялося, що за ніч зловмисник міг вполювати 18 зайців: щось з’їдалося, решту просто викидали. Вибивали все. І коли приходив новий сезон, то звичайний мисливець вийшовши до лісу, за увесь день міг так нічого і не побачити. Сьогодні ситуація краща. Браконьєри стали більш обачними, бояться покарання. Вони розуміють, що за ними слідкують, проводяться рейди, тому заходять до лісу лише за крайньої потреби. Коли ми когось ловимо “на гарячому”, вони не відпираються, визнають факт свого порушення. Люди не проявляли до мене агресії. Буває, ловиш хлопця, він не може слова сказати, настільки наляканий.
Наразі найбільш популярним видом тварин серед наших браконьєрів є заєць. Лис менше цікавить, адже його шкурка вартує 100-200 гривень. Тому зловмисники на нього майже не зважають. Полюють в основному на “фару”, посеред ночі, коли засліплений заєць не може втекти. Я свою думку на рахунок відстрілу звіра вночі неодноразово виголошував. Цього не повинно бути. Щораз пояснюю людям, які живуть в цих місцях, що коли вони помітили вихід із “фарою” на пушнину, нехай одразу телефонують мені. Бо, якщо усі будуть проявляти байдужість, та не реагуватимуть на випадки браконьєрства – звіра нам не бачити.
Сьогодні простий мисливець резонно констатує: “Я плачу внески, і не можу знайти звіра”. І він правий, адже стара самиця зайця повинна приводити в сезон 2-3 зайченят, але через діяльність браконьєрів їм просто не дають вижити. Якщо ми будемо ставитись до полювання з розумом, то це дасть нам збільшення популяції в кілька тисяч. Я постараюся довести популяцію зайця до такого рівня, щоб, виїхавши на полювання, мисливець за день міг добути кілька сіроманців.
– Скажімо, якщо людина має легальну зброю на руках, входить до товариства мисливців і рибалок і офіційно бере картку-дозвіл, вона буде займатися браконьєрством?
– 95 відсотків справжніх мисливців ніколи такого собі не дозволять. У більшості ті, хто займається браконьєрством, мають на руках незареєстровану зброю. Дуже рідко трапляється, що виходять на лови із легальною рушницею, адже така зброя зазвичай у дуже гарному стані, тому втрати її для мисливця – це дороге задоволення.
– Яким чином ваша організація протидіє браконьєрству?
– Наша організація діє на теренах району більше десятиліття. На даний час в товаристві зареєстрованих 450 чоловік. Це люди, які платять внести, переживають за організацію. Без самих мисливців не можна вирішити проблему. Вони повинні також реагувати на прояви незаконного лову. Ми проводимо самостійні рейди, залучаємо державного мисливствознавця, працівників правоохоронних органів, дозвільної служби. Державою нашій рейдовій групі надано право затримувати браконьєрів, складати протоколи, вилучати зброю при свідках. Якщо людина відповідає агресією, ми в праві застосувати силу, навіть до збройного опору. Але я і мої колеги-єгері такого собі не дозволяють.
Знаєте, тут така робота, що доводиться виїжджати у рейди і серед ночі. Звісно, фінансування у нас недостатнє, дається 70 літрів пального на місяць, що дуже мало. Але єгері ідуть нам назустріч, підтримують своїм транспортом. На мою думку, потрібно потрохи, подібно до того, як удав давить жертву, знищувати явище браконьєрства. Але робити це чесно, відкрито. Бо якщо раз оступишся, довіри в людей вже не буде. Шукати підхід, якщо правопорушення незначне, то пошкодувати людину, виписати протокол, але не відбирати зброю. Дати “мисливцю” шанс її узаконити.
Я намагаюся донести до всіх, що сьогодні займатися легальним полюванням – надзвичайно вигідно для самого мисливця. Один день виходу обходиться у 35 гривень, хіба тоді варто ховатися по кущах, принижуватись. Той, хто дійсно в душі є справжнім мисливцем, він заплатить, за рік відкладе собі цю суму з кожної зарплати по сто гривень.
Живучи тут, бачу, як ми, люди, витісняємо цю природу. Зараз на Камінь-Каширщині офіційно налічується 69 тисяч 11 гектарів мисливських угід. Але я знаю, що їх вже немає стільки: Брониця розбудувалась, Воєгоща розбудувалось, в Камені-Каширському засновуються нові мікрорайони. Ми засипаємо болота, зводимо будинки. Якщо раніше ходили на Порічани полювати, то зараз там живуть люди. Треба збавляти ці оберти, підходити до справи розумно. Бо коли ми сьогодні ходимо по лісу і вибиваємо звіра, то завтра його може не бути.
Спілкувався
Олександр ПРИЙМАК.
