Захисник Батьківщини — почесна професія

У Камінь-Каширському районному вій-ськовому комісаріаті чергова кадрова ротація керівника. До виконання обов’язків військового комісара віднедавна приступив старший лейтенант Роман Остапчук.
Він — учасник АТО, бойовий офіцер, брав участь в обороні Дебальцівського плацдарму, служив у батальйоні територіальної оборони “Волинь”.
Днями журналіст нашого видання зустрівся з Романом Остапчуком і попросив відповісти на ряд запитань.

— Романе Васильовичу, одразу ж два запитання, які стосуються вашого попередника. Перше, чому Віталій Михайлов вирішив змінити місце роботи? І наступне: куди його переведено?
— За моєю інформацією Віталій Михайлов виявив бажання очолити Червоноградський військкомат, що в Львівській області, щоб бути ближче до сім’ї. Крім того він родом із цих країв.
— Ви були безпосереднім учасником бойових дій ще у 2014-му. Розкажіть про роль батальйону територіальної оборони “Волинь” у проведенні антитерористичної операції на сході?
— Бойовим шляхом пройшов не лише я. Наприклад, Ігор Горпинко, який теж працював на посаді військового комісара Камінь-Каширського районного комісаріату, має посвідчення учасника антитерористичної операції.
— Скільки часу ви були в АТО?
— Я пробув понад чотири місяці. Служив у Дебальцево, зокрема наш підрозділ стояв у селі Новоорловка.
— Знаю, що ви стали антигероєм однієї із сепаратистських газет. Розкажіть трохи про цей курйозний випадок.
— Та немає чого розказувати. Ми стояли на блокпості і проводили огляд автомобілів. Коли місцеві селяни гнали з паші корів, хтось потайки у цей час зафотогравував на фоні табуну мене із товаришем. Згодом у сепаратистській пресі з’явився черговий витвір чиєїсь хворої уяви в стилі жанру про “розп’ятих хлопчиків”, мовляв, солдати Збройних Сил віджали у місцевих п’ятнадцять корів собі на м’ясні консерви. А прикрасили цей газетний матеріал фото, на якому були ми із товаришем.
— Від початку агресії в Криму та на сході країни було проведено 6 хвиль часткової мобілізації і призвано до лав армії сотні тисяч бійців. Ще багато патріотів пішли добровольцями. Чому, на ваш погляд, нині акцент робиться на контрактників?
— Армії потрібні свідомі воїни, які розуміють свій військовий обов’язок і готові його виконувати професійно.
— Чи охоче жителі району поспішають йти служити за контрактом?
— У нашому районі — це сезонна тенденція. В осінній і зимовий період у цьому плані робота йде трошки краще. А весною і влітку, коли у жителів є якась робота, або сезонні підзаробітки, навпаки, бажаючих піти служити менше. Загалом, за моїми підрахунками, з початку року 18 жителів підписали контракт.
— Хто переважно ці люди? Це колишні демобілізовані учасники АТО, чи є такі, хто ніколи не служив у збройних силах?
— Це не лише громадяни, котрі проходили службу в зоні проведення антитерористичної операції, або мають досвід служби в Збройних силах України. Є й такі, що взагалі не проходили військової служби. Ось днями пішли служити за контрактом двоє жителів села Піщане: один із них 1994 року народження, а інший – 1999-го.
— Але ж останньому юнаку всього лише виповнилося 18 років.
— Взагалі на контракт приймаються як особи рядового складу, які проходили строкову військову службу або військову службу за призовом під час мобілізації, так і громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту, військовозобов’язані, резервісти, які не мають військових звань сержантського, старшинського й офіцерського складу, віком від 18 до 60 років.
— Яку зарплату отримують контрактники і які соціальні гарантії їм передбачено?
— Військовослужбовці, які підписали контракт для проходження військової служби у Збройних Силах України, отримують стабільне гарантоване грошове забезпечення від 7000 гривень для солдатського складу та від 8000 гривень і вище для сержантського. Залежно від посади, звання, терміну та місця проходження служби зарплата збіль-шується.
Також виплачується винагорода всім військовослужбовцям, які виконують свої обов’язки у зоні АТО, незалежно від звання і посади.
Для осіб офіцерського складу грошове забезпечення становить від 9 до 16 тисяч гривень, відпускні — 8 тисяч гривень, стільки ж — на вирішення соціально-побутових проблем.

— Як щодо речового забезпечення армії? Чи солдатам-контрактникам не треба буде купувати форму, берці, каски та бронежилети за власний кошт або ж просити їх у волонтерів?
— Солдати контрактної служби, як і строкової, — на повному державному забезпечені. Їх повністю екіпірують за сучасними стандартами.
— Минулоріч в районі започатковано ініціативу виплати так званих “підйомних” для контрактників із казни органів місцевого самоврядування. Скажімо, міська рада жителям міста, які уклали контракт на військову службу, виплачує одноразову допомогу — 5 тисяч гривень. Таку ж суму для жителів сіл платить райрада. Чи стало це додатковим стимулом?
— Безсумнівно, що так. Така традиція стала гарним заохоченням для жителів, які вирішили стати на захист держави.
— Романе Васильовичу, чи є якісь зміни в умовах укладення контракту на військову службу?
— При прийомі на контрактну службу є два основних критерії: відсутність проблем із законом та міцне здоров’я. На військову службу за контрактом приймаються громадяни, які відповідають встановленим вимогам проходження військової служби.
— Наскільки мені відомо, контракт можна укладати і на шість місяців. Це правда?
— Так, військовослужбовці строкової військової служби та військовослужбовці, що звільнилися після мобілізації, можуть підписувати контракт на шість місяців і на рік.
— Романе Васильовичу, куди звертатися тим, хто бажає вступити на контрактну службу?
— Громадяни, які виявили бажання служити за контрактом, можуть звернутися у районний військкомат.
— І ще одне: що чекає на військовослужбовця відразу після укладення контракту? Куди його відправлять?
— У навчальні центри. Навчання триває від двох до чотирьох місяців, залежно від ступеня підготовки військовослужбовця. Після навчання – направлення у військову частину.
— Дякую за розмову.
Олесь Федорович.